АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Чупікової В. В.
суддів: Галичанського А.Д., Яремка В.В.
секретаря Сабадаша Ю.С.
за участю представників позивачів Галушки Є.О., Чайки С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки «Буковина» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 8 червня 2012 року,
встановила:
У грудні 2011 року КС «Буковина» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №001/1323 від 14.09.2006 року.
Посилалася на те, що між КС «Буковина» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 001/1323 від 14 вересня 2006 року за яким, останній отримав 100 000 грн. на умовах щомісячної сплати процентів за користування кредитом та часткового погашення основної суми кредиту з кінцевим терміном повернення до 14 вересня 2016 року.
Плата за користування кредитом складала 30% річних, у разі порушення поточних строків сплати відсотків та частини кредиту, розмір відсотків збільшується до 53% річних за весь період прострочки.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між КС «Буковина» та ОСОБА_4 14 вересня 2006 року було укладено іпотечний договір предметом якого являлася АДРЕСА_1 а 28 жовтня 2011 року договір поруки №005/1909.
У зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору виникла заборгованість по кредитному договору у розмірі 93 539 грн. 90 коп., в тому
№22ц-1732/2013 рік Головуючий у 1 інстанції Стоцька Л.А.
Категорія 19/27 Доповідач Чупікова В.В.
числі заборгованість за кредитом 85 779 грн. 77 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом - 7 760 грн. 13 коп., яку позивач просив солідарно стягнути з відповідачів.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 8 червня 2012 року позов КС «Буковина» задоволено.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 93 539 грн. 90 коп.
Вирішено питання відносно судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вказане рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові КС «Буковина» відмовити.
Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вважає, що метою діяльності кредитної спілки не може бути отримання прибутку, а тому нарахування штрафних відсотків суперечить нормам законодавства, а саме ч.1 ст.1 ЗУ «Про кредитні спілки».
Також зазначає, що даний кредит являється споживчим, а оскільки строк позовної давності минув, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується судом незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
При розгляді справи судом встановлено, що 14 вересня 2006 року між КС «Буковина» та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту №001/1323, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 100 000 грн. із сплатою 30% річних, строком до 14 вересня 2016 року(а.с.5-6).
4 листопада 2008 року між сторонами було укладено додатковий договір до вищевказаного кредитного договору, яким було визначено відсоткову ставку у розмірі 36% річних(а.с.96).
28.10.2011 року між КС «Буковина» та відповідачкою ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 прийняла на себе солідарний обов'язок перед кредитною спілкою за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, взятого на себе ОСОБА_3 по поверненню кредиту та сплаті процентів(а.с.10).
Вищенаведені договори не оспорені та не визнані в установленому в законі порядку недійсними.
Задовольняючи вимоги КС «Буковина», суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного Кодексу України,інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст.1054, 1048 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
14.09.2006 року позивач та відповідач ОСОБА_3 домовилися, що відповідач сплачує кредитній спілці за користування кредитом 30% річних, а у разі порушення строків повернення основного боргу та сплати процентів, які визначені в договорі, розмір процентів збільшується до 53% річних тільки на весь період прострочки(п. 1.1, 2.5, 2.6 договору). Вказані пункти договору відповідають вимогам ст.ст.627, 1048 ЦК України. Розрахунком на а.с.53-54 встановлено нарахування підвищених процентів за користування кредитом відповідно до умов договору №001/1323, а саме в період коли порушувалися строки повернення основного боргу та сплати процентів.
Пеня ж обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання( ч.3 ст.549 ЦК України).
Сторони не передбачили в кредитному договорі №001/1323 такий вид забезпечення належного виконання зобов'язання по даному договору, як пеня.
Постанова Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року за заявою ФОП про перегляд постанов Вищого господарського суду України від 2 серпня 2011 року у справі за позовом ФОП до ПФ «Орнатус» про визнання частково недійсним договору поставки, на яку посилається апелянт, регулює правовідносини, щодо визнання частково недійсним договору поставки, і жодним чином не регулює правовідносини, які склалися між сторонами у даній справі на підставі кредитного договору.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів про те, що відсоткова ставка у розмірі 53% річних за своєю правовою природою є пенею, оскільки нараховується виключно з підстав порушення положень кредитного договору, і нарахування її здійснюється за кожен день прострочення на суму заборгованості є безпідставними та спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.
За умовами кредитного договору №001/1323 апелянт ОСОБА_3 зобов'язувався повернути кредит в розмірі 100 000 грн. та сплатити всі проценти за користування кредитом до 14.09.2016 року(а.с.5).
З розрахунку на а.с.53-54, який апелянтом не оспорюється, та квитанції до прибуткового касового ордеру(а.с.40) вбачається, що останній платіж по погашенню заборгованості по тілу кредиту та сплаті процентів був здійснений 30.09.2011 року. В січні та липні 2011 року відповідачі отримали попередження про необхідність сплатити заборгованість по кредиту та процентах (а.с.19,20). Звернувшись з позовом до суду 13.12.2011 року, позивач скористався своїм правом, визначеним ч.2 ст.1050 ЦК України.
А тому доводи апелянта про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по кредиту та процентів за його користування є безпідставними.
Відповідно до ст.554 ЦК України, п.2.1 договору поруки №005/1909 у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів.
Виходячи з наданих сторонами доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову КС «Буковина» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі, визначеному розрахунком, який наданий позивачем та не оспорювався відповідачами(а.с.23).
Колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права до правовідносин, що виникли між сторонами, не допустив порушень процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 8 червня 2012 року.
Керуючись ст.ст.209,218, 308 ЦПК України,колегія суддів,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 8 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий - підпис /Чупікова В.В./
Судді - підписи /Галичанський А.Д., Яремко В.В./
З оригіналом згідно: