Справа №295/8895/13-ц

Категорія 39

2/295/2653/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого – судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі Чайківській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом в якому зазначив, що 11.03.2013 року о 21:00 год. на телеканалі ТВі (Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт») у телевізійній передачі «Знак оклику» вийшов сюжет під назвою «Житомирський УБОЗ розкуркулює підприємців». В даному сюжеті розповідалось про обшуки громадян, що були здійснені Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю Житомирської області (УБОЗ) 21.02.2013 року. Позивач зазначає, що журналіст телеканалу ТВі, ОСОБА_4, інтерв'ює гр. ОСОБА_2, в якого також проводили обшук працівники УБОЗу і в ході сюжету, озвучує версію ОСОБА_2 про причини обшуку в його оселі:

- «...мовляв це може бути помста бізнесмена ОСОБА_1, з яким у ОСОБА_2 триває судовий спір, і пан ОСОБА_1 ніби-то має зв'язки в УБОЗі» (час сюжету 04хв.57сек. - 05хв.06сек.);

ОСОБА_2 далі в сюжеті зазначає (на мові оригіналу):

- «...завладел некими активами семьи, некими активами недвижимости, деньгами, выманил мошенническим образом расписки с меня, с тещи моей» (час сюжету 05хв.07сек. - 05хв.20сек.);

ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_2, яка не була присутня в помешканні ОСОБА_2 під час обшуку, заявляє:

- «...під час обшуку працівник УБОЗу безпосередньо підійшов до ОСОБА_2 і, назвавши прізвище ОСОБА_1, як би натякнув про те, що вирішуй давай цю справу, інакше тобі буде тяжко» (час сюжету 05хв.20сек. - 05хв.33сек.).

Позивач посилається на те, що така негативна інформація стосовного нього є недостовірною та образливою, а її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, надає його особі рис характеру, які негативно сприймаються в суспільстві. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що жодного відношення до обшуку в квартирі ОСОБА_2 не має, ніяких майнових цінностей від ОСОБА_2 не отримував, а виписані ОСОБА_2 та його тещею ОСОБА_5 на його ім'я розписки видані ними власноруч добровільно, а тому просить з урахуванням уточнених позовних вимог зобов’язати відповідачів протягом місяця з дня набрання чинності даним рішенням спростувати вищевказану недостовірну інформацію тим самим способом, яким вона і була розповсюджена та стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили його задовольнити. Позивач до викладеного в позові додав, що ніколи не працював в органах внутрішніх справ, а про сюжет в програмі «Знак оклику», яка вийшла в ефір 11.03.2013 року, дізнався від свого батька, який безпосередньо дивився дану програму.

Відповідач ОСОБА_3, яка діяла від свого імені, а також як представник ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити задоволенні позову з тих підстав, що сказані нею та її довірителем слова у телевізійній передачі «Знак оклику» є лише припущеннями та оціночними судженнями і ніяким чином не ганьблять честь та ділову репутацію позивача. Додала, що позивач не довів прямого причинно-наслідкового зв’язку між словами, які прозвучали в сюжеті передачі, безпосередньо з ОСОБА_1, якого не тільки не показали в ефірі, а й взагалі відсутні будь-які ідентифікуючи ознаки, по яким глядач би зрозумів, що мова йде про ОСОБА_1, який є позивачем по справі. Стосовно своїх слів – ОСОБА_3 послалась на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та те, що передавала слова, які їй стали відомими від її довірителя.

Представник ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" також просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на не доведення ОСОБА_1 причинного зв’язку із словами, які прозвучали в ефірі програми «Знак оклику» із особою позивача, а також на те, що дані слова є лише припущення, а підстав для стягнення моральної шкоди взагалі немає, оскільки відсутні будь-які докази її спричинення.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 11.03.2013 року приблизно о 21:00 год. на телеканалі ТВі (Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт») у телевізійній передачі «Знак оклику» вийшов сюжет під назвою «Житомирський УБОЗ розкуркулює підприємців». В даному сюжеті мова йшла про обшуки ряду громадян м.Житомира, що були здійснені 21.02.2013 року Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Житомирській області. В рамках даного сюжету журналіст телеканалу ТВі, ОСОБА_4, бере інтерв'ю у гр. ОСОБА_2, в якого також проводили обшук працівники УБОЗу. В ході сюжету, журналіст озвучує версію ОСОБА_2 про причини обшуку в його оселі:

час сюжету 04хв.57сек. - 05хв.06сек. - «...мовляв це може бути помста бізнесмена ОСОБА_1, з яким у ОСОБА_2 триває судовий спір, і пан ОСОБА_1 ніби-то має зв'язки в УБОЗі»;

Безпосередньо сам ОСОБА_2 далі в сюжеті зазначає (на мові оригіналу):

час сюжету 05хв.07сек. - 05хв.20сек. - «...завладел некими активами семьи, некими активами недвижимости, деньгами, выманил мошенническим образом расписки с меня, с тещи моей»;

ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_2, заявляє:

час сюжету 05хв.20сек. - 05хв.33сек. - «...під час обшуку працівник УБОЗу безпосередньо підійшов до ОСОБА_2 і, назвавши прізвище ОСОБА_1, як би натякнув про те, що вирішуй давай цю справу, інакше тобі буде тяжко».

Зазначені фрази в сюжеті програми звучали одна після одної, при цьому самого позивача у ролику не видно.

За змістом статей 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенції), кожному, в тому числі юридичній особі, гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Статті 3, 28 Конституції України визнають честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має права на повагу до його гідності.

Згідно п.15 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Разом із тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу вираження поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (ст. 30 Закону України «Про інформацію»).

Негативна інформація, поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

В той же час, відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Судом встановлено та не спростовується сторонами той факт, що на момент виходу передачі «Знак оклику» 11.03.2013 року Богунським районним судом м. Житомира розглядався судовий спір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним у зв’язку із його укладанням внаслідок обману та визнання розписки безгрошовою. За наслідками розгляду справи судом було винесено рішення від 22.05.2013 року, яким позов ОСОБА_1 був задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 2 790 445 грн. 00 коп., вирішено питання про судові витрати, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також суд відмовив в задоволенні зустрічного позову. Зазначене рішення було залишене без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області від 04.07.2013 року.

Згідно із положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, а позивач має право подати докази недостовірної поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до вимог ч.7 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд приходить до висновку про доведення позивачем факту поширення відповідачем ОСОБА_2 недостовірної інформації, яка стосується позивача по справі, порочить його честь, гідність, ділову репутацію та особисті немайнові права, та полягала у висловленні ОСОБА_2 у телевізійній передачі «Знак оклику», що вийшла в ефірі каналу ТВі 11.03.2013 року в сюжеті під назвою «Житомирський УБОЗ розкуркулює підприємців», слів наступного змісту:

час сюжету 05хв.07сек. - 05хв.20сек. - «...завладел некими активами семьи, некими активами недвижимости, деньгами, выманил мошенническим образом расписки с меня, с тещи моей».

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність спростування зазначеної вище недостовірної інформації у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Суд, враховуючи обставини заподіяння позивачу моральної шкоди, факту вчинення відповідачем ОСОБА_2 неправомірних дій по відношенню до ОСОБА_1, які полягали у поширенні недостовірної інформації щодо позивача, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію останнього, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. заявленого розміру відшкодування та доказів, що підтверджують дані обставини, приходить до висновку про задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2, що стосуються моральної шкоди, та стягнення з нього на користь позивача також моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

В той же час суд відмовляє в задоволенні решти вимог позивача, виходячи з наступного.

Згідно прав та обов'язків, передбачених Законом України "Про інформацію" гарантій діяльності журналістів, передбачених чинним законодавством України, зокрема закріпленими додатковими підставами звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів, встановленими законами України: «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт".

Так само суд відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_3, яка, як було встановлено судом, діяла в інтересах свого довірителя ОСОБА_2 і в сюжеті програмі «Знак оклику» 11.03.2013 року озвучувала саме позицію ОСОБА_2, що відповідає гарантіям адвокатської діяльності, передбачених чинним законодавством України.

Зокрема, п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачається, що не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов'язки адвоката.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. При спростуванні відомостей по радіо чи телебаченню суд може вказати органу масової інформації, щоб резолютивна частина судового рішення була зачитана диктором у тій самій передачі або циклі передач і в той самий час - не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.

Згідно положень ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 3, 28, 32 Конституції України, ст.ст. 23, 277 ЦК України, ст.30 Закону України «Про інформацію», ст..23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1, відомості, висловлені у сюжеті «Житомирський УБОЗ розкуркулює підприємців» телевізійної передачі «Знак оклику» каналу ТВі о 11.03.2013 року о 21 годині 00 хвилин, а саме:

у заяві ОСОБА_2 - «...завладел некими активами семьи, некими активами недвижимости, деньгами, выманил мошенническим образом расписки с меня, с тещи моей».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт» (телеканал ТВі) протягом місяця з дня набрання чинності даного рішення спростувати вищевказану недостовірну інформацію тим самим способом, яким вона була поширена, шляхом повідомлення про її недостовірність в ефірі телеканалу «ТВі» в той самий час, в який було продемонстровано сюжет «Житомирський УБОЗ розкуркулює підприємців» телевізійної передачі «Знак оклику», а саме шляхом зачитування диктором (журналістом) Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТелеРадіоСвіт» (телеканал ТВі) тексту наступного змісту: «Інформація відносно ОСОБА_1, а саме «...завладел некими активами семьи, некими активами недвижимости, деньгами, выманил мошенническим образом расписки с меня, с тещи моей» розповсюджена в ефірі телеканалу «ТВі» 11.03.2013 року є недостовірною, в зв'язку з чим спростовується».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 259 грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя