ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/3439/13-а
24 грудня 2013 р. 13 год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Нор У.М. (головуючий), суддів Жуковської Л.А. Щербакова В. В. , за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Григоровський Ю.В.
відповідача: представник Красовський А.С., Юхименко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Сільськогосподарське приватне підприємство "Україна"
до Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області; Начальника Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області Панько Любові Леонідівни; Міністерства доходів і зборів України; Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області
про визнання дій та бездіяльність протиправними та стягнення бюджетної заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське приватне підприємство "Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області, начальника Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області Панько Любові Леонідівни, Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування рішень.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Пояснив суду, що Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією було зменшено платнику податків суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у податкових деклараціях за травень-вересень 2007 року, на 168202,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2008 року №0000512340/1. За результатами судового оскарження, вказане податкове повідомлення-рішення скасовано, рішення суду набрало законної сили. Представник позивача зазначає, що неодноразово звертався до органу доходів і зборів із заявами про здійснення бюджетного відшкодування у сумі 168202,00 грн., проте отримував відмови, аргументовані оскарженням рішення суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2008 року №0000512340/1 у касаційному порядку. Вважає допущені відповідачами дії та бездіяльність, а також прийняті з даного питання рішення, протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, просить позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача 1 проти задоволення заявлених до нього позовних вимог заперечив у повному обсязі. На обґрунтування своїх заперечень пояснив, що відповідно до норм Податкового кодексу України, в разі оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування в адміністративному або судовому порядку, процедура відшкодування в частині оскаржуваної суми зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням. Представник відповідача 1 зазначив, що судове рішення, яким було скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.10.2008 року №0000512340/1, оскаржене в касаційному порядку і справа на разі перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України. За таких обставин, відповідач вказує на неможливість здійснення бюджетного відшкодування сум задекларованого за травень-вересень 2007 року податку на додану вартість. Крім того, представник відповідача 1 наголошує на неможливості нарахування платнику податків пені, визначеної пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки бюджетне відшкодування було заявлене позивачем до набрання чинності Податковим кодексом України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
У судовому засіданні представник відповідача 3 проти задоволення заявлених до нього позовних вимог заперечив у повному обсязі. На обґрунтування своїх заперечень пояснив, що подана позивачем скарга на рішення Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 14.06.2013 року за вих. №5/10 розглядалася поза межами процедури оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень, тому обставини, на якій посилається позивач, є необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
Відповідач 2 та представник відповідача 4 у судове засідання не прибули. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомляли.
Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача 2 та представника відповідача 4, на основі наявних у матеріалах справи доказів.
Розглянувши позовну заяву по суті, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх в сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що Сільськогосподарське приватне підприємство "Україна" звернулося до відповідача із заявою від 20.09.2011 року із проханням здійснити бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 168202,00 грн. (а.с. 16).
У відповіді від 07.10.2011 року за вих. №4697/23-27 Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція відмовила у задоволенні даної заяви платника податків з підстав оскарження податковим органом у касаційному порядку судового рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2008 року №0000512340/1, яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого за травень-вересень 2007 року, на 168202,00 грн. (а.с. 19).
Сільськогосподарське приватне підприємство "Україна" повторно зверталося до відповідача із заявами аналогічного змісту від 15.02.2012 року та 24.05.2013 року, у відповідь на які також отримало відмови, викладені у листах від 20.02.2012 року за вих. №817/20-02 і від 14.06.2013 року за вих. №5/10 (а.с. 21, 28-29).
Відмову Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 14.06.2013 року за вих. №5/10 позивачем оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги залишено без задоволення, оспорюване рішення - без змін (а.с. 30-36).
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №168/97-ВР), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абз. 1). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3).
Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У підпункті "б" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР закріплено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарське приватне підприємство "Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2008 року №0000512340/1, яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у податкових деклараціях за травень-вересень 2007 року, на 168202,00 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року по справі №2а-1352/09/1770 у задоволенні даного адміністративного позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року по справі №2а-1352/09/1770 скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції від 17.10.2008 року №0000512340/1 (а.с. 14-15, 20).
Відповідно до абз. 1 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (що набрав чинності на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011 року набрала законної сили з моменту її проголошення. При цьому, представник відповідача - Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції, був присутнім у судовому засіданні.
Абзацом 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, судове рішення, яким було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачеві суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, набрало законної сили 05.09.2011 року.
Тому, посилання відповідача 1 у своїх листах-відповідях на оскарження даного судового рішення у касаційному порядку та, як наслідок, неможливість здійснення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд вважає безпідставним, а відповідні дії Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області - протиправними.
Водночас, суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності визнання протиправними дій відповідача 2 - начальника Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області Панько Любові Леонідівни у цій частині. Суд зазначає, що Податковий кодекс України (абз. 2 п. 200.15 ст. 200) покладає обов'язок подання до органу державної казначейської служби висновку щодо сум бюджетного відшкодування саме на контролюючий орган, яким у даному випадку є територіальний орган доходів і зборів, а не безпосередньо на начальника такого органу. У зв'язку з цим, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є визнання протиправними дій відповідач 1.
Згідно даних картки особового рахунку Сільськогосподарського приватного підприємства "Україна", станом на 30.11.2013 року залишок невідшкодованої вказаному платнику податків суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складає 109919,00 грн. (а.с. 104-105, 115-117).
Отже, зазначена сума невідшкодованого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість підлягає стягненню на користь позивача із Державного бюджету України.
Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
З аналізу наведеної норми слідує, що стягнення пені залежить не від дати заявлення платником податків сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, а від дати виникнення у нього права на бюджетне відшкодування, яке в даному випадку у позивача виникло із набранням законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011 року, тобто, вже після набрання чинності Податковим кодексом України, а відтак регулюється нормами останнього.
При цьому, для визначення розміру пені визначальне значення має дата, з якої невідшкодована платнику податків сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість набуває статусу бюджетної заборгованості.
Враховуючи положення абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, цією датою є дата закінчення строку для подання контролюючим органом висновку щодо сум бюджетного відшкодування для органу державної казначейської служби.
Оскільки представник Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції був присутнім у судовому засіданні Львівського апеляційного адміністративного суду 05.09.2011 року щодо розгляду та вирішення адміністративної справи про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2008 року №0000512340/1, перебіг вказаного строку розпочинається з 05.09.2011 року та закінчується 10.09.2011 року.
За Постановою Національного банку України "Про регулювання грошово-кредитного ринку" від 09.08.2010 року №377, станом на дату виникнення пені, облікову ставку Національного банку України було встановлено на рівні 7,75 % річних.
Таким чином, розмір пені, яку належить стягнути на користь позивачеві із Державного бюджету України станом на 30.11.2011 року складає 31391,91 грн. (а.с. 120-121).
Водночас, суд не бере до уваги доводи позивача щодо необхідності зобов'язати Дубровицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області нарахувати пеню, тому що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 року по справі №21-527во06).
Що стосується позовних вимог про визнання протиправним листа Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 14.06.2013 року №5/10, суд зазначає, що дана відповідь по своїй суті не є актом індивідуальної правової дії та не може створювати для платника податків юридичних наслідків. Надання даної відповіді у межах процедури здійснення бюджетного відшкодування не передбачене чинним законодавством, тому, по своїй суті, така відмова є допущенням територіальним органом доходів і зборів протиправної бездіяльності по відношенню до платника податків. Отже, у задоволенні вимог у цій частині слід відмовити.
Крім того, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області виконати свій обов'язок по застосуванню правових наслідків постанови Верховного Суду України від 02.04.2013 року шляхом відізвання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011 року, прийняту за результатами розгляду та вирішення адміністративної справи про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2008 року №0000512340/1.
Як вбачається із матеріалів справи, Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією було подано касаційну скаргу від 23.09.2011 року №3902/10-01 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011 року (а.с. 17-18).
Сільськогосподарським приватним підприємством "Україна", на додаток до своєї заяви від 24.05.2013 року, було надано органу державної податкової служби постанову Верховного Суду України від 02.04.2013 року у справі №21-54а13 для врахування викладеної у ній правової позиції з питань застосування положень пункту 11.21 статті 11 Закону №168/97-ВР (а.с. 24-27).
Під час надання відповіді від 14.06.2013 року за вих. №5/10 Дубровицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області вказане рішення Верховного Суду України до уваги не бралося.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно з ч. 2 вказаної статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Таким чином, законодавством встановлено інший порядок встановлення вини осіб та притягнення їх до відповідальності за невиконання судових рішень.
Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського приватного підприємства "Україна" до відповідача 3 - Міністерства доходів і зборів України, про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним рішення за результатами розгляду скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості та у зв'язку з тим, що рішення територіального органу доходів і зборів про результати розгляду скарги платника податків саме по собі не породжує настання для останнього правових наслідків.
З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає до задоволення частково.
В силу вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати присуджуються на користь позивача пропорційно до частини задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області, які полягали у відмові здійснити Сільськогосподарському приватному підприємству "Україна" бюджетне відшкодування податку на додану вартість за період травень - вересень 2007 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "Україна" залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 109019,00 грн.
Зобов'язати Дубровицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області нарахувати на суму невідшкодованого Сільськогосподарському приватному підприємству "Україна" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 168202,00 грн. пеню у сумі 31391,91 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача Сільськогосподарського приватного підприємства "Україна" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1485,07 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий cуддя Нор У.М.
Судді Жуковська Л.А.
Щербаков В. В.