ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
27.12.06 р. № 15/102-62
за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади Міністерства транспорту і зв’язку України, Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” м. Київ
до відповідача відкритого акціонерного товариства „Краматорський цементний завод „Пушка” м. Краматорськ
про стягнення штрафу у сумі 9830 грн. за неправильне зазначення у накладній коду вантажоодержувача.
Суддя К.В. Богатир
До господарського суду Донецької області із позовом до відкритого акціонерного товариства „Краматорський цементний завод „Пушка” м. Краматорськ про стягнення штрафу у сумі 9830 грн. за неправильне зазначення у накладній коду вантажоодержувача, звернувся Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади Міністерства транспорту і зв’язку України, Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” м. Київ.
Розглянувши позовну заяву Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади Міністерства транспорту і зв’язку України, Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” м. Київ (лист № 1935вих/06 від 22.12.2006 р.) та додані до неї матеріали, які надійшли до суду 25.12.2006 р. за вх. № 02-38/15373, судом встановлено наступне:
Київський транспортний прокурор позовні вимоги обґрунтував неналежним виконанням відповідачем вимог щодо оформлення перевізних документів, а саме: вантажовідправник неправильно зазначив код одержувача вантажу в залізничній накладній № 48858722.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається функція представляти інтереси громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних, та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях.
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в ч.2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушеної за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.
Таким чином, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади. Тобто, враховуючи вищенаведені норми діючого законодавства України, прокурор повинен звертатися до господарських судів саме в інтересах держави, а ні в інтересах підприємств, організацій, установ.
Виходячи з документів, доданих до позовної заяви, позовні вимоги випливають із виконання зобов’язання за договором № 6347933 від 22.11.2005 р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги, укладеним між вантажоотримувачем - Державним територіально-галузевим об’єднанням „Південно-Західна залізниця” м. Київ та замовником - Київською філією товариства з обмеженою відповідальністю „Баско”. На виконання умов договору перевезення вантажовідправник - відкрите акціонерне товариство „Краматорський цементний завод „Пушка” м. Краматорськ за накладною № 48858722 від 29.09.2006 р. залізничним транспортом відправив вантаж на адресу вантажоодержувача – Київської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Баско”.
Тобто, в даному випадку вбачаються взаємовідносини суб’єктів господарювання, в яких не є учасником будь-який орган державної влади.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви Київського транспортного прокурора, господарський суд перевірив правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави.
Згідно позовної заяви Київського транспортного прокурора та доданих до неї документів вбачається, що Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-Західна залізниця” м. Київ має статус юридичної особи, самостійний баланс, розрахунковий рахунок в установах банків, печатку зі своїм найменуванням і штамп. Підприємство є самостійним господарюючим суб’єктом, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в господарському суді, укладати угоди.
Згідно ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність. Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснює вантажний залізничний транспорт.
На підставі викладеного суд вважає, що Київським транспортним прокурором у даній позовній заяві було штучно визначено Міністерство транспорту і зв’язку України як орган державної влади, інтереси якого були порушені, оскільки зазначений орган не є учасником спірних господарських відносин, які склались між перевізником - Державним територіально-галузевим об’єднанням „Південно-Західна залізниця” м. Київ, вантажоодержувачем – Київською філією товариства з обмеженою відповідальністю „Баско”, вантажовідправником – відкритим акціонерним товариством „Краматорський цементний завод „Пушка” м. Краматорськ.
Таким чином, Київським транспортним прокурором фактично подано позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності, тому згідно частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України позов не підлягає розгляду у господарських судах України.
Оцінивши представлені в суд позивачем документи, керуючись пунктом 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, суд –
УХВАЛИВ :
Відмовити у прийнятті позовної заяви Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади Міністерства транспорту і зв’язку України, Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” м. Київ про стягнення штрафу у сумі 9830 грн. за неправильне зазначення у накладній коду вантажоодержувача.
Позовні матеріали повернути Київському транспортному прокурору.
Додаток: позовна заява з доданими документами всього на 12 аркушах, конверт.
Суддя Богатир К.В.
пом. судді Обезінський О.В.
тел.381-91-18