ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.06 р. Справа № 23/372а
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Забарющего М.І., розглянувши матеріали
за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства “Енерго-вугілля” м. Донецьк
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії м. Олександрія
про визнання рішення № 66 від 12.07.2006р. неправомірним та таким, що підлягає скасуванню
Суддя Забарющий М.І.
Представники сторін:
від позивача: Бандурко П.В. за дов.
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Справа слухалась 07.12.2006р. У засіданні суду були оголошені перерви на 13.12.2006р. та 26.12.2006р. У судовому засіданні, яке відбулось 26.12.2006р., суд закінчив розгляд справи та оголосив вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено (складено) та підписано 29.12.2006р.
Позивач, закрите акціонерне товариство “Енерго-вугілля” м. Донецьк, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання рішення відповідача, управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії м. Олександрія № 66 від 12.07.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду – неправомірним та скасування його повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: необхідність нарахування страхових внесків на суми фактичних витрат на оплату праці; ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі–Закон №1058), якою встановлено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці; обов’язок страхувальника сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення звітного базового періоду ; ст. 97 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП); ч.3 ст. 15 Закону України “Про оплату праці”, яка наголошує, що оплата праці працівників підприємства здійснюється у першочерговому порядку; неузгодженість деяких норм ст. 20 Закону № 1058 між собою та з КЗпП і Закону України “Про оплату праці”; п.п.4.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі-Закон № 2181), згідно якого якщо має місце конфлікт інтересів, рішення приймається на користь платників податків; невиплату ним заробітної плати у зв’язку із скрутним фінансовим становищем.
Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що Олександрівська філія позивача зареєстрована як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України, а тому обов’язок щодо сплати страхових внесків покладається на цю філію; позивач самостійно визначив фонд оплати праці по підприємству та окреслив розмір зобов’язання щодо сплати внесків; строки сплати внесків чітко визначені ч.6 ст. 20 Закону № 1058 і сплачуватись вони повинні незалежно від фінансового стану підприємства; абзацом 4 ч.6 ст.20 Закону № 1058 встановлено, що у разі недостатності коштів у страхувальника для здійснення у повному обсязі виплати заробітної плати та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплати зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах у порядку визначеному Правлінням Пенсійного фонду України; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, на ці внески не поширюється податкове законодавство (ч.4 ст. 18 Закону № 1058), а тому позивач безпідставно посилається на Закон № 2181; позивач пропустив строк, встановлений діючим законодавством на право подання адміністративного позову; є постанова господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2006. у справі № 12/339 між тими ж сторонами з тих же підстав, тому провадження по справі слід закрити.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Відповідач 12.07.2006р. прийняв рішення № 66 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (далі - рішення №66) згідно якого на позивача були накладені – штраф у сумі 113544грн.та пеня у сумі 36 094грн. Суд вважає, що ст. 106 Закону № 1058 не встановлений строк звернення до адміністративного суду. Тому суд застосовує норми ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС), яка встановлює річний строк на право подання адміністративного позову. У зв’язку з цим суд продовжував розгляд справи по суті.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на необхідність закриття провадження у справі по ст.157 КАС, оскільки предметом спору справи № 12/339 була вимога про стягнення з позивача на користь відповідача 3885855,46грн., а не про визнання рішення № 66 від 12.07.2006р. неправомірним та скасування його.
Згідно п.п.4, 6, 12 ст. 20 Закону № 1058 сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду; страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Статтею 106 цього Закону передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій; територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальнику, який має недоїмку, вимогу про її сплату; протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Позивач не подав суду доказів, що своєчасно сплатив відповідачу страхові внески. Тому відповідач мав право застосувати до позивача санкції передбачені ст. 106 Закону № 1058.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на нібито протиріччя між окремими нормами ст. 20 Закону № 1058 тому, що: строки виконання зобов’язань по сплаті страхових внесків встановлені абз.1 ч.6 ст. 20 Закону; абз.6 ч.6 ст. 20 Закону № 1058 не змінює терміни виконання зобов’язання зі сплати страхових внесків, а лише визначає джерела їх віднайдення і якщо таким джерелом є одержання коштів на заробітну плату ( а не виручка від реалізації товару), то одночасно з цим слід перерахувати страхові внески, але не пізніше 20 числа з дня закінчення відповідного базового періоду.
Суд вважає, що норми Закону № 1058 не протирічать і Закону України “Про оплату праці”, оскільки абз.3 ч.12 Закону № 1058 теж надається пріоритет виконання зобов’язань щодо виплати заробітної плати.
Зважаючи на викладене суд вимоги позивача вважає необґрунтованими і відмовляє позивачу у позові.
На підставі ст.ст. 1, 5, 14, 15, 17, 20, 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та керуючись ст.ст. 3, 9, 17, 71, 86, 94, 105, 153, 160, 167 Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позивачу у позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Забарющий М.І.