АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № - 22 а - 1328 Головуючий по 1-й інстанції
2006 року Сорока К.М.
Суддя-доповідач: Триголов В.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня місяця 8 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: судді Триголова В.М. Суддів: Корнієнка В.І., Бондаревської С.М. при секретарі: Зеленській О.І. з участю адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ВАТ „Укрнафта" Приходько Оксани Ярославівни
на рішення Октябрського райсуду м. Полтави від 9.12.2005 року та додаткове рішення того ж суду Полтавської області від 1 березня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Укрнафта" про скасування наказів, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду;
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась з позовом до Нафтогазовидобувального управління „Полтаванафтогаз" ВАТ „Укрнафта" про скасування наказів, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 28 жовтня 1988 року працювала ІНФОРМАЦІЯ_1
З 1 жовтня 2004 року знаходилась на лікарняному. Наказом від 22.12.2004 року була звільнена з роботи за прогули, відповідно до вимог п.4 ст. 40 КЗпроП України.
2 лютого 2005 року вона звернулась до суду з цим позовом, а наказом № НОМЕР_1 від 22.02.2005 відповідач скасував попередній наказ, поновив ОСОБА_2 на роботі у зв'язку з надходженням лікарняних листів, що підтверджували поважність причин відсутності позивачки на роботі.
Наказом відповідача № НОМЕР_2 позивача звільнено з роботи за п.5 ст. 40 КЗпроП України з підстав не з'явлення на роботу протягом чотирьох місяців підряд внаслідок непрацездатності.
Позивач ОСОБА_2 прохала визнати вищевказані накази незаконними, пояснивши, що видаючи наказ № НОМЕР_3 про її звільнення за прогули, відповідач не встановив фактичної причини неявки її на роботу.
Наказ № НОМЕР_1 позивач вважала незаконним, оскільки він виданий з ініціативи адміністрації, без погодження з позивачем.
Незаконність наказу № НОМЕР_2 про її звільнення ОСОБА_2 вбачає в тому, що вона була звільнена з роботи, до роботи не приступала і знову була звільнена.
Позивач прохала поновити її на роботі та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, змінити дату її звільнення з дня постановлення судом рішення 09.12.2005 року, змінити формулювання причин звільнення та вважати її звільненою за власним бажанням.
Представник відповідача в засіданні суду першої інстанції позовні вимоги не визнала, посилаючись на їх безпідставність.
Рішенням Октябрського райсуду м. Полтави від 9 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано наказ № НОМЕР_3 про звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконним та скасувати його.
Визнано наказ № НОМЕР_1 начальника НГВУ „Полтаванафтогаз" від 22.02.2005 року „Про відміну наказу № НОМЕР_3" від 22.12.2004 року про звільнення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 незаконним та скасувати його.
Визнано наказ № НОМЕР_2 начальника НГВУ „Полтаванафтогаз" про звільнення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 незаконним та скасовано його.
Стягнуто з нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз" ВАТ „Укрнафта" на користь ОСОБА_2 28704 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Додатковим рішенням того ж суду від 1 березня 2006 року визнано звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_2 нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз" незаконним.
Зобов'язано КГВУ „Полтаванафтогаз" ВАТ „Укрнафта" змінити дату звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_2 та зазначено, що вважати ОСОБА_2 звільненою з роботи з 9 грудня 2005 року за власним бажанням відповідно до вимог ст. 38 КЗпроП України.
Стягнуто з відповідача держмито в прибуток держави в сумі 287 грн. 04 коп.
В апеляційному порядку основне та додаткове рішення оскаржив представник ВАТ „Укрнафта", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального закону, невідповідність висновків суду встановленим обставинам.
Суд не дав оцінки тому факту, що позивачкою за період з 01.10.2004 року до дня винесення відповідачем наказу про звільнення її з роботи за прогули не було надано адміністрації підприємства доказів поважності причин відсутності
на роботі протягом трьох місяців та не надано оцінки тому, що адміністрації приймала протягом вказаного терміну міри для встановлення місця проживання позивача та причин відсутності на роботі.
Невірним є висновок суду про те, що ОСОБА_2 звільнена наказом за прогули неправильно визначеною датою, так як відповідно до вимог п.2.26 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993 року днем звільнення працівника вважається останній день роботи. Поскільки позивач не вийшла на роботу 01.10.2004 року, то днем звільнення необхідно вважати 30.09.2004 року.
Невірним є висновок суду, що відповідачем належним чином не перевірено причини неявки на роботу", так як в матеріалах є достатньо доказів, що підтверджують дії відповідача для встановлення причин відсутності ОСОБА_2 на роботі.
Необгрунтованим є висновок суду про те, що наказ № НОМЕР_1 про скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогули виданий у зв'язку з зверненням її до суду з позовом.
Суд не звернув увагу на те, що позовна заява ОСОБА_2 надіслана відповідачу лише 28.03.2005 року, тобто після винесення вказаного наказу.
Не дав суд оцінки тому факту, що позивач ОСОБА_2 була повідомлена рекомендованим листом від 2.03.2005 року про видання наказу № НОМЕР_1 про скасування наказу про звільнення її з роботи та поновлення її на роботі з 1.10.2004 р.
Голослівним є висновок суду про те, що видаючи наказ № НОМЕР_1 адміністрація мала на меті приховати порушення закону, спростувати їх та перекласти їх на позивачку.
Не звернув увагу суд першої інстанції на те обставину, що позивачка у зв'язку з хворобою не виходила на роботу майже шість місяців і цього факту не заперечував в засіданні суду представник ОСОБА_2, а також на ту обставину, що позивачем не надано відповідачу доказів в підтвердження втрати працездатності або тяжкої хвороби, яка дає підстави для більш тривалого збереження за працівником робочого місця.
Апелянт посилається на інші підстави, що на його думку, дають підстави для скасування, як основного так і додаткового рішення суду.
Просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг в межах позовних вимог, прийшла до висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити з слідуючих підстав.
Відповідно до вимог п.п. 3; 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
· невідповідність висновків суду обставинам справи;
· порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Висновки суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_2 з роботи наказом № НОМЕР_3 на підставі п.4 ст. 40 КЗпроП України, поновлення на роботі наказом № НОМЕР_1 з скасуванням попереднього наказу та звільнення її з роботи наказом № НОМЕР_2 за п.5 ст.40 КЗпроП України відбулося з порушення вимог діючого законодавства є невірними, так як суперечать встановленим обставинам по даній справі.
З матеріалів останньої слідує, що ОСОБА_2 з 01.10.2004 року до 22.12.2004 року не виходила на роботу і за вказаний період не надала відповідачу листків непрацездатності та інших переконливих доказів відсутності на роботі, що потягло за собою видання адміністрацією підприємства наказу про звільнення її з роботи за прогул.
Ствердження місцевого суду про те, що адміністрація НГВУ „Полтаванафтогаз" не приймала заходів для встановлення причини відсутності ОСОБА_2 на роботі суперечить зібраним доказам.
Відповідно до листа від 10.11.2004 року № НОМЕР_4 направлено відповідачем на адресу позивачки, остання повідомлялась про необхідність дати пояснення про причини відсутності на роботі (а.с. 20).
Листом начальника ПМУ УМВС України в Полтавській області, на письмовий запит начальника НГВУ „Полтаванафтогаз", повідомлялось, що ОСОБА_2 змінила місце проживання на м. Харків разом з чоловіком та сином (а.с. 43).
Не отримання листа про надання пояснень з приводу причин відсутності на роботі ОСОБА_2 свідчить про зміну позивачкою місця проживання та не повідомлення адміністрацію підприємства про нове місце проживання.
Невірним є висновок суду про те, що адміністрація не вірно визначилась з датою звільнення позивачки ОСОБА_2 з 30.09.2004 р. у зв'язку з невиходом на роботу тривалий період без поважних причин.
Суд не врахував в даному випадку вимоги п.2.26 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993 року відповідно до якої, днем звільнення працівника з роботи вважається останній день роботи.
Поскільки 30 вересня 2004 року був останнім днем перед невиходом на роботу, то адміністрація правомірно звільнила її з роботи саме з цього дня.
Неправильним є висновок суду про те, що ОСОБА_2 не була повідомлена відповідачем про звільнення її з роботи за прогул.
31.12.2004 року на адресу позивачки відповідачем було направлено листа про звільнення її з роботи з проханням з'явитись за отриманням трудової книжки (а.с. 44).
Визнаючи наказ № НОМЕР_1 про скасування наказу начальника НГВУ „Полтаванафтогаз" № НОМЕР_3 про звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогул, суд виходив з того, що причиною скасування попереднього наказу було не порушення вимог трудового законодавства, а намір адміністрації приховати та спростувати такі порушення і перекласти вину в їх заподіянні на позивача.
Такий висновок суду не підтверджується жодним доказом по справі та спростовується зібраними доказами по справі.
З матеріалів останньої вбачається, що причиною скасування наказу відповідача про звільнення ОСОБА_2 за прогул є отримання 01.02.2005 року відповідачем шести листків непрацездатності, які вперше за три місяці та 28 днів подала ОСОБА_2 до адміністрації підприємства в підтвердження причин відсутності на роботі з 01.10.2004 року.
Отримавши докази поважності причин не виходу позивачки на роботу, відповідач на законних підставах видав наказ № НОМЕР_1 про скасування наказу про її звільнення з роботи за прогул та поновлення на роботі на ту ж посаду, про що повідомив позивачку (а.с. 22; 24)
Не вірним є висновок суду про те, що адміністрація поновивши її на роботі та скасувавши наказ про звільнення її за прогул не з'ясувала її бажання та не отримала згоду про поновлення на роботі.
Місцевим судом не прийнято до уваги той факт, що ОСОБА_2 після звільнення з роботи за прогул в січні 2005 року направила відповідачу лікарняні листи з письмовою заявою, де зазначила що хворіє та просить оплатити період непрацездатності.
Визнавши наказ начальника НГВУ „Полтаванафтогаз" ВАТ „Укрнафта" № НОМЕР_2 незаконним місцевий суд вказав на те, що відповідач не вияснив характер захворювання позивача, наслідки тривалої хвороби, наявності в неї інвалідності в наслідок тривалої хвороби, а також не обґрунтував що звільнення ОСОБА_2 викликано виробничою необхідністю.
Судом, також, зазначено в рішенні, що відповідачем не надано доказів про запрошення ОСОБА_2 на засідання профкому НГВУ „Полтаванафтогаз" для розгляду питання про її звільнення.
Такі доводи суду першої інстанції є невірними, так як не відповідають вимогам діючого трудового законодавства України не дають підстав для визнання наказу про звільнення ОСОБА_2 за п. 5 ст.40 КЗпроП України недійсним.
Місцевим судом не враховано, що діючим законодавством не передбачено покладення обов'язку на роботодавця виясняти причину відсутності працівників на роботі, крім окремих випадків, передбачених законом.
Суд не звернув уваги на відсутність доказів по даній справі в підтвердження підстав, які б зобов'язували відповідача на день звільнення ОСОБА_2 за п.5 ст. 40 КЗпроП України зберігати за нею місце роботи на більш тривалий період часу.
Вказавши на відсутність доказів про виклик ОСОБА_2 на засідання профкому для розгляду питання про звільнення, суд не врахував, що відповідно до вищенаведених матеріалів справи, ОСОБА_2 змінила місце проживання, не повідомивши адміністрацію НГВУ „Полтаванафтогаз" про нове місце проживання, та крім того за даними УСБУ в Полтавській області знаходилась у розшуку з 24 червня 2005 року з причини відсутності даних про фактичне місце проживання та знаходження позивачки.
Змінивши додатковим рішенням дату звільнення ОСОБА_2 з роботи та змінивши формулювання причин звільнення, суд вийшов за межі позовних вимог.
Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалені з порушенням вимог матеріального і процесуального закону, висновки суду не відповідають встановленим обставинам та суперечать зібраним по справі доказам, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303; п.2 ч.1 ст. 307; п.п. 3; 4 ч.1 ст. 309; ст. 316 ЦПК України, ст.ст. 232; 235, 2371 КЗпроП України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги представника ВАТ "Укрнафта" Приходько Оксани Ярославівни задовольнити.
Рішення Октябрського райсуду м. Полтави від 9 грудня 2005 року та додаткове рішення того ж суду від 1 березня 2006 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ВАТ „Укрнафта" про скасування наказів, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, - відмовити.
Рішення набирає чинності з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Корнієнко В.І Бондаревська С.М.
13.06.2006 р. 5 прим. МЛ