РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2007 року                                                                                          м.  Київ

Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: Чернушенка А.В.

суддів: Євтушенко О.І.,  Горелкіної Н.А.,  Білич І.М. ,  Українець Л.Д.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2005 року , -

встановила:

У січні 2005 р. ОСОБА_1  звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1,  укладений між ним та відповідачкою 13 грудня 2004 року. Посилається на те,  що він є інвалідом 3 групи і під впливом скрутного матеріального становища уклав з відповідачкою договір дарування вищевказаної квартири. При цьому відповідачка вмовила його попередньо здійснити приватизацію квартири,  сплатила наявну заборгованість по квартирній платі,  обіцяла зробити ремонт в квартирі та довічно надавати йому допомогу. Відповідачка запевняла його,  що право власності на квартиру за укладеним договором вона набуває лише після його смерті. Проте після укладення договору він зрозумів,  що позбавив себе єдиного житла. Вважає укладений договір дарування удаваною угодою та просить визнати його недійсним.

Справа № 22к3931/07                                        Категорія ЦП:

Головуючий а І інстанції  -   Чмель О.Л.,         АПП

Доповідач  -   Чернушенко А.В.

В ході розгляду справи ОСОБА_1  змінив підставу позову. Просив визнати договір дарування квартири недійсним,  як такий,  що вчинений під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2005 року,  залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2005 року,  позов ОСОБА_1  задоволений. Визнаний недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1,  укладений між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 й посвідчений 13 грудня 2004 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 Сторони повернуті в первісний стан.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ОСОБА_2 3вернулася з касаційною скаргою. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд,  посилаючись на порушення норм процесуального права.

Обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку,  що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнаючи недійсним укладений між сторонами договір дарування на підставі  ст.  ст. 216,  233 ЦК України суд першої інстанції виходів з того,  що на час укладання договору позивач перебував під впливом тяжких обставин,  оскільки є інвалідом 3 групи і маючи невеликий розмір пенсії був не спроможний сплачувати борги за житлово -комунальні послуги.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Для кваліфікації правочину за  ст.  233 ЦК України необхідна обов'язкова наявність двох умов - наявність тяжких обставин та невигідність умов правочину.

Встановивши обставини наявності у позивача скрутного фінансового становища,  суд залишав поза увагою те,  що оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним за правилами  ст.  233 ЦК України,  оскільки є безоплатною угодою. Мотив укладання договору дарування знаходиться за межами угоди і не впливає на його дійсність.

Неправильне застосування  ст.  233 ЦК України судом першої інстанції помилково залишено поза увагою апеляційного суду.

Враховуючи,  що фактичні обставини встановлені судами правильно,  проте неправильно застосовані норми матеріального закону,  колегія суддів визнала за необхідне відповідно до  ст.  341 ЦПК України ухвалені судові рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 335,  336,   ст. 341 ЦПК України та Законом України "Про внесення змін до закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року № 697-V та глави 2 розділу V,  Апеляційний суд м.  Києва

вирішив:

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2005 року.

Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.