Дата документу 05.08.2013

Справа № 334/4650/13-к

Провадження № 1-кп/334/177/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі

головуючого судді Козлової Н.Ю.

при секретарі Єфремової Д.Ю.

за участю прокурора Стариченко М.П.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши матеріали кримінального провадження 12013080050000481 по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російська Федерація, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не засудженого, -

у скоєні кримінального правопорушення по ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2013 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні концертного залу «ім. Глінки», розташованого за адресою: місто Запоріжжя, проспект Леніна будинок № 183, діючи умисно, з метою вбивства ОСОБА_3, на ґрунті помсти, обвинувачений ОСОБА_4 здійснив декілька пострілів з пістолета, марки «Schmeisser», серійний номер - КО 017312, в область голови останнього, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження, а саме: вогнестрільне поранення верхньої губи, верхньої щелепи по перехідній складці та травматичний перелом коронки 24 зуба, але не довів свій злочинний намір до кінця, із причин, що не залежать від його волі, оскільки потерпілий втік з місця події.

Підсудний у судовому засіданні винним себе визнав, суду пояснив, що 19 лютого 2013 року, він на ґрунті помсти, здійснив декілька пострілів з пістолета, марки «Schmeisser», в область голови ОСОБА_3 після чого здійснив ще декілька пострілів в область плеча останнього. Щиро кається у скоєному злочині. Просить суд не застосовувати відносно нього покарання у вигляді позбавлення волі, в силу свого похилого віку.

Крім визнання вини ОСОБА_4, його винуватість у замаху на вбивство ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 який пояснював, що він працює на посаді генерального директора КУ Запорізька обласна філармонія ЗОС з 2005 року. У листопаді 2010 року за систематичне невиконання своїх обов”язків, ОСОБА_4 було звільнено за п.3 ст.40 КЗпП України. Після чого, ОСОБА_4 звернувся до суду про поновлення його на роботу. Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 01.11.2010 року його позов був задоволений, але ухвалою Апеляційного суду Запорізької області, рішення першої інстанції було скасовано. ОСОБА_4 було відмовлено у позові. Дане рішення набрало законної сили. З того часу, він неодноразово бачив ОСОБА_4 біля концертного залу. Бачив, що він спостерігав за ним, але не придавав цьому значення. 19.02.2013 року після закінчення робочого дня, він спускався по сходах до виходу, коли йому дежурний сказав, що його чекає чоловік для особистого спілкування. Спустившись вниз, він побачив ОСОБА_4, який підійшов до нього та на відставні витягнутої руки зі словами - ” ОСОБА_5, візьміть мене на роботу”, вистрелив йому в обличчя. Після того, коли він схилився, намагаючись прикритися від пострілів, відчув ще чотири вистріли, два з яких попали у плече. Після скоєного, він пішов бистрим шагом до бухгалтерії, там рушником прикрив рану на обличчі, та попросив робітників бухгалтерії викликати швидку допомогу. Після приїзду швидкої допомоги, приїхали співробітники міліції. При цьому ОСОБА_4 нікуди не уходив, а стояв у фойє концертного залу з пістолетом в руці, а потім віддав пістолет робітникам міліції.

Також ОСОБА_3 додав суду, що після скоєного, дізнавшись, що ОСОБА_4 обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, став хвилюватися за своє життя, отім, бачив декілька разів ОСОБА_4 біля концертного залу. Наполягав на суворому покаранні для ОСОБА_4 незважаючи на його похилий вік, оскільки вважає, що ОСОБА_4 може знов вчинити правопорушення та довести свій умисел до кінця. Наполягав також на своєму цивільному позові та стягненні з ОСОБА_4 суму матеріального збитку та моральної шкоди.

Показами свідка ОСОБА_6 який у судовому засіданні пояснив, що він працює охоронником КУ Запорізька обласна філармонія. 19.02.2013 року, приблизно о 18-30 години у фойє філормонії зайшов раніше незнайомий йому чоловік, який спитав, чи є ОСОБА_3 на роботі. Той йому пояснив, що ОСОБА_3 ще на роботі, і запропонував його чекати у фойє. Через декілька минут, ОСОБА_3 став спускаться по сходах, а чоловік пішов йому на зустріч. Порівнявшись з ОСОБА_3, чоловік зі словами «Я пришел отомстить», здійснив один постріл в обличчя ОСОБА_3, після чого здійснив ще декілька пострилів. Після того, чоловік попросив його викликати швидку допомогу та міліцію, надавши при цьому лист бумаги, на якому були записані телефони. При цьому він нікуди не йшов, а залишився стояти біля дверей філормонії.

Свідка ОСОБА_7, яка у той день ввечері, оформляла виставку у КУ Запорізька обласна філармонія та почула декілька пострілів. Після того, вийшовши у фойє побачила, що ОСОБА_3 стоїть весь укрові, а разом з ним стоїть чоловік похилого віку з пистолетом у руках

Аналогічними показами Свідка ОСОБА_8

Показами Свідка ОСОБА_9, яка працює бухгалтером КУ Запорізька обласна філармонія та 19.02.2013 року о 18-30 знаходилася у своєму кабінеті на другому поверху, коли почуяла декілька пострілів, схожі на хлопки, після чого в її кабінет забіжав ОСОБА_3 увесь у крові, попросив дати йому рушник, щоб прикрити рану на обличчі та викликати швидку допомогу,

Показами Свідка ОСОБА_10, яка працює заступником генерального директора КУ Запорізька обласна філармонія та 19.02.2013 року знаходилась на зупинці громадського транспорту концертний зал «ім. Глінки» приблизно о 18-50 побачила біля входу концертного залу карету швидкої допомоги та автомобіль міліції. Вона повернулася на роботу і в фойє філормоніі побачила колишнього їхнього сотрудніка ОСОБА_4, який стояв разом із співробітниками міліції. У фойє було много крові, сліди крові вели на другий поверх до дверей бухгалтерії. Піднявшись на другий поверх, у кабінеті бухгалтерії, вона побачила директора ОСОБА_3, який прикривав своє обличчя рушником, яке було все у крові.

Аналогічними показами свідка ОСОБА_11

Крім того, вина ОСОБА_4 підтверджується протоколу огляду міста події від 19.02.2013 року в ходе якого зафіксована обстановка після приїзду співробітників внутрішній справ, а також вилучені три гумові кулі чорного кольору, гільза з металу жовтого кольору. В кабінеті бухгалтерії, розташованому на другому поверху був знайдений рушник з речовиною бурого кольору. Також був вилучений лист бумаги, на якому рукою ОСОБА_4 записано номер швидкої допомоги та телефоний номер чергової частини міліції

Висновком балістичної експертизи № 132/зт від 28.05.2013 року відповідно до якої постріли у одяг ОСОБА_3 проводилися на відстані більше одного метра, на якій залишилися додаткові чинники пострілу. На светрі ОСОБА_3 наявні одне вогнепальне ушкодження, на куртці – чотири ушкодження, які утворені під час пострілу з вогнепальної зброї, або зброї з аналогічним принципом виштовхування снаряда

Висновком судової імунологічної експертизи № 264 від 01.04.2013 року, відповідно до якої, кров на рушнику належить ОСОБА_3

Висновком криміналістичної експертизи № 71 від 20.05.2013 року, відповідно до якої на одежі ОСОБА_3 встановлена присутність компонента вибухової речовини метальної дії – бездимного пороху

          Актом стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 91 від 23.05.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_4 не виявляв ознак тимчасового розладнання психічної діяльності. За своїм психічним станом, він міг віддавати оцінку своїх дій та керувати ними.

          На час інкримінованих подій в стані фізіологічного афекту не знаходився, тому суд не вбачає підстав для кваліфікації дії підсудного за ст.. 116 або 123 КК України.

          Також з урахуванням усіх добутих по справі доказів, дії ОСОБА_4 не можуть бути кваліфіковані по ст.. 119 або 128 КК України.

          Таким чином, досліджені матеріали та покази свідків об'єктивно співпадають з наведеними доказами, узгоджуються з ними, а тому є достовірними.

          Обрахувавши усі ці докази у їх сукупності, суд вважає доведеною винність підсудного у скоєні злочину вірно кваліфіковано за ч.2 ст.15; ч. 1 ст. 115 КК України , оскільки він скоїв замах на вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

          При призначенні покарання ОСОБА_12, суд ретельно дослідив обставини, які пом”якшують покарання, а саме: визнання вини підсудним, його щире каяття у скоєному, бажання відшкодувати шкоду потерпілому. Крім того, як особа, ОСОБА_12 характеризується позитивно, з сусідами підтримує доброзичливі стосунки, веде здоровий спосіб життя; до адміністра тивної та кримінальної відповідальності не притягувався.

          Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

          З урахуванням усіх обставин, суд прийняв до уваги, психотравмуючу ситуацію, яка виникла внаслідок виробничого конфлікту і сприяла виникненню глибокої особистої неприязні обвинуваченого до потерпілого. В силу похилого віку, обвинувачений в недостатньому рівні міг критично оцінювати ситуацію, яка склалася після його звільнення з роботи. Обвинувачений має сталі принципи і оцінки справедливості і об”єктивності, які на його переконання були порушені при тривалому розгляді трудового конфлікту. Тому, з урахуванням вищевикладеного суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання не пов”язане з позбавленням волі з застосуванням статті 69 КК України.

          Заявлений потерпілим цивільний позов суд вважає занеобхідне задовольнити частково, стягнув з ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди суму 20000 гривень. Стосовно відшкодування матерільних збитків за пожкоджену шкіряну куртку та светер, суд знаходить цивільний позов в цій частині не обгрунтований та не підтверджений належними доказами.

          Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України і призначити покарання з застосуванням ст..69 УК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п”ять) років.

У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

Застосувати до засудженого ст. 76 КК України, покласти на нього такі обов'язки:

1. повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

2. періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції;

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обрати засудженому ОСОБА_4 особисте зобов’язання, звільнивши його з під варти в залі суду.                      Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 20000 (двадцять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову – відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької об ласті через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя                                           Н.Ю.Козлова