ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 р. Справа №801/7479/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Сидельова М.В., представника позивача- Пальоний А.В. паспорт серії ЕС №913025, адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішень від 08.07.2013 №1240 та №239,

Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим про визнання протиправними та скасування рішень від 08.07.2013 №1240 та №239.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон 2464), який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пунктом З розділу 8 Закону 2464 з дня набрання чинності зазначеного закону платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ). ЄСВ є цільовим загальнообов'язковим платежем, який збирається на всій території України в порядку, встановленому Законом 2464; він не входить до системи оподаткування, податкове законодавство не регулює порядок нарахування і сплати ЄСВ ( частини 2 статті 8 Закону України 2464).

На підставі направлення від 23.04.2013 №84/27-09-39, статті 13 та абзацу 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 та згідно з планом проведення перевірок платників єдиного внеску, проведена планова перевірка.

За результатами перевірки складений акт від 29.04.2013 №16-ф, в якому зафіксоване порушення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1:

-частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

-підпункту 4.3 пункту 4 Постанови Пенсійного фонду від 27.09.2010, № 21-5 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

По результатам акту перевірки 08.07.2013 винесені рішення:

1) №1239 про застосування штрафних санкцій за неподання несвоєчасне надання, надання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на підставі пункту 4 части 11 статті 25 Закону №2464 у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 510,00 грн.;

2) №1240 про застосування штрафних санкцій за несплату або своєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 901,16 грн.;

3) №239 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку в строки, встановлені законодавством, на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 510,00 грн..

Відповідно до пункту 3 розділу 8 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з дня набрання чинності зазначеного закону платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Що стосується питань, які підлягають перевірки вони зазначені на сторінці 3, 4, 5, 6 акту Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим від 29.04.2013 №16-ф.

В акті перевірки від 29.04.2013 №16-ф було досліджено равильність формування відповідачем відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованих осіб за період з 01.01.2011 згідно з таблицею 6 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам" додатка 4 Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу , грошового забезпечення , допомоги , компенсації ) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України до Порядку формування та подання страхувальниками звіту про суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/ 18309.

При перевірці по 9 застрахованих осіб за 2011 рік виявлено порушення п.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту про суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. № 22-2. зареєстрованого Міністерстві юстиції України 01.11.2010 №1014/18309 (далі - Порядок № 22-2 від 08.10.2010года), а саме:

- у травні в таблиці 5 додатка 4 Звіту не вірно надані дані на ОСОБА_2, працівник прийнятий 24.05.2011 року (згідно трудового договору № 0119110011 від 24.05.2011 року ) , а в таблиці вказана дата прийняття 25.05.2011.

- у червні в таблиці 5 додатка 4 Звіту помилково надані дані на ОСОБА_3, працівник прийнятий 21.02.2011 року (згідно трудового договору № 01191100031 від 21.02.2011 року ), а в таблиці вказана дата прийняття 21.06.2011.

- у вересні в таблиці 5 додатка 4 Звіту помилково надані на ОСОБА_4, працівник прийнятий 21.02.2011 року (згідно трудового договору №01191100034 від 21.02.2011 року ), а в таблиці вказана дата прийняття 21.09.2011.

На підставі виявленого порушення було застосовано фінансову санкцію від 08.07.2013 №1239 у сумі 510,00 грн..

Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону України №2464).

Під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Доказів сплати авансових платежів з одночасною виплатою заробітної плати позивачем представлені не були.

На підставі виявленого порушення було застосовано фінансову санкцію від 08.07.2013 №1240 на суму 901,16 грн.

Суд, керуючись статтею 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем повністю доведено правомірність прийнятих рішень від 08.07.2013 №1239, №1240, а тому суд вважає адміністративним позов таким, що задоволенню в даній частині не підлягає.

Рішення № 239 про застосування фінансових санкцій було прийнято 08.07.2013, тобто в той час, коли норма пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України № 1058 втратила чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

На момент прийняття спірного рішення пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до статей 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно частини 1 статті 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до статті 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

До 01.01.11, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11.

Відповідно, з 01.01.11 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте органи пенсійного фонду з 01.01.11 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже, Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неправомірно винесло рішення № 239 від 08.07.2013.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України на користь позивача у сумі 60,80 грн..

Під час судового засідання, яке відбулось 10.12.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 16.12.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим від 08.07.2013 №239.

3.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 60,80 грн. з Державного бюджету України.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С.Ольшанська