ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 31071/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 3 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 02.08.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом в якому просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2007 року по 31.07.2011 року.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 3 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії неправомірними, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 02.02.2011 року по 31.07.2011 року з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст.95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів. Нормами законів України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлений розмір допомог, компенсацій та гарантій всім категоріям громадян, які мають право на її одержання. Відповідно Кабінетом Міністрів України затверджено механізм надання, порядок та джерело виплати по кожній категорії громадян у межах коштів передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Для виплати допомоги у збільшених розмірах необхідне внесення змін до вищезазначених Законів в частині збільшення видатків. Таким чином, керуючись нормами Бюджетного кодексу України та законів України про Державний бюджет України на відповідний рік згідно яких розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а тому підвищення до пенсії позивачу призначено та виплачено вірно.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що згідно ст.19, 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вказує, що відмова в задоволенні позову в повному обсязі є безпідставною, та суперечить вимогам Конституції України та законам України.

Колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач громадянин України має статус дитини війни та, як вбачається з матеріалів справи, підвищення до пенсії дитині війни виплачувалось не у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України cуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Однак, колегія суддів, вивчивши матеріали справи вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції від 07.07.2010 року) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції від 07.07.2010 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а тому позов щодо зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 01.02.2011 року включно слід залишити без розгляду.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VІ від 14 червня 2011 року (вступив в дію з 19 червня 2011 року), установлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Постановою КМУ №745 від 06.07.2011 року (набрала чинності з 23.07.2011 року), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачено, що підвищення до пенсії виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Відносно заперечень відповідача щодо неправильного застосування положень ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону «Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Також, колегія суддів, вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата підвищення до пенсії у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 02.02.2011 року по 22.07.2011 року включно з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до п.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. 100, 160, 195, 197, 198 п.3, 202 п.1, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Адміністративний позов ОСОБА_1 щодо зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2007 року по 1 лютого 2011 року включно залишити без розгляду.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 3 жовтня 2011 року у справі №2а-993/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова щодо ненарахування і невиплати в користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 2 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова нарахувати і виплатити в користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 2 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з врахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик