ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/4427/13-а
26 грудня 2013 року 14год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Грицак А.В.
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Прокурора Корецького району Рівненської області
до Корецької міської ради Рівненської області
визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, визнання рішення незаконним та скасування в частині
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Корецького району Рівненської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Корецької міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення №2068 від 05.12.2013 року "Про громадсько - політичну ситуацію, яка склалась в країні".
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На їх обґрунтування пояснив, що в порядку здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурором Корецького району Рівненської області виявлено порушення відповідачем норм Конституції та законів України під час прийняття оспорюваного рішення. Зазначив, що дане рішення прийнято із виходом за межі повноважень органу місцевого самоврядування, оскільки були вирішені питання, не віднесені до компетенції сільської ради. Позивач вважає, що оспорюване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню у судовому порядку, просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання представника Корецької міської ради Рівненської області.
З поданого клопотання не вбачається поважності причин неприбуття у судове засідання представника відповідача, оскільки Корецька міська рада Рівненської області є суб'єктом владних повноважень, та не позбавлена права уповноважити іншу особу представляти інтереси в судах.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За наведених обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.
Розглянувши позовну заяву по суті, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх в сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що 05.12.2013 року на засіданні Корецької міської ради прийнято рішення №2068 "Про громадсько-політичну ситуацію, яка склалась в країні", яким затверджено заяву-звернення депутатів до органів державної влади (а.с. 6-7).
Вказаним рішенням Корецька міська рада, серед іншого, ухвалила в знак підтримки євроінтеграції вивісити на своєму приміщенні прапор Європейського Союзу поряд із Державним Прапором України (п. 4).
12.12.2013 року прокурором Корецького району винесено постанову №55 вих-13 про проведення перевірки в порядку наглялу за додержанням і застосуванням законів у Корецькій міській раді, її виконавчих органах.
Копію зазначеної постанови вручено відповідачеві 12.12.2013 року, що підтверджується підписом ОСОБА_2
За наслідками виявлених під час перевірки порушень закону, без внесення подання, прокурор Корецького району звернувся до суду щодо: визнання протиправним та скасування рішення Корецької міської ради №2068 від 05.12.2013 року "Про громадсько-політичну ситуацію, яка склалась в країні" у частині вивішення на приміщенні ради прапору Європейського Союзу поряд із Державним Прапором України; визнання протиправними дій Корецької міської ради щодо встановлення на приміщенні ради прапору Європейського союзу; зобов'язання Корецької міської ради негайно зняти з приміщення ради прапор Європейського Союзу.
Що стосується повноважень позивача на звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України, на прокуратуру покладено виконання функції нагляду за додержанням і застосуванням законів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Пунктами 2, 3 частини 5 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII, передбачено, що прокурор, без внесення подання, може звернутися до суду щодо: визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Отже, звертаючись до суду із даними вимогами, прокурор діє як посадова особа органу державної влади та набуває статусу позивача.
Що стосується питання правомірності оспорюваних рішення та дій відповідача, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Статтею 7 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Частиною 1 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.
Водночас, предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто ті, що пов'язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.
Висновки аналогічного характеру наведені у рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2002 року №6-рп/2002 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 28 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) (пункт 4).
Європейською хартією місцевого самоврядування (ратифікована Законом України від 15.07.1997 року №452/97-ВР) закріплено, що головні повноваження і функції місцевих властей визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню місцевих властей повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Місцеві власті в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (ч. 1, ч. 2 ст. 4).
Отже, органи місцевого самоврядування в межах закону мають право вільно вирішувати будь-яке питання місцевого значення, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (загальна компетенція).
Згідно з п. 49 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради на пленарних засіданнях вирішують визначений перелік питань, які віднесено до їх виключної компетенції, серед яких затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади.
Вказані статті не відносять ні до загальної, ні до виключної компетенції міських рад повноваження щодо розгляду та вирішення питань встановлення порядку використання державних символів України та будь-яких інших символік, крім місцевих.
У свою чергу, частиною 1 статті 65 Конституції України гарантовано, що шанування державних символів України є обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 20 Конституції України, Державний Прапор України є державним символом України та являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Конституції України, опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Тому, встановлення на засіданні міської ради порядку використання державного символу України - Державного Прапору України, шляхом вивішення поряд із ним прапору Європейського Союзу, є порушенням вимог Конституції України.
Із системного аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи від імені територіальної громади міста Корець оспорюване рішення, вирішував питання, які не стосуються життєдіяльності даної територіальної громади та не належать до його компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Як зазначено у рішенні Коснтитуційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (пункт 4).
Враховуючи наведене, незалежно від того чи має рішення органів місцевого самоврядування нормативний характер, воно є обов'язковим до виконання в межах відповідної територіальної громади.
Суд вважає за необхідне наголосити, що за своїм змістом оспорюване рішення містить оцінку політичної ситуації у країні та заклики щодо вжиття певних заходів. Оскільки за своєю правовою природою таке рішення не стосується питань територіальної громади, викладення його у формі рішення міської ради та, як наслідок, надання йому ознак обов'язкового виконання є виходом за межі повноважень відповідача.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З огляду на наведене, оспорюване рішення Корецької міської ради №2068 від 05.12.2013 року "Про громадсько-політичну ситуацію, яка склалась в країні" у частині вивішення на приміщенні ради прапору Європейського Союзу поряд із Державним Прапором України підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Оспорювані дії Корецької міської ради щодо вивішення на приміщенні ради прапору Європейського Союзу поряд із Державним Прапором України також підлягають визнанню протиправними.
Адміністративний позов у цій частині підлягає до задоволення.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Корецької міської ради негайно зняти з приміщення ради прапор Європейського Союзу, суд зазначає наступне.
У разі визнання судом дій відповідача неправомірними, суд також може зобов'язати його вчинити дії у спосіб, визначений законодавством, який повинен призвести до захисту та/або відновлення порушених прав позивача.
Таким чином, судове рішення про зобов'язання відповідача вчинити дії певного змісту, не може містити приписів щодо вчинення останнім дій, що не передбачені законодавством.
Оскільки Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР не містить положень, які б свідчили про наявність у міської ради компетенції щодо встановлення будь-яких символік, крім місцевих, суд так само не може зобов'язати відповідача вчинити дії щодо зняття з приміщення ради прапору Європейського Союзу.
Крім того, внаслідок визнання протиправним рішення відповідача у судовому порядку, таке рішення є протиправним з моменту його прийняття та не створює жодних правових наслідків.
Тому, в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.
В силу вимог ст. 94 КАС України, судові витрати на користь сторін не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Корецької міської ради №2068 від 05.12.2013 року "Про громадсько-політичну ситуацію, яка склалась в країні" у частині вивішення на приміщенні ради прапору Європейського Союзу поряд із Державним Прапором України.
Визнати протиправними дії Корецької міської ради щодо вивішення на приміщенні ради прапору Європейського Союзу поряд із Державним Прапором України.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.