Справа №2-765/07р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2007 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Слоквенко Г.П., при секретарі - Чоп Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Солоне справу за позовом ОСОБА_1 до Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 02 квітня 2007 року вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду заступника головного лікаря з економічних питань.

17 вересня 2007 року, наказом головного лікаря Солонянської ЦРБ №169 від 17 вересня 2007 року вона була звільнена у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці - за скороченням штату працівників відповідача на підставі п.1 ч.1 ст.4 0 КЗпП України. Таке звільнення на її думку є незаконним, оскільки при звільненні були порушені ряд норм КЗпП України: про своє звільнення вона була попереджена менш ніж за два місяця; при звільненні їй не була вручена копія відповідного наказу та не було враховане те, що вона має дитину віком до трьох років.

Крім того, сам наказ головного лікаря Солонянської ЦРБ №285 від 16 липня 2007 року «Про скорочення посади заступника головного лікаря з економічних питань», не відповідає наказу Міністерства охорони здоров'я України №33 від 23 лютого 2000 року «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» згідно якого, заміна посад працівників може здійснюватись лише в межах однієї категорії медичного, фармацевтичного персоналу та господарсько -обслуговуючого персоналу. Замість скороченої посади заступника головного лікаря з економічних питань, була введена посада заступника головного лікаря по амбулаторно - поліклінічній роботі. В той же час, посада заступника головного лікаря по амбулаторно -поліклінічній роботі відноситься до лікарського персоналу, а посада заступника головного лікаря з економічних питань - до адміністративно - управлінського та господарсько - обслуговуючого персоналу.

Солонянська ЦРЛ фінансується за рахунок бюджетних коштів і тому згідно постанови KM України №228 від 28 лютого 2002 року «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», штатні розписи установ, які не мають вищестоящої установи (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються

райдержадміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад. Фінансування Солонянської ЦРЛ проводиться через Солонянську райдержадміністрацію і тому лише голова Солонянської райдержадміністрації має право затверджувати штатний розпис, а введення до статуту комунального закладу переліку певних посад заступників головного лікаря не є підставою для зміни штатного розпису тому, що порядок введення посад заступників головного лікаря регулюється наказом МОЗ України №33 від 20 лютого 2000 року, а не статутом медичного закладу.

Прохає поновити її на посаді заступника головного лікаря з економічних питань Солонянської ЦРЛ, виплативши середній заробіток з дня звільнення по день фактичного поновлення на роботі.

Також, прохає стягнути на її користь моральну шкоду у сумі 20000 гривень, оскільки через незаконне звільненням вона та її сім'ї залишилась без засобів до існування і вимушена була обмежувати себе у витратах на їжу та речі.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, прохала суд поновити її на роботі на посаді заступника головного лікаря з економічних питань, а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду 20000 гривень.

Представники відповідача - Солонянської ЦРЛ в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що позивачка 17 вересня 2007 року була звільнена з займаної посади за скороченням штату. Ще 16 липня 2007 року позивачці було запропоновано працевлаштування шляхом переведення на посаду економіста лікарні з посадовим окладом 647 гривень та надбавкою в розмірі 50% посадового окладу. Проте вона не погодилась. Працевлаштування на інші вакантні посади не пропонувалось.

Відповідач не порушив строки попередження про звільнення оскільки ст.2411 КЗпП України встановлено, що якщо строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Позивачка з наказом головного лікаря Солонянської ЦРЛ №286 від 16 липня 2007 року «Про скорочення штатної одиниці заступника головного лікаря з економічних питань по центральній районній лікарні» була ознайомлена в цей же день і з цього часу почався відлік 2-х місячного терміну. При звільненні за п.1 ст.40 КЗпП України працівник, попереджений письмово 17 липня 2007 року відповідно до ст.492 КЗпП України, може бути звільнений 17 вересня 2007 року. Тобто вважає, що порушень щодо строку звільнення позивачки з займаної посади не допущено.

Про те, що у позивачки є дитина віком до трьох років було відомо головному лікарю Солонянської ЦРЛ, оскільки позивачка надавала копію свідоцтва про народження дитини до відділу кадрів відповідача.

Позивачка посилається на наказ МОЗ України №33 від 20 лютого 2000 року «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я», а саме п.2, де сказано про право керівника змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами для даного закладу. Головний лікар Солонянської ЦРЛ при підписанні наказу виконував рішення власника -. Солонянської районної ради від 27 червня 2007 року «Про' затвердження Статуту Солонянської центральної районної лікарні», відповідно до якого головному лікарю Солонянської „центральної районної лікарні необхідно було забезпечити його виконання. Після набрання чинності Статуту, на його виконання головний лікар видав наказ про зміни в штатному розпису.

Згідно до п. 2 наказу МОЗ України №33 від 20 лютого 2000 року «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я», керівникам закладів охорони здоров'я надано право у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами для даного закладу, за рахунок посад інших структурних підрозділів в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Цей наказ дає право керівнику вносити зміни в затверджений штатний розпис. Проте в даному випадку головний лікар закладу своїм наказом не вносив зміни в штатний розпис, а лише приводив його у відповідність із Статутом закладу.

