Справа № 11- 375/2006 рік              Головуючий у 1 інстанції - Шипов І.М.

Категорія - 296 ч.3 КК                              Доповідач - Оседач М.М.

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 червня 2006 року                 Колегія судової палати   з кримінальних справ

апеляційного суду Чернігівської області у складі:

Головуючого судді Оседача М.М. Суддів - Кузюри М.М., Баглая І.П.

При секретарі - Глюк Н.М.

З участю прокурора - Надточій О.О.

Засудженого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора м. Чернігова та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2006 року.

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою АДРЕСА_2, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

Засуджений за ст. 296 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі.

За ст. 345 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців та покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 214 грн. 03 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

2

Судом засуджений визнаний винним в тому, що 06 січня 2006 року біля 18 години ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись в напрямку АДРЕСА_3 в громадському транспорті - автобусі маршруту НОМЕР_1, в проміжку між зупинкою „ ІНФОРМАЦІЯ_4" по АДРЕСА_4 разом з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, порушували громадський порядок, в розмові голосно вживали нецензурні слова та намагались палити.

Старший оперуповноважений в ОВС УМВС в Чернігівській області майор міліції ОСОБА_2, який їхав в даному автобусі у службових справах, зробив останнім, відповідно до ст. 2 ЗУ „ Про міліцію " зауваження та поставив вимогу припинення протиправних дій. У відповідь ОСОБА_1 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, використовуючи нецензурні висловлювання, почали погрожувати йому фізичною розправою. ОСОБА_2 попередив, що є працівником міліції та пред'явив своє службове посвідчення, продовжуючи при цьому вимагати припинення протиправних дій.

ОСОБА_1 та особа, кримінальну справу щодо якої виділено в зв'язку з її розшуком, не відреагували на законну вимогу ОСОБА_2 та грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, спільно діючи особливо зухвало та з винятковим цинізмом, нанесли йому чисельні удари кулаками в область голови та тулубу, в результаті чого той впав, а нападники продовжували наносити потерпілому удари ногами по голові та тулубу, супроводжуючи свої дії грубою нецензурною лайкою, спричинивши останньому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В апеляціях :

прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не заперечуючи доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочинів та кваліфікацію його дій, просить вирок суду скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та постановити вирок судом апеляційної інстанції. На його думку, суд не врахував характеру та ступеню суспільної небезпечності вчинених злочинів, обставин справи, а тому необгрунтовано застосував до засудженого ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком.

Потерпілий ОСОБА_2 не погоджуючись з вироком суду в частині міри покарання, а також в частині цивільного позову, вважав, що суд застосував надто м'яке покарання та не в повному обсязі задовольнив його позовні вимоги. Однак до початку розгляду справи від потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява про відкликання апеляції та проханням залишити вирок без змін.

з

В запереченні на апеляції, засуджений просить вирок суду залишити без змін, а апеляції без задоволення. Посилається на те, що він розкаявся у вчиненому злочині, публічно вибачився перед потерпілим, частково відшкодував йому матеріальну шкоду та має наміри відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі. Вважає, що сукупність всіх обставин дають можливість йому виправитись без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідача по справі в ході проведеного по справі часткового судового слідства, думку засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції, доводи прокурора, яка виступила на підтримання апеляції та просила задовольнити її з вказаних підстав, перевіривши матеріали кримінальної справи в частині, що стосується особи засудженого, та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів знаходить її обґрунтованою та підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна юридична оцінка і у відповідності з встановленими судом фактичними обставинами події злочину правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляції.

Відповідно до вимог ст.. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання засудженому суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та призначив ОСОБА_1 надмірно м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі винного.

Як видно з матеріалів справи і встановлено вироком суду, ОСОБА_1 разом з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження в зв'язку з розшуком, вчинили в стані алкогольного сп'яніння хуліганські дії щодо працівника міліції ОСОБА_2, якому заподіяли легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя.

Засуджений не розкаявся в скоєному та фактично не відшкодував заподіяну потерпілому матеріальну та моральну шкоду, оскільки з цього приводу в матеріалах справи відсутні будь - які дані.

Крім того, ОСОБА_1 є особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності. Призначаючи покарання, суд не врахував, що зазначені обставини свідчать про суспільну небезпечність засудженого та його небажання стати на шлях виправлення. Застосування до засудженого ОСОБА_1 ст. 15 КК України, згідно якої він звільнений від відбування покарання з випробуванням, суд ніяким чином не мотивував, а    колегія

4

суддів, з врахуванням наведених вище обставин, не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Зважаючи на особу засудженого, тяжкість вчинених злочинів, колегія суддів вважає необхідним та достатнім для нього призначення покарання у вигляді позбавлення волі, але не на тривалий термін в межах санкції статей.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 378, 379 КПК України, колегія суддів -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію старшого помічника прокурора м. Чернігова задовольнити.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 квітня 2006 року в частині призначення покарання ОСОБА_1 -скасувати.

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання: за ст.. 296 ч.3 КК України у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі; за ст.. 345 ч.2 КК України у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбування ОСОБА_1 два роки і шість місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 змінти з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 13 червня 2006 року.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання перебування його під вартою з 1 лютого по 6 квітня 2006 року.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим - в той же термін з моменту вручення йому копії вироку.

Судді:

Оседач М.М.                            Кузюра М.М.              Баглай І.П.