ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»

до	Відкритого акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»

про	стягнення 90393,72 грн.

                                                                          Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін :

Від позивача :  Дмитрієв Д.В.- представник за довіреністю № 1164 від 15.10.2008 року;

Від відповідача : не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» до Відкритого акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»про стягнення 90393,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2008 р. порушено провадження у справі № 37/394, розгляд справи було призначено на 21.10.2008 року о 12-15.

Представники сторін в судове засідання 21.10.2008 року не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 07.10.2008 року № 37/394 не виконали, проте позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2008 р. розгляд справи було відкладено, в зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2008 року надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 86631,59 грн., в т.ч. 78561,14 грн. -  основного боргу, 4483,58 грн. –пені та 4483,58 грн. –30 % річних від простроченої суми за весь час прострочення. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Враховуючи зменшення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача 10.11.2008 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/394 від 07.10.2008 р. не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2008 р. розгляд справи було відкладено до 25.11.2008 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2008 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 10.11.2008 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/394 від 07.10.2008 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.11.2008 року за згодою представника позивача суд оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»(покупець) був укладений договір № Г-21-12/05 на постачання природного газу (далі –договір).

Згідно договору (в редакції додаткової угоди № 1/08 від 15.11.2007 року) позивач зобов’язався поставити покупцю в 2008 році природний газ 7000000 м3, а покупець зобов’язувався прийняти та оплати його у відповідності з умовами даного договору.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу в серпні  2008 року було поставлено природного газу  166580 м3 вартістю  234847,81 грн., що підтверджується актом прийому - передачі природного газу  від 31.08.2008 року, який належним чином підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідач в порушення умов договору, за поставлений позивачем природний газ розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 78561,14 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем  доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника вартості запланованого до поставки місячного об’єму газу, у наступному порядку :

-          30 % вартості до 10 числа місяця споживання газу;

-          40 % вартості –до 25 числа місяця споживання газу;

-          30 % вартості –до 5 числа місця, наступного за місяцем споживання газу;

Отже, судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості газу поставленого природного газу, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за поставлений природний газ розрахувався частково, сплативши лише 195000,00 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 78561,14 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 78561,14 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4483,58 грн. –30 % річних за період прострочення платежу.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом встановлено, що в договорі (п. 6.2.4) сторони погодили, що у випадку прострочення платежу більше тридцяти календарних днів, постачальник, крім передбачених п. 6.2.1 даного договору, додатково сплачує з покупця 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 4483,58 грн. –30 % річних від простроченої суми, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, згідно статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.2.1 договору сторони встановили, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення у межах спеціального позовної давності встановленої ст. 258 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання зобов’язання щодо оплати вартості природного газу у строки, які встановлені п. 5.3 договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 3586,87 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 526, 530, 546, 549, 551,  612, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32,  33, 34, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»(20002, м. Київ, вул. Сагайдака, 101, код 04012299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»(04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-а, код 30677120) 78516 (сімдесят вісім тисяч п’ятсот шістнадцять) грн. 14 коп. -  основного боргу,4483 (чотири тисячі чотириста вісімдесят три)  грн. 58 коп. -  30 % річних від простроченої суми, 3586 (три тисячі п’ятсот вісімдесят шість) грн. 87 коп. –пені, 903  (дев’ятсот три) грн. 93  коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять ) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 05.12.2008 року.