Затвердження всіх видів кошторисів, асигнувань та штатних розписів проводиться на початку фінансового року і перезатвердження не потребує. На початку 2007 року райдержадміністрації було затверджено штатний розпис. На початку нового фінансового року райдержадміністрації знову будуть затверджувати вказані документи.

Третя особа - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову пояснивши, що звільнив позивачку на законних підставах.

Представник третьої особи - Солонянської районної ради в судовому засіданні проти задоволення позову також заперечував. Пояснив, що Солонянська ЦРЛ знаходиться у переліку об'єктів комунальної власності районної ради, затвердженому рішенням районної ради від 2 6 березня 1998 року. Відповідно до ст.24 Господарського кодексу України та ст.4 Закону України «Про власність» право власника на управління комунальним закладом Солонянська ЦРЛ через систему організаційно-господарських повноважень, передбачених п.п. 19, 20 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить районній раді. Вважає, що право визначати штат та чисельність працівників належить лише власнику чи уповноваженому ним органу. Твердження позивачки про те, що вона була звільнена з порушенням строків, не відповідає дійсності тому, що відповідно ч.5 ст.2411 КЗпП України встановлено, якщо строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Позивачка з наказом головного лікаря Солонянської ЦРЛ №286 від 16.07.2007 року «Про скорочення штатної одиниці заступника головного лікаря з економічних питань по центральній районній лікарні» була ознайомлена 17.07.2007 року і з цього часу почався відлік 2-х місячного терміну. При звільненні за п.1 ст.40 КЗпП України працівник, попереджений письмово 17.07.2007 року відповідно до статті 4 92 КЗпП України, може бути звільнений 17.09.2007 року.

Тобто порушень щодо строку звільнення позивачки з займаної посади не допущено.

Звільнення позивачки з посади заступника головного лікаря з економічних питань за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, свідчить про те, що ця посада була введена в штатний розпис комунального закладу у 1996 році і скасована 17.09.2007 року. За цей період посада займалася лише 4, 8 років, в тому числі особами, які не мали відповідної освіти - 3 роки 10 місяців.

Враховуючи ефективність роботи заступника головного лікаря з економічних питань і надаючи пріоритетність первинний медико-санітарній допомозі, служби екстреної та швидкої медичної допомоги, медичній допомозі дітям і матерям, туберкульозній, психіатричній та онкологічній службам та зберігаючи мережу лікувально профілактичних закладів, розташованих у сільській місцевості власник прийняв рішення про внесення змін до Статуту комунального закладу «Солонянська ЦРЛ» та виклав його в новій редакції.

Відповідно до п.4.5 Статуту ввів посаду заступника по амбулаторно -поліклінічній роботі, що не суперечить додатку 4 6 наказу МОЗ України №33 від 23.02.2000 року, щодо чисельності заступників головного лікаря центральної районної лікарні (не більше 4 одиниць). Статут відповідача в новій редакції затверджено рішенням районної ради від 27.06.2007 року та проведено його державну реєстрацію. Після набрання чинності Статуту, на виконання його положень головний лікар видав наказ про зміни в штатному розпису.

Представники третьої особи - Солонянської райдержадміністрації в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечували та пояснили, що наказ головного лікаря Слонянської ЦРЛ про звільнення позивачки не відповідає наказу МОЗ України №33 від 20 лютого 2000 року «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» згідно якого, заміна посад працівників може здійснюватись лише в межах однієї категорії медичного, фармацевтичного персоналу та господарсько - обслуговуючого персоналу. Посада заступника головного лікаря по амбулаторно - поліклінічній роботі відноситься до лікарського персоналу, а посада заступника головного лікаря з економічних питань - до адміністративно - управлінського та господарсько - обслуговуючого персоналу.

Солонянська ЦРЛ фінансується за рахунок бюджетних коштів і тому згідно постанови KM України №228 від 28 лютого 2002 року «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», штатні розписи установ, які не мають вищестоящої установи (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються райдержадміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад. Фінансування Солонянської ЦРЛ проводиться через Солонянську райдержадміністрацію і тому лише голова Солонянської райдержадміністрації має право затверджувати штатний розпис, а введення до статуту комунального закладу переліку певних посад заступників головного лікаря не є підставою для зміни штатного розпису тому, що порядок введення посад заступників головного лікаря регулюється наказом МОЗ України №33 від 20 лютого 2000 року, а не статутом медичного закладу.

Суд, заслухавши позивачку, представників відповідача, третю особу - ОСОБА_2, представника третьої особи - Солонянської районної ради, представників третьої особи - Солонянської райдержадміністрації, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що згідно трудової книжки (а.с.7, 8) 02 квітня 2007 року, позивачка була прийнята на роботу до Солонянської ЦРЛ на посаду заступника головного лікаря з економічних питань.

