ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-2214/10/1970
"27" липня 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник Гафтко Н.Л., доручення №06-188/540 від 27.04.2010року;
від відповідача: директор, Пінязь Г.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів;
до: комунального підприємства «Благоустрій -1»;
про: стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства «Благоустрій -1»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити шляхом стягнення з відповідача адміністративно -господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу на загальну суму -8938,01 грн.
Відповідач позов не визнав, та вважає, що дане рішення позивача є незаконним і просить в його задоволенні відмовити з підстав, викладених в запереченні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991р. №875-ХІІ (далі -Закон №875-ХІІ) із змінами та доповненнями для підприємств, установ, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме: звіту відповідача форми № 10 -ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а. с. 6), який поданий до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 25.02.2010 року (термін подання - не пізніше 1 березня після звітного періоду), середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2009 рік становить 18 осіб, середньорічна зарплата працівника складає 8772,22 грн. за рік, а фонд оплати праці штатних працівників становить 157,9 тис. грн. за 2009 рік. Кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону №875-ХІІ, становить 1 особа, середньооблікова кількість інвалідів, працевлаштованих у 2009 році -0 осіб.
Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно -господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, що використовує найману працю.
Виходячи з вищенаведеного, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2010р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 8772,22 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р., пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.
У зв'язку з порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 63 дні, відповідачу донараховано до загальної суми боргу пеню в розмірі 165,79грн.
Отже, виходячи з вищенаведеного, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за даними, наданого комунальним підприємством «Благоустрій-1»звіту про зайнятість інвалідів за 2009р., відповідачу нараховано адміністративного-господарські санкції в сумі 8772,22 грн. та пеню в розмірі 165,79 грн.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№875-ХІІ від 21.03.1991 року із змінами та доповненнями, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 18.1 Закону №875-ХІІ від 21.03.1991 року Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Судом також встановлено, що на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємством створено робоче місце для інваліда, про що повідомлялося Монастириський районний центр зайнятості, підтвердженням чого є копії щомісячних «Звітів про наявність вакансій»(форма 3-ПН) за 2009 рік, в яких відповідач вказував на наявність вакансії на працевлаштування одного інваліда за професією робітник з благоустрою.
Також, Монастириським РЦЗ згідно довідки від 07.07.2010 року №03/562 надано інформацію про те, що 06.03.2009 року КП «Благоустрій-1»подавалося прохання щодо направлення на працевлаштування одного інваліда на посаду робітник по благоустрою. Дана вакансія була актуальною протягом 2009 року та залишається актуальною по даний час. Дана вакансія є незаповненою в зв'язку з тим, що на обліку в Монастириському РЦЗ немає осіб з інвалідністю, які б відповідали вимогам даної вакансії.
Таким чином, випадків звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування та відмови відповідача від їх працевлаштування не встановлено.
Суд погоджується з висновками відповідача, що підприємство здійснило необхідні заходи, спрямовані на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18.1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»покладено на Державну службу зайнятості.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько -правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена законом України від 25.06.1991р. «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Тернопільський окружний адміністративний суд вважає за необхідне зазначити, що такої ж правової позиції підтримується Верховний Суд України у постанові від 22.12.2009 року у справі № 21-2151во09, постанові від 08.06.2010 року у справі № 10/72 та Вищий адміністративний суд України у листі від 16.07.2010 р. № 1089/11/13-10.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2009 році відсутні.
За наведених обставин, позовні вимоги не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Благоустрій -1»про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.