Номер провадження № 22-ц/785/8586/13

Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Плавич Н.Д.,

при секретарі - Андрєєвій М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 24 січня 2011 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 27 лютого 2007 року передав ОСОБА_8 в позику грошові кошти в сумі 151 500,00 грн., еквівалентних 30 000,00 доларів США, без встановлення строку виконання зобов'язання по поверненню позики, що підтверджено розпискою ОСОБА_8 5 листопада 2010 року пред'явив, 9 листопада 2010 року ОСОБА_8 отримав письмову вимогу про повернення позики, однак суму позики не повернув. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_8 борг за договором позики в національній валюті в сумі, еквівалентній 30 000,00 доларів США на день стягнення, та судові витрати (т.1 а.с.4-5).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2011 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено (т.1 а.с.46).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2011 року заочне рішення за заявою правонаступника померлого ОСОБА_8 ОСОБА_7 скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (т.1 а.с.89).

23 вересня 2013 року ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги та пред'явивши такі до спадкоємців померлого боржника ОСОБА_7, ОСОБА_5, просив стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 борг в сумі, еквівалентній 15 000,00 доларів США з кожного, та судові витрати в рівних частках (т.2 а.с.76-77).

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_5 позов не визнали.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2013 року позов задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_7 борг за договором позики

спадкодавця ОСОБА_8 в сумі 119 850,00 грн., з ОСОБА_5 борг за договором позики спадкодавця ОСОБА_8 в сумі 119 850,00 грн., судові витрати з ОСОБА_7 в загальній сумі 2 470,30 грн., з ОСОБА_5 в загальній сумі 2 470,30 грн. (т.2 а.с.82-85).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дійсності договору позики та факту неповернення суми позики позичальником.

Доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.218 ЦК України).

Встановлено, що 27 лютого 2007 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_8 у власність грошові кошти в національній валюті в сумі 151 500,00 грн., еквівалентні 30 000,00 доларів США по курсу НБУ 5,05 грн. за 1 долар США, які ОСОБА_8 зобов'язався повернути в національній валюті в сумі, еквівалентній 30 000,00 доларів США по курсу НБУ на день повернення. Зазначені відносини позики грошових коштів були обумовлені в усній формі. На підтвердження укладеного договору позики та його умов надано розписку як документ, який посвідчує передання ОСОБА_3 ОСОБА_8 151 500,00 грн. (т.1 а.с.6). Передання 27 лютого 2007 року ОСОБА_3 грошових коштів в національній валюті в позику ОСОБА_8 та отримання таких ОСОБА_8 не є спірним.

Таким чином, сторонами не додержано передбаченої частиною 1 статті 1047 ЦК України письмової форми правочину, однак зазначена обставинам не має наслідком його недійсність. Розписка, підписання якої ОСОБА_8 та його правонаступниками визнано, є письмовим доказом факту вчинення правочину у сенсі положень частини 1 статті 218 ЦК України та посвідченням передання ОСОБА_3 ОСОБА_8 грошових коштів в національній валюті в сумі 151 500,00 грн., еквівалентних 30 000,00 доларам США, а, відтак, і реальності договору позики, оскільки відповідно до частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним з моменту передачі майна (грошових коштів), яке переходить у власність позичальника.

Відповідно до положень частин 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. В даному випадку строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, відтак, у сенсі положень частини 2 статті 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

ОСОБА_3 письмову вимогу про повернення позики пред'явлено ОСОБА_8 надісланням 5 листопада 2010 року відповідної поштової кореспонденції, яку

ОСОБА_8 отримано 9 листопада 2010 року. Зобов'язання у передбачені частиною 2 статті 530 ЦК України строки ОСОБА_8 виконано не було. 24 січня 2011 року ОСОБА_3 пред'явив до ОСОБА_8 вимогу в судовому порядку (т.1 а.с.7-10, 4-5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер (т.1 а.с.50).

В наслідок смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина, часом відкриття спадщини є день смерті ( ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, до складу спадщини, зокрема, ввійшов обов'язок ОСОБА_8 по поверненню позики в сумі, еквівалентній 30 000,00 доларам США.

ОСОБА_7 є дружиною ОСОБА_8 (т.1 а.с.169).

ОСОБА_5 є сином ОСОБА_8 (т.1 а.с.172).

Відповідно до положень статті 1261 ЦК України ОСОБА_7 як дружина, ОСОБА_8 як син є спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом до майна померлого ОСОБА_8.

Згідно матеріалів спадкової справи № 1/2011, відкритої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, спадщину прийняли дружина ОСОБА_7, син ОСОБА_5, малолітній син ОСОБА_8 (т.1 а.с.156-158). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2013 року малолітнього ОСОБА_8 визнано таким, що не має права спадкування після смерті ОСОБА_8 (т.2 а.с.84-85).

23 вересня 2013 року ОСОБА_3, уточнивши вимоги, пред'явив такі до спадкоємців померлого ОСОБА_8 дружини ОСОБА_7 та сина ОСОБА_5, які прийняли спадщину та не заявили про відмову від спадщини в установленому статтею 1270 ЦК України порядку та строки (т.2 а.с.76-77).

