Справа № 2-1561/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.

Провадження № 22-ц/780/6431/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.

Категорія 36 19.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Мережко М.В.

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

при секретарі: Франюк Т.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: виконком Лісниківської сільської ради Києво-Святошинского району Київської області про визнання заповіту недійсним.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_5, його рідна тітка, 07 березня 1989 року оформила заповіт, яким заповідала все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, ОСОБА_2 заповіт був посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори. Майно ОСОБА_5 складалося з будинку і земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Влітку 2006 року, його повідомили із Першої нотаріальної контори Київської області про наявність заповіту ОСОБА_5, посвідченого секретарем Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 29 вересня 2004 року, за яким все майно ОСОБА_5 заповідала в рівних частинах ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 Позивач зазначає, що зрозумів, що це остання воля ОСОБА_5 і ніяких дій щодо оспорювання заповіту не вчиняв. Всі спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом 16 травня 2007 року.

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулася із позовом про виділення її частки із спільної часткової власності житлового будинку і земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що може мати для нього в майбутньому негативні наслідки.

Дізнавшись про це, дядя позивача - ОСОБА_6, повідомив його, що ОСОБА_5 висловлювала бажання зробити новий заповіт, за яким позивач би отримав 12 частину її майна, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 14 частини майна.

Після цього, він, позивач,звернув увагу, що підписи заповідача на заповіті від 07 березня 1989 року та від 29 вересня 2004 року, на його думку, суттєво відрізняються.

Позивач зазначав, що оскільки заповіт, посвідчений секретарем Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, підписаний не ОСОБА_5, а іншою особою, волевиявлення особи не було вільним і не відповідало його воли, просив визнати заповіт недійсним.

Свої вимоги, з урахуванням уточнень до позову, ОСОБА_7 обгрунтовує тим, що як видно з тексту оспорюваного заповіту, він був підписаний не заповідачем ОСОБА_8, що є порушенням ст. 1247 ЦК України, а сторонньою особою, що є порушенням п. п. 16, 157 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» в тій частині, що «якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ».

Крім того, як було встановлено судом під час розгляду справи про визнання заповіту недійсним, особу, яка підписала заповіт замість ОСОБА_8, запросила не особисто ОСОБА_8, а зацікавлена особа ОСОБА_9, що не дає підстав вважати, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги ст. 1247, ч.4 ст. 207 ЦК України.

Згідно із ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Позивач, посилаючись на те, що оспорюваний заповіт, підписаний з порушенням вимог ст. 1247 ЦК України не самим заповідачем, не породжує будь-яких прав та обов'язків, є нікчемним. Крім того, в матеріалах нотаріальної справи відсутні будь-які дані, які б свідчили, що на момент підписання заповіту ОСОБА_8 була сліпа, неписьменна, що давало би підстави підписання заповіту сторонньою особою, просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновок суду про визначення початку строку позовної давності з моменту подачі ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини ( влітку 2006 року) є помилковим.

10 грудня 2013 року до апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.

Розглянувши заяву ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Керуючись ч.4 ст. 300 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору виконком Лісниківської сільської ради Києво-Святошинского району Київської області про визнання заповіту недійсним.

Апеляційне провадження закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: