ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2008 р. | № 12/39 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Губенко Н.М. |
суддів : | Барицької Т.Л., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання | Заступника прокурора міста Києва |
на постанову | від 09.07.2008 р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 12/39 |
за позовом | ТОВ "Агропромислова компанія "Еліт продукт" (надалі –Товариство) |
до | Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва |
третя особа | Голосіївська районна у місті Києві рада |
про | визнання договору дійсним та визнання права власності |
за участю представників: |
від позивача | - не з'явились |
від відповідача | - не з'явились |
від третьої особи | - Овчарук С.С. |
від прокуратури | - Сахно Н.В. |
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2007 р. Товариство звернулось до господарського суду з позовом до Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №1 (групи приміщень №1), №1(групи приміщень №3), №1 (групи приміщень №4), №1 (групи приміщень №5), з №1-№8 (групи приміщень №6), загальною площею 135,7 кв.м., які знаходяться в місті Києві по проспекту Науки, 33-А (літера А), від 27.12.2007 р., укладеного між Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва та ним, дійсним, а також визнання права власності Товариства на вказані нежилі приміщення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2008 р. (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 р. (судді: Мартюк А.І., Лосєв А.М., Зубець Л.П.), позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою, заступника прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.12.2007 р. між Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва, що діє від імені Голосіївської районної в м. Києві Ради, (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (надалі - Договір). Згідно умов Договору продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти у власність нежитлові приміщення №1 (групи приміщень №1), №1(групи приміщень №3), №1 (групи приміщень №4), №1 (групи приміщень №5), з №1-№8 (групи приміщень №6) загальною площею 135,7 кв. м, що орендувались ним і знаходяться в місті Києві по проспекту Науки, 33-А (літера А) (надалі - спірні приміщення).
Як встановлено судами та зазначено в Договорі, згідно постанови господарського суду міста Києва від 04.07.2007 р. у справі № 21/391-А, рішення № 40/11 від 24.11.2005 р. 40 сесії IV скликання Голосіївської районної у м. Києві ради, рішення № 44/19 від 02.03.2006 р. 44 сесії IV скликання Голосіївської районної у м. Києві Ради та наказу № 111 від 21.12.2007 р. Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва "Про приватизацію нежилих приміщень, орендованих ТОВ "Агропромислова компанія "Еліт продукт" за адресою: пр. Науки, 33-а (літера.А)" зазначені нежилі приміщення підлягають приватизації шляхом викупу Товариством.
Відповідно до умов Договору балансова вартість об'єкту становить 7643 грн. Пунктом 3 Договору визначено, що згідно Наказу № 116 від 27.12.2007р. Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва "Про затвердження оцінки та укладання договору купівлі-продажу нежилих приміщень, орендованих Товариством за адресою: пр. Науки, 33-а (літ.А)" вартість об'єкту, згідно незалежної оцінки, становить 285540 грн., ПДВ складає 57108 грн., всього 342648 грн. Згідно п. 5 Договору покупець зобов'язувався сплатити продавцю за придбаний об'єкт 342648 грн. протягом тридцяти календарних днів з моменту укладання Договору. Пунктом 9 Договору визначено, що право власності на відчужувані приміщення переходить до покупця з моменту повної сплати ціни продажу об'єкта приватизації.
Судами встановлено, що 15.01.2008 р. позивач перерахував відповідачу 342648 грн., як оплату за вищевказані нежилі приміщення, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 15.01.2008 р. Також, на виконання умов Договору, 18.01.2008 р. між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі нежилого приміщення.
Як встановлено судами, 23.01.2008 р. позивач листом № 01 від 23.01.2008 р. звернувся до відповідача з проханнях визначити час та місце вчинення дій по нотаріальному посвідченню Договору. Проте, листом № 33 від 28.01.2008 р. відповідач повідомив позивача про те, що на даний час немає можливості задовольнити дане прохання.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно положень ч. 4 ст. 656, ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Приймаючи рішення та постанову про задоволення позовних вимог щодо визнання договору дійсним суди виходили з наявності передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України підстав для визнання Договору дійсним, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, виконали його, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Також суди дійшли правомірних висновків, що зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, останній спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним.
Щодо вимог про визнання права власності судова колегія касаційної інстанції зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та зазначено в рішенні місцевого господарського суду та постанові суду апеляційної інстанції, Голосіївська районна у місті Києві рада, як розпорядник комунального майна територіальної громади Голосіївського району м. Києва, право власності Товариства на спірний об'єкт визнає, ніяким чином не порушує та не оспорює. Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва, який був стороною Договору та діяв від імені Голосіївської районної у місті Києві ради, також ніяким чином не оспорює право власності Товариства на спірний об'єкт.
Відповідно до ст. 1 ГПК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а тому право на позов у особи виникає після порушення відповідачами її права. Тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
При прийняті рішення та постанови суди повинні були встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання
У межах заявлених позовних вимог право власності позивача не порушено, а тому дані позовні вимоги є передчасними.
З огляду на викладене провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності підлягає припиненню згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що в частині розгляду позовних вимог про визнання договору дійсним суди в порядку ст. ст. 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі обставини справи; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; встановивши обставини щодо погодження між сторонами усіх істотних умов договору та повного його виконання, а також щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.
Водночас, приймаючи рішення та постанову про задоволення позовних вимог про визнання права власності суди першої та апеляційної інстанції не врахували положення ст. 1 ГПК України не звернули уваги на те, що дане право позивача не порушено та не оспорюється.
Відповідно до ст. ст. 1115, 111 7 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням викладеного, рішення та постанова в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при розгляді позовних вимог про визнання договору дійсним не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів в цій частині колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 р. у справі № 12/39 в частині визнання права власності ТОВ "Агропромислова компанія "Еліт продукт" на нежилі приміщення №1 (групи приміщень №1), №1(групи приміщень №3), №1 (групи приміщень №4), №1 (групи приміщень №5), з №1-№8 (групи приміщень №6), загальною площею 135,7 кв.м., які знаходяться в місті Києві по проспекту Науки, 33-А (літера А) скасувати. В цій частині провадження у справі припинити.
В решті рішення та постанову у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Губенко
С у д д і Т. Барицька
О. Подоляк