Справа №346/576/13-ц

Провадження №22-ц/779/3098/2013

Категорія 30

Головуючий у І інстанції Димашок В.П.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Бойчука І.В., Фединяка В.Д.

секретаря Гавриляк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні горищем та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 01 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні горищем та стягнення моральної шкоди

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 01 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому суд безпідставно вважав, що відповідач правомірно влаштував двері на сходовій площадці. Та відповідно посилався на договір про порядок користування частинами будинку в натурі, згідно якого їй в користування не виділявся коридор 1-1 та 1-10, з яких є вихід на горище. Однак, такий договір суперечить вимогам ст.118 ЦК України 1963 року, не зареєстрований у виконкомі місцевої ради та МБТІ, а отже не є обов'язковим для співвласників.

Не взято судом до уваги і те, що згідно свідоцтва про право на спадщину відповідачу належить 1/4 частина будинку, тобто визначена його ідеальна частка. Оскільки конкретні приміщення відповідачу не було виділено, висновок суду, що спірні приміщення належать йому будь-якими доказами не підтверджено. Крім того, згідно договору співвласників відповідачу в користування передано 26 /100, а їй - 27/100 будинку, з яких вона фактично займає лише 25/100 будинку. Тому 2 % площі їй повинно бути надано в користування із спільних приміщень.

Судом не надано також належної оцінки письмовим матеріалам щодо звернення її до Коломийського МВ УМВС та поясненням свідка ОСОБА_4, якими підтверджується здійснення перешкод відповідачем в користуванні горищем.

Поза увагою суду залишився і той факт, що сам відповідач визнав ту обставину, що він не впускає її на горище. Також ця обставина підтверджена і рішенням Коломийського міськрайоного суду від 27.06.2012 року, яким встановлено, що відповідач встановив двері, зачиняє їх на ключ та не впускає її на горище.

З цих підстав просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В засідання апеляційного суду апелянт не з'явилась, будучи належним чином повідомленою, що не перешкоджає розгляду справи в її відсутності.

ОСОБА_3 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 18.12.1963 року сторони, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є спадкоємцями в рівних частках спадкового майна померлого ОСОБА_7, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 (а.с.91). В подальшому взамін вказаного свідоцтва ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради від 24.06.2008 року №181 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 40,2 кв.м., житловою площею 18,0 кв.м. (а.с.5-7).

Згідно договору співвласників спільного будинку про встановлення порядку користування частинами будинку в натурі від 29.08.1979 року, посвідченого нотаріусом Коломийської державної контори та зареєстрованого за №Д-389, встановлено порядок користування частинами будинку в натурі. Зокрема, в користування ОСОБА_2 виділено частину будинку, що складається з приміщень №1-7, 1-6,1 -5, 1-4, жилою площею 17,5 кв.м., що відповідає ідеальній частині 27/100, а в користування ОСОБА_3 - частину будинку, що складається з приміщень №1-10, 1-11, 1-12, 1/3 частини приміщення 1-1, жилою площею 18,0 кв.м., що відповідає ідеальній частці 26/100 Відповідні частки виділено також іншим спадкоємцям (а.с.8), в тому числі по 1/3 частині приміщення 1-1.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалась на те, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні горищем шляхом влаштування дверей у коридорі 1-1, що знаходиться у спільному користуванні. Тому вважає, що таке право підлягає поновленню шляхом усунення цих перешкод.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів того, що коридор 1-1 знаходиться в її користуванні, а звідси здійснення перешкод ОСОБА_3 в користуванні горищем, позивачем не представлено.

Посилання апелянта, що факт здійснення перешкод відповідачем в користуванні горищем підтверджений письмовими матеріалами Коломийського МВ УМВС за розглядами її звернення не заслуговують на увагу, оскільки постановою від 12.10.2012 року дільничного інспектора міліції СДІМ Коломийського МВ УМВС в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 відмовлено на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю ознак складу злочину, передбачених ст. 296 КК України та ст. 122 КК України. Не підтверджена ця обставина і показами свідка ОСОБА_4, допитаної в судовому засіданні місцевого суду.

Аналогічно не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо необов'язковості для співвласників договору про порядок користування частинами будинку в натурі, оскільки такий суперечить вимогам ст.118 ЦК України 1963 року. При цьому колегія суддів виходить з того, що в зв'язку із реалізацією цього договору та згідно визначених в ньому часток користування сторонами спадковим майном апелянту в подальшому і було видано свідоцтво

про право власності на нерухоме майно.

Надуманими є і доводи апелянта щодо доведеності іншими судовими рішеннями факту здійснення їй відповідачем перешкод в користуванні горищем, оскільки ці рішення вказаної обставини не підтверджують.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційні скарги не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 01 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк