Справа № 442/4197/13 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.
Провадження № 22-ц/783/6850/13 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Гірник Т.А., Павлишина О.Ф.,
секретаря Мариняк О.І.
з участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду м. Львова від 12 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, припинення зобов"язань за договором та повернення майна,-
встановила:
В червні 2013 року позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом в суд до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, припинення зобов"язань за договором та повернення майна.
Ухвалою від 12 червня 2013 року відкрито провадження у зазначеній справі.
Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, на кошти на рахунках і вкладах відповідача у банках та інших фінансових установах, на кошти та інші цінності, що належать відповідачу, в тому числі на майно, яким він вільно володіє спільно з іншими особами.
Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2013 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено відчужувати все рухоме майно та накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а також накладено арешт на кошти, в межах розміру відшкодування завданих збитків в сумі 20476,41 гривень, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, відкритих на ім"я ОСОБА_3.
Виконання ухвали доручено ВДВС Дрогобицького МРУЮ у Львівській області. Ухвалу суду оскаржив відповідач ОСОБА_3
В апеляційній скарзі зазначає, що вищезазначена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив підстави обрання виду забезпечення позову та мотиви щодо того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.
Вважає, що оскаржуваною ухвалою суд обмежив його у використанні своїх прав, оскільки предметом спору у даній справі є розірвання договору купівлі-продажу від 05.12.2006 року, зобо"язання відповідача повернути нерухоме майно, яке є предметом цього договору та стягнення збитків у розмірі 20 476,41 грн., а суд першої інстанції заборонив відчужувати рухоме майно та наклав арешт на все нерухоме майно, яке йому належить, що вважає неправомірним.
Просить ухвалу районного суду скасувати, судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити, в обґрунтування навів доводи, налогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, будучи повідомленим належним чином про день та час розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення йому поштового відправлення не повідомив суд про причину неявки, подав письмове заперечення на апеляційну скаргу.
Від представника позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що вона не може прибути у зв"язку із перебуванням 12.11.2013 року у відрядженні за межами Львівської області, при цьому підтвердження зазначених у клопотанні обставин не подала.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Скориставшись таким правом, ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.
Проте в цілому погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможна, оскільки такі не відповідають матеріалам справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз"яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З виділених та надісланих матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу, припинення зобов"язань за договором та повернення майна (а.с. 2-5).
В свою чергу, предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2006 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були будівлі відпочинкового комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_2, а саме: будинок дванадцятимісний, загальною площею 82,6 кв.м., позначений на плані літ. "А21-1"; будинок дванадцятимісний, загальною площею 71,5 кв.м., позначений на плані літ. "А22-1"; будинок над плавальним басейном, загальною площею 71,5 кв.м., позначений на плані літ. "А23-1"; будівля колиби, загальною площею 38,9 кв.м., позначена на плані літ. "Г-1"; будівля фінської лазні, загальною площею 108,0 кв.м., позначена на плані літ. "Д-1".
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про часткове її задоволення, однак вид забезпечення, а саме заборона відчужувати все рухоме майно та накладення арешту на все нерухоме майно, не є співмірним із позовними вимогами позивача - розірвання договору купівлі-продажу, припинення зобов"язань за договором та повернення майна, перелік якого визначено в оскаржуваному договорі.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали.
Керуючись ст. 303, 304 п. 2 ч.2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, п. 6 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду м. Львова від 12 червня 2013 року про забезпечення позову скасувати та постановити нову ухвалу.
Заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт та заборонити відчудження на будівлі відпочинкового комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_2, а саме: будинок дванадцятимісний, загальною площею 82,6 кв.м., позначений на плані літ. "А21-1"; будинок дванадцятимісний, загальною площею 71,5 кв.м., позначений на плані літ. "А22-1"; будинок над плавальним басейном, загальною площею 71,5 кв.м., позначений на плані літ. "А23-1"; будівлю колиби, загальною площею 38,9 кв.м., позначена на плані літ. "Г-1"; будівлю фінської лазні, загальною площею 108,0 кв.м., позначена на плані літ. "Д-1", які належать ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а також накласти арешт на кошти, в межах розміру відшкодування завданих збитків в сумі 20476,41 гривень, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, відкритих на ім"я ОСОБА_3.
В решті заяву ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: Т.А. Гірник
О.Ф. Павлишин