ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

       Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Житловик» про стягнення 311 954,64 грн. та розірвання угоди, за участю представників позивача –Полоз І.В., довіреність № Д07/3329 від 09.06.2008 року, відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні  2008 року позивач звернувся до господарського суду  м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 184 421,20 грн. основного боргу, 54 586,67 грн. інфляційних сум, 8 889,44 грн.  3% річних, 4 063,13 грн. пені, 59 994,20 грн. залишку коштів за Угодою № 154-04-е від 24.12.2004 року, а загалом 311 954,64 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором на постачання електричної енергії № 3271107 від 09.01.1996 року та Угоди про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію № 154-04-е від 24.12.2004 року.

        У судовому засіданні 03.10.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, відзиву на позов не надав, про причини нез’явлення суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»та Житлово-комунальною конторою об’єднання  «Київміськбудматеріали»(розпорядженням КМДА № 409 від 14.03.2003 року перейменовано в Комунальне підприємство «Житловик») 09.01.1996 року укладено договір на використання електричної енергії № 3271107.

Строк дії договору до 31 грудня 1996 року, набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмові від цього позову, або його  перегляд (п. 13 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.1. договору позивач відпускає електроенергію як різновид промислової продукції абоненту в межах дозволеної до використання потужності, згідно з визначеними договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності.

Відповідно до п.п. 1, 2 додатку 13а до договору щомісячно 21-23 числа, згідно з додатком № 4 до договору на користування електроенергією направляється представник абонента в Південний РКМ для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних вимог-доручень для оплати використаної електроенергії в наступному періоді.

При цьому сума оплати за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передоплатою.

Оплата платіжних документів здійснюється абонентом в 3-х денний строк після дати, зазначеної в платіжному дорученні.  

Поясненнями позивача, наданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі звітів про використану електричну енергію, довідки про надходження коштів за спожиту електроенергію за період з січня 2007 року по квітень 2008 року, стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вищевказаного періоду електричної енергії вартістю 445 862,27 грн. та наявності заборгованості у сумі 61 859,80 грн. після часткової оплати відповідачем спожитої електричної енергії на суму 384 002,47 грн.

Доказів сплати зазначеної суми суду не надано.

         Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором та поставив відповідачу електричну енергію, а останній виконав  неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати спожитої електричної енергії за зазначеним договором у спірний період  та має перед позивачем заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 3271107 у сумі 61 859,80  грн.

         Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

         За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  боргу за договором про постачання електричної енергії № 3271107 в сумі 61 859,80 грн. за період з 01.01.2007 року по 01.05.2008 року є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 15 425,11 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 2 476,34 грн. 3% річних з простроченої суми, які нараховані відповідно до умов договору та вимог закону.

         Згідно з п. 2 додатку 13а до договору у випадку неоплати платіжного документа протягом 3-х днів, на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі 0,75% за добу по день фактичної оплати.     

        Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 063,13 грн.

        З урахуванням  встановлених  судом обставин  щодо розміру заборгованості внаслідок  неналежного  виконання  відповідачем зобов’язання, стану виконання  відповідачем  цього зобов’язання,  розміру прострочених сум  та  тяжкого фінансового  становища відповідача суд  вважає  можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити  розмір   пені  до 1 000,00 грн. В позові в частині стягнення 3 063,13 грн. пені судом відмовлено.

       Окрім того, між позивачем та відповідачем укладено Угоду  про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію № 154-04-е від 24.12.2004 року за договором № 3271107 на користування електричною енергією.

   Відповідно до пп. 1-3 Угоди відповідач визнав заборгованість за спожиту електричну енергію станом на 01.12.2004 року та зобов'язався сплатити заборгованість сумою 182 994,20 грн. позивачу протягом грудня 2004 р. - листопада 2009 р. щомісячними платежами сумою 3 000,00 грн. до 15 числа кожного місяця.

   Одночасно із сплатою вищезазначеної суми відповідач зобов'язувався оплачувати поточне споживання згідно з договором на користування електричною енергією № 3271107.

   Наведені вище зобов'язання за Угодою відповідач виконує неналежним чином.

   У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Угоди про реструктуризацію боргу позивачем було направлено лист № 048-051-5423 від 05.06.2008 року з вимогою про розірвання угоди № 154-04-е від 24.12.2004 року та сплату боргу, який відповідачем залишено без відповіді.

    Протягом грудня 2004 року - квітня 2008 року кошти на виконання Угоди надійшли в розмірі 438,60 грн., а згідно додатку 1 до Угоди відповідач повинен був сплатити 123 000,00 грн.

   Таким чином, борг згідно з Угодою на 01.05.2008 року становить 122 561,40 грн.

  Залишок коштів за Угодою № 154-04-е від 24.12.2004 року складає 59 994,20 грн.

  Отже, позовні вимоги щодо стягнення 122 561,40 грн. боргу за угодою про реструктуризацію, 59 994,20 грн. залишку за цією угодою є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

  За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив зобов’язання за Угодою про реструктуризацію боргу, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 39 161,56 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 6 413,10 грн. 3% річних з простроченої суми, які нараховані відповідно до умов договору та вимог закону.

Крім того, позивач заявив вимогу про розірвання Угоди про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію № 154-04-е від 24.12.2004 року за договором № 3271107 від 09.01.1996 року.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

       Отже, підставою для розірвання договору є порушення сторонами чи однією з них своїх зобов’язань по договору. Розірвання договору може мати місце за умови його чинності на момент розірвання або наявності невиконаних зобов’язань по ньому.

 Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконує умови угоди № 154-04-е від 24.12.2004 року, істотно порушує умови угоди, не вносить щомісячні платежі сумою 438,04, а тому є підстави для розірвання угоди № 154-04-е від 24.12.2004 року про реструктуризацію заборгованості за договором № 3271107 від 09.01.1996 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем.

  В свою чергу, позивач довів належними засобами доказування, порушення відповідачем істотних умов угоди, що у відповідності до вимог чинного законодавства є підставою для розірвання угоди, а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

       Державне мито у сумі 3 173,92 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116,84 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82–85 ГПК України, суд

                                        В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати Угоду про реструктуризацію заборгованості № 154-04-е від 24.12.2004 року за договором № 3271107 від 09.01.1996 року.

          Стягнути з Комунального підприємства «Житловик»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 21, ідентифікаційний код 05418023, р/р 26008200000729 у Подільському відділенні УСБ м. Києва, МФО 322078) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, р/р 26007301300005 у Старокиївському відділенні Промінвестбанку України у м. Києві, МФО 322227) 184 421 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять одна) грн. 20  коп. основного боргу, 54 586 (п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот вісімдесят шість) грн. 67 коп. інфляційної складової боргу, 8 889 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев’ять) грн. 44 коп. 3% річних, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 грн. пені, 59 994 (п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири) грн. 20 коп. залишку коштів за Угодою № 155-04-е, 3 173 (три тисячі сто сімдесят три) грн. 92 коп. витрат по оплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 84 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 В іншій частині в позові відмовити.

    Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          С. Чебикіна