27 червня 2007 року Солонянською районною радою було прийнято рішення про внесення змін до Статуту Солонянської ЦРЛ та затвердження його в новій редакції (а.с.65).

На виконання зазначеного рішення головним лікарем Солонянської ЦРБ 16 липня 2007 року було видано наказ «Про зміни в штатному розписі центральної районної лікарні» (а.с.5, 75), згідно якої посада заступника головного лікаря з економічних питань була скорочена. Наказом головного лікаря Солонянської ЦРБ від 16 липня 2007 року «Про скорочення штатної одиниці заступника головного лікаря з економічних питань по центральній районній лікарні» (а.с.6, 76) позивачці було запропоновано у зв'язку з наступним звільненням, працевлаштування на посаді - економіста з фінансування, на що позивачка відмовилась, що підтверджується її написом в наказі.

17 вересня 2007 року наказом №169 від 17 вересня 2007 року позивачку було звільнено у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці - за скороченням штату працівників відповідача на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Вказане підтверджується трудової книжкою та витягом з наказу (а.с.6, 7, 8).

Згідно Книги обліку руху трудових книжок Солонянської ЦРЛ (а.с.86-88), 17 вересня 2007 року позивачка отримала трудову книжку.

Твердження позивачки про те, що при її звільненні були порушені строки ознайомлення її з відповідним наказом не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно ст.4 92 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Частиною 5 ст.2411 КЗпП України встановлено, що якщо строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Позивачка з наказом головного лікаря Солонянської ЦРЛ №28 6 від 16 липня 2007 року «Про скорочення штатної одиниці заступника головного лікаря з економічних питань по центральній районній лікарні» була ознайомлена 17 липня 2007 року і з цього часу почався відлік 2-х місячного терміну.

Таким чином, порушень щодо попередження про строк звільнення позивачки з займаної посади не допущено.

Згідно ст.47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Як встановлено в судовому засіданні, при звільненні позивачки, їй було надано витяг з наказу №169 від 17 вересня 2007 року (а.с.6), який нею і був долучений до позовної заяви. Згідно цього витягу, позивачку як заступника головного лікаря з економічних питань 17 вересня 2007 року звільнено у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці - скороченням штату за п.1 ч.1 ст.4 0 КЗпП України. Доручено провести з нею розрахунок за 14 календарних днів та виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

Твердження позивачки про те, що накази головного лікаря Солонянської ЦРЛ від 16 липня 2007 року «Про зміни в штатному розписі центральної районної лікарні» та «Про скорочення штатної одиниці заступника головного лікаря з економічних питань по центральній районній лікарні» видані з перевищенням повноважень, а також те, що Солонянська районна рада прийнявши 27 червня 2007 року рішення про внесення змін до Статуту Солонянської ЦРЛ та затвердження його в новій редакції, вийшла за межи свої повноважень суд не бере до уваги з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивачкою не ставилось питання про скасування наказів головного лікаря Солонянської ЦРЛ від 16 липня 2007 року та рішення Солонянської районної ради від 27 червня 2007 року, тому суд не може вийти за межі позовних вимог і дати наказам правову оцінку.

Що стосується порушень вимог трудового законодавства щодо заборони звільнення жінок, які мають дітей, то згідно ч.3 ст.184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або

уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

У відповідності до копії свідоцтва про народження (а.с.95), позивачка має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. При звільненні позивачки, відповідачу було відомо про наявність у позивачки дитини віком до трьох років, що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.

За ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт порушення трудових прав позивачки з боку відповідача, тому це право необхідно захистити шляхом задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 18 вересня 2007 року по 17 грудня 2007 року) у сумі 2594 гривні 10 копійок.

В обґрунтування моральної шкоди позивачка посилається на те, що невиплата їй заробітної плати спричинила їй моральні страждання, оскільки вона не могла забезпечити себе та свою сім'ю, примушена була шукати додаткові заробітки, змінювати певні умови свого життя.

У відповідності зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Оскільки в судовому засіданні встановлено факт невиплати позивачці заробітної плати, тому, відповідно до ст.1166 ЦК України суд вважає можливим задовольнити вимоги позивачки про відшкодування відповідачем заподіяної їй моральної шкоди, в сумі 5000 гривень, оскільки ця сума на думку суду є достатньою і співмірною зі причиненої з вини відповідача моральною шкодою.

Крім цього, в зв'язку з задоволенням позову з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу, оскільки позивачка звільнений від сплати судових витрат при зверненні з позовом до суду.

В задоволенні клопотання представника відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу суд вважає необхідним відмовити, оскільки згідно ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Керуючись ст.ст.40, 47, 492, 184, 235, 2411 КЗпП України, ст.ст.ст.10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з економічних питань Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянської центральної районної лікарні».

Стягнути з Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянської центральної районної лікарні» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2594(дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 10 копійок.

Стягнути з Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня» 5000(п'ять тисяч)гривень у якості відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 51(п'ятдесят однієї)гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 30(тридцять) гривень.

В частині поновлення на роботі позивачки допустити негайне виконання рішення.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного суду через районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом строку встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.