ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ |
|
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ»
до закритого акціонерного товариства «Мінський»
про стягнення 18 877,53 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Семенець Л.Ю. –представник за довіреністю № 078 від 03.09.2008 року;
від відповідача: не з’явився.
встановив :
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Мінський»про стягнення боргу в сумі 18 877,53 грн.
27.12.2006 року сторони уклали договір поставки № МН-181/12, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити товар згідно з письмовим замовленням покупця (відповідача) (додаток за № 1 «Бланк замовлення») у термін, із зазначенням часу виконання самого замовлення, терміну поставки товару постачальником, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 4.2 договору № МН-181/12 від 27.12.2006 року зобов’язання щодо оплати товару виникає у покупця (відповідача) за умови надання йому постачальником (позивачем) наступних документів: - видатково-прибуткової накладної постачальника із зазначенням асортименту, ціни та кількості товару, що передбачені узгодженими сторонами Специфікацією та замовленням покупця; - податкової накладної постачальника.
Згідно п. 4.3 вищевказаного договору, сторони дійшли до згоди про можливість оплати товару у наступному порядку: покупець здійснює оплату товару, що поставляється постачальником, протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дня отримання від нього товару. Сторони домовились, що днем здійснення оплати товару вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, перераховується з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника.
Виконуючи умови даного договору позивач поставив відповідачу товар за товарно-транспортними накладними № К 0627034 від 27.06.2008 р., № К 0613038 від 13.06.2008 р. та № К 0610034 від 10.06.2008 р. Факт отримання Відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача на накладній. Відповідач частково виконав свої зобов’язання з оплати поставленого товару.
Відповідач за товарно-транспортною накладною № К 0610034 від 10.06.2008 р. отримав від Позивача товару на суму 12 137,70 грн.10.06.2008 р. Відповідач сплатив Позивачу гроші за поставлений товар у сумі 7 126,20 грн.
За товарно-транспортними накладними № К 0627034 від 27.06.2008 р., № К 0613038 від 13.06.2008 р. на загальну суму 13 304,59 грн. Відповідач станом на 18.08.2008 р. не розрахувався.
Представниками сторін був підписаний та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 року по 31.07.2008 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 316,10 грн.
Відповідно до п. 9.6. вищеназваного договору, у випадку порушення строків оплати поставленого товару, встановлених договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня. Станом на 18.08.2008 року Позивачем нарахована пеня в сумі 255,44 грн.
У судове засідання 11.11.2008 року представник позивача з’явився, проте вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/399 від 24.10.2008 року не виконав. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 06307160 на юридичну адресу: 04201, м. Київ, вул. Мінське Шосе, 4.
Відповідно до п.1,3 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи необхідність витребування нових доказів, суд відклав розгляд справи на 25.11.2008 р.
25.11.2008 року представник позивача в судове засідання з’явився та подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від № 33/399 від 24.10.2008 р., надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18 316,09 грн., пеню у розмірі 255,44 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 188,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/399 від 24.10.2008 р. не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направив, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, з перерахуванням судом розміру пені.
27.12.2006 року сторони уклали договір поставки № МН-181/12, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити товар згідно з письмовим замовленням покупця (відповідача) (додаток за № 1 «Бланк замовлення») у термін, із зазначенням часу виконання самого замовлення, терміну поставки товару постачальником, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Виконуючи умови даного договору позивач поставив відповідачу товар. Факт отримання Відповідачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними № К 0627034 від 27.06.2008 р., № К 0613038 від 13.06.2008 р. та № К 0610034 від 10.06.2008 р., які підписані сторонами та скріплені печатками. Відповідач частково виконав свої зобов’язання з оплати поставленого товару, сплативши Позивачу гроші у сумі 7 126,20 грн.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 265 ГК України передбачає,що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 4.3 договору № МН-181/12 від 27.12.2006 року, сторони дійшли до згоди про можливість оплати товару у наступному порядку: покупець здійснює оплату товару, що поставляється постачальником, протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дня отримання від нього товару. Сторони домовились, що днем здійснення оплати товару вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, перераховується з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника.
Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Представниками сторін був підписаний та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 року по 31.07.2008 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 316,10 грн.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 18 316,09 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 9.6. договору № МН-181/12 від 27.12.2006 року, у випадку порушення строків оплати поставленого товару, встановлених договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розрахунок пені:
Період нарахування | Сума заборгованості, грн. | Кількість днів прострочення | Ставка НБУ | Сума пені, грн. |
19.07.08.-18.08.08. | 7 336,07 | 31 | 12% | 74,56 |
05.07.08.-18.08.08. | 5 968,52 | 45 | 12% | 88,06 |
02.07.08.- 18.08.08. | 5011,50 | 48 | 12% | 78,87 |
Загальна сума пені за перерахунком суду становить 241,49 грн. та підлягає стягненню.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Мінський»(04201, м. Київ, Мінське шосе, 4, р/р 26006001308967 в ЗАТ «ОТП БАНК», МФО 300528, код ЄДРПОУ 23493904) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю ««ПРОДМАРКЕТ»(01103, м. Київ, вул. Проїзд Військовий, 1/8; р/р 26004281 в Філії «ПІРЕУС БАНК»МКБ «КД»м. Києва, МФО 380151, код ЄДРПОУ 24579453) суму основного боргу 18 316 ( вісімнадцять тисяч триста шістнадцять гривень) грн. 09 коп., пеню в розмірі 241 (двісті сорок одна) грн. 49 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий