10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2013 року Справа № 812/10064/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Дибова О.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу по фінансовим санкціям в розмірі 510,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу по фінансовим санкціям в розмірі 510,00 гр.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідач зареєстрована як фізична особа - підприємець 31.10.2005 та перебуває на обліку в УПФУ Станично-Луганському районі Луганської області як платник страхових внесків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. В порушення зазначеного закону відповідач не подавав до Пенсійного фонду звіти за 2007, 2008 та 2009 звітні роки, у зв'язку з чим позивачем 02.08.2013 були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій за неподання звітності у розмірі 170,00 грн. Станом на 26.11.2013 заборгованість відповідача складає 510,00 грн. Рішення до теперішнього часу не оскаржені, фінансові санкції не сплачені. 14.11.2013 УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області було направлено вимогу про сплату боргу №Ф-201 від 07.10.2013. Відповідач суму боргу, зазначеної у вимозі, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою від 04 грудня 2013 року справу призначено до розгляду у порядку скороченого провадження.

У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог. Ухвала про відкриття скороченого провадження, направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1.

На адресу суду повернулося поштове повідомлення з відміткою про отримання, про що свідчить особистий підпис відповідача (а. с. 19).

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 31.10.2005 за №23760000000000512 (а. с. 9), перебуває на обліку в УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.11.2005 за №12.32.03-1484.

У зв'язку з неподанням відповідачем звітності за 2007, 2008 та 2009 звітні роки УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України №394 від 02.08.2013 (а. с. 12), №395 від 02.08.2013 (а. с. 14), №396 від 02.08.2013 (а. с. 16). Станом на 26.11.2013 заборгованість відповідача по сплаті фінансових санкцій складає 510,00 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника за період з 01.01.2013 по 26.11.2013 (а. с. 8), актами від 02.08.2013 (а. с. 13, 15, 17).

07.10.2013 УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області була винесена вимога про сплату боргу №Ф-201 на суму 510,00 грн. (а. с. 10). Вказана вимога була отримана відповідачем 20.11.2013 (а. с. 11).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач суму боргу, зазначеної у вимозі, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.

Правовідносини, пов'язані зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, борг по сплаті фінансових санкцій по страховим внескам у відповідача виник до 01.01.2011, тому, в даному випадку потрібно застосовувати норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (із змінами) (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно з п. 5 ст. 14 Закону №1058-ІV, страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону №1058-ІV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 15 Закону №1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17, Закону № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

Пунктом 6 частини 2 стаття 17 Закону №1058-ІV передбачено, що страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Згідно ч. 6 ст. 21 Закону №1058-ІV, відомості про фізичних осіб-підприємців до територіального органу Пенсійного фонду подаються безпосередньо цими особами. Термін формування та подання звітності встановлений один раз на рік до 1 квітня року, наступного за з звітним.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону №1058-ІV, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ч. 9 ст. 106 Закону №1058-ІV, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону №1058-ІV, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Зазначений борг до теперішнього часу відповідачем до Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області не перерахований, вимога про сплату боргу №Ф-201 від 07.10.2013 у встановленому законом порядку не оскаржена.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи з аналізу наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 128, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу по фінансовим санкціям в розмірі 510,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, 20, р/р25601301754 в ЛОУ «Ощадбанка» м. Луганськ, МФО 304665, інд. код 21792637) суму боргу по фінансовим санкціям в розмірі 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень 00 коп.).

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Дибова