НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-4357/11

№ 2/183/340/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - Дубовенко І.Г., секретаря - Гончарової С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ЛІБРА ТРАНС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Приватного підприємства «ЛІБРА ТРАНС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що відповідач працюючи водієм у позивача, та знаходячись у відрядження з 11.02.2011 по 09.03.2011 р. було витрачено коштів, за які він не звітував на суму 17627,31 грн., чим наніс позивачу матеріальну шкоду. Крім того, в м.Ржешов Республіки Польша, в результаті порушень правил дорожнього руху скоїв ДТП, в результаті якого транспортному засобу позивача - тягачу з напівпричепом були спричинені механічні пошкодження. Позивачем на ремонт пошкодженого транспортного засобу було витрачено 22331,96 грн. - еквівалент 2800 доларів США, які також просить стягнути з відповідача на його користь.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений судом про причини неявки суд не повідомив.

У зв'язку з неявкою осіб, що беруть участь у справі, фіксування судового розгляду справи за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Ухвалою суду встановлено заочний розгляд справи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач згідно наказу від 15.01.2011 року за № 15/01-К - був призначений на посаду водія ПП Лібра-Транс (а.с. 8).

Згідно наказу № 04/02 від 11.02.2011 року - відповідача було відряджено в м.Новомосковськ (Україна), м.Сосновець (Польща), м.Женев (Польща), м.Дніпропетровськ (Україна) строком на 22 дні з 12.02.2011 року по 07.03.2011 року з метою транспортування вантажу (а.с. 17).

В обґрунтування позову та в попередньому судовому засіданні представник позивача посилалася на те, що відповідач, працюючи водієм у позивача, та знаходячись у відрядження з 11.02.2011 по 09.03.2011 р. витратив коштів, за які він не звітував на суму 17627,31 грн., чим наніс позивачу матеріальну шкоду; окрім того, в м.Ржешов Республіки Польша, в результаті порушень правил дорожнього руху скоїв ДТП, в результаті якого транспортному засобу позивача - тягачу з напівпричепом були спричинені механічні пошкодження; позивачем на ремонт пошкодженого транспортного засобу було витрачено 22331,96 грн., які також просить стягнути з відповідача на його користь, посилаючись на ст.. 134 КЗпП, як заподіяні збитки підприємству.

Статтею 130 КЗпП України визначені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників. Так відповідно до її умов - працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що неодноразово роз'яснювалося сторонам у справі в ході попереднього судового розгляду. Справа досить тривалий час знаходиться в суді, в ході попереднього розгляду справи за клопотання представника позивача у справі призначалася автотоварознавча експертиза, яка не була проведена, у зв'язку з тим, що паровести експертизу і відповісти на поставлені питання експерт не має можливості (а.с. 119, 124), а відповідачем надавалися відповідні заперечення; сторонами подавалися докази.

Так відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог, щодо стягнення з відповідача коштів, наданих під звіт в розмірі 17627,31 грн. - відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Посилання позивача на те, що наявність банківської картки, на яку перераховувалися зазначені ним кошти - є підтвердженням того, що відповідачем, як працівником підприємства одержані кошти під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами - не можуть бути прийняті судом до уваги - тому як доказів того, що ця банківська картка має цільове призначення суду не надано, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 17627,31 грн. - є необгрунтованими, і в їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог, щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої діями, які мають ознаки діянь переслідуваних у кримінальному порядку в розмірі 22331,96 грн. - відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

На підтвердження доводів щодо нанесення підприємству шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку позивачем надано свідоцтво № 32/11, видане м.Жешув, 02.03.2011р. про те, що 25.02.2011 року біля 21-40 години в місцевості Жешув на перехресті вул.Краківецької та вул.Визволення відбулася дорожньо-транспортна пригода. Потерпілий - Мерседес РО-260AW, злочинець - ОСОБА_1, Рено АЕ-8367ВХ, фірма страхування, номер полісу - Зелена Картка UA078/7467952. До пана ОСОБА_1 застосовано кримінальний мандат (а.с. 58-59).

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що до зазначених правовідносин, застосовуються вимоги ст.ст.1187, 1191 ЦК України. Більше того, згідно наданих позивачем відомостей - автомобіль Рено АЕ-8367ВХ, був застрахований - фірма страхування, номер полісу - Зелена Картка UA078/7467952. Позивачу під час попереднього розгляду справи неодноразово роз'яснювалося право залучити у справі страхову компанію, в якій застрахований автомобіль; роз'яснено можливість змінити предмет та підставу позову до розгляду справи по суті, однак представник позивача наполягав стягненні зазначеної суми, на підставі п.3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.

Враховуючи, що до правовідносин, що склалися між сторонами, не можуть бути застосовані норми п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, то суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь шкоди в розмірі 22331,96 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3-5, 8, 10-12, 57-61, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ЛІБРА ТРАНС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя І.Г.Дубовенко