АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1469-2006 р. Головуючий по 1-й інстанції
Крикливий В.В.
Суддя-доповідач: Гальонкін С.А. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня місяця 05 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гальонкіна С.А.
Суддів: Бондаревської С.М., Буленка О.О.
при секретарі Барило Я.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/5 частини заробітку щомісячно.
Стягнуто аліменти з 17.01.2006 року до 30 червня 2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави державне мито в розмірі 51 грн. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах стягнення платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення суду в частині розміру стягнутих аліментів вважає невірним, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким збільшити розмір аліментів. Вказувала, що судом не враховано, що старший син, на утримання якого також стягуються аліменти, в червні 2006 року вже закінчує навчання.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви скарги, підстав для її задоволення та скасування рішення суду не вбачає.
У відповідності зі ст. ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ст. 199 ч. 1 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Судом вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували в шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Відповідач сплачував аліменти на утримання сина до досягнення повноліття. Зараз аліменти не сплачуються в зв'язку з досягненням сином 18-ти років.
ОСОБА_3 навчається на денному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_2, самостійного заробітку не має і знаходиться на утриманні позивачки. Вартість навчання складає 1350 грн. за семестр.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач працює і отримує заробітну плату (а.с. 17).
З врахуванням того, що батьки мають нести рівні обов'язки відповідно дітей, суд прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 суд, врахував обставини справи, матеріальний стан відповідача, те, що його дружина не працює, він сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини заробітку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням фактичних обставин справи та наданих сторонами доказів, є правильним та справедливим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.