Відповідно до положень частини 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Матеріали справи містять інформацію про те, що ОСОБА_8 володів на праві власності значною кількістю земельних ділянок в СК «Хуторок» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, сторони оцінку спадкового майна не провели, однак і не надали доказів того, що вартість нерухомого майна є меншою за вимоги кредитора ОСОБА_3, що на момент смерті спадкодавця становили суму коштів в національній валюті, еквівалентну 30 000,00 доларам США.

Відповідно до положень частини 1,2 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

З огляду на те, що частки спадкоємців ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є рівними, то з кожного з них на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню борг спадкодавця ОСОБА_8 за договором позики в сумі по 119 850,00 грн., еквівалентній 15 000,00 доларів США по курсу НБУ 7,99 грн. за 1 долар США.

Суд першої інстанції зі спірними правовідносинами, нормами матеріального права визначився правильно, обставини справи встановив повно, його висновки відповідають таким.

Доводи апелянтів про повернення боргу не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та у порядку, що встановлені договором. Оскільки доказом передачі позикодавцем позичальнику грошових

коштів є розписка останнього чи інший документ, який посвідчує передання коштів, то і доказом повернення позикодавцеві позичальником грошових коштів обгрунтовано має бути розписка позикодавця чи інший документ, який посвідчує повернення коштів.

Встановлено, що передання ОСОБА_3 в позику грошових коштів ОСОБА_8 підтверджено розпискою останнього від 27 лютого 2007 року, яка не є спірною (т.1 а.с.6). Оригінал боргової розписки знаходиться у ОСОБА_3 як позикодавця, що за загальним правилом вважається підтвердженням того, що борг не повернуто.

Позов про повернення позики ОСОБА_3 пред'явлено до суду 24 січня 2011 року, провадження у справі відкрито 3 лютого 2011 року з надісланням відповідачу ОСОБА_8 копій ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з доданими до неї документами, судової повістки. Про пред'явлення ОСОБА_3 позову ОСОБА_8 було достовірно відомо, що підтверджено виданою останнім 4 березня 2011 року довіреністю ОСОБА_10 на представництво інтересів в суді, явкою представника до суду, ознайомленням з матеріалами справи, отриманням безпосередньо ОСОБА_8 судових повісток на 1 березня 2011 року, 5 квітня 2011 року, заявами представника ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи з тих чи інших причин, відбуттям ОСОБА_8 у відпустку станом на 29 червня 2011 року тощо (т.1 а.с.4-5, 17, 23, 24, 25, 27, 29, 34-36). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2011 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов ОСОБА_3 задоволено (т.1 а.с.46). Після смерті ОСОБА_8 заочне рішення за заявою правонаступника скасовано, тоді ж суду надано розписку за підписом ОСОБА_3 про повернення 5 грудня 2010 року ОСОБА_8 позики (т.1 а.с.58). Розписка являє собою четверту частину від аркуша формату А-4, оригінал розписки про повернення боргу знаходиться у відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5

ОСОБА_3 заперечує як повернення позики так і надання розписки. За клопотанням ОСОБА_3 судом першої інстанції призначено, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено комплексну судово-почеркознавчу, судово-технічну експертизи документів та трасологічну експертизу, згідно висновків якої підпис від імені ОСОБА_3 виконаний рукописним способом синім чорнилом ручки, друкований текст розписки від імені ОСОБА_3 виконаний за допомогою знакосинтезуючого пристрою (лазерного принтеру) тонером чорного кольору, встановити, в який час надрукований текст розписки не виявилось можливим (т.1 а.с.58, т.2 а.с.26-30, 33, 37-44). Матеріали справи містять інформацію про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та інші були засновниками громадської організації «Екологи за чисте повітря», ОСОБА_3 та ОСОБА_8 співпрацювали й в інших сферах, відтак, доступ до документів, що містили підпис ОСОБА_3, мав місце (т.1 а.с.40, т.2 а.с.51-83).

Таким чином, вимогу ОСОБА_3 про повернення позики ОСОБА_8 отримав 9 листопада 2010 року, до суду ОСОБА_3 пред'явлено позов 24 січня 2011 року, про що ОСОБА_8 було достовірно відомо, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, розписку про повернення боргу датовано 5 грудня 2010 року, за життя ОСОБА_8 вказану розписку не було надано до суду, така з'явилася лише після вступу в справу правонаступників померлого ОСОБА_8, останні переконливо не пояснили чому розписку про повернення позики не було надано до суду за життя ОСОБА_8 та чому оригінал розписки про отримання коштів у позику й досі знаходиться у позикодавця ОСОБА_3

З огляду на спірність розписки від 5 грудня 2010 року про повернення позичальником ОСОБА_8 позики, виконання такої на четвертині від аркушу паперу за допомогою знакосинтезуючого пристрою (лазерного принтеру), доступність відповідачів до документів, що містять підпис ОСОБА_3, знаходження на даний час у позикодавця ОСОБА_3 оригіналу розписки від 27 лютого 2007 року про отримання ОСОБА_8 коштів у позику, що згідно судової практики розглядається як доказ неповернення позики, підстави вважати доведеним виконання грошового зобов'язання відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Н.Д.Плавич