Справа № 22 ц- 892                        Головуючий у першій інстанції -Косач І.А.

Категорія - цивільна                     Доповідач - Страшний М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 червня 2006 року              Апеляційний суд    Чернігівської області у

складі

Головуючого -                         Іваненко Л.В.

Суддів -                                   Страшного М.М., Квача М.О.

При секретарі -                    Біляєвій Т.Д.

З участю-                     ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

О.М.,   ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5про визнання їх такими, що втратили право на житло та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5до ОСОБА_4 про вселення, -

ВСТАНОВИВ   :

В січні 2006 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 такими, що втратили

право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим,

що вона є власником 2/3 частин АДРЕСА_1

 10.07.87 р. в будинку зареєстрована її сестра                ОСОБА_1,

30.11.1985 р. зареєстрований її племінник ОСОБА_5, 07.05.1998 р. зареєстрований зять ОСОБА_1 - ОСОБА_2 Відповідачі були зареєстровані, але жодного дня в будинку непроживали і їх речей в будинку немає. Оскільки відповідачі зареєстровані у її будинку і не мешкають в ньому, комунальні та житлові послуги не сплачують, порушується її право власності, тому просила задовольнити її вимоги.

В лютому 2006 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулись до суду з зустрічним позовом про їх вселення у АДРЕСА_1 мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4, стала власницею 2/3 частин спірного будинку і їм про це відомо не було. До цього власницею будинку була ОСОБА_6Вони прописані в будинку як члени сім'ї ОСОБА_6, постійно там бувають, сплачують комунальні послуги за себе шляхом передачі грошей із рук в руки ОСОБА_7   Починаючи  з  грудня  2004 року  ОСОБА_4   почала

перешкоджати їм проживати в будинку, замінила замок на вхідних дверях, речі винесла до сараю. Іншого місця проживання вони не мають і тимчасово вимушені проживати у родичів та друзів.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від З квітня 2006 р. позов ОСОБА_4 задоволений. ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_5 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_1, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_5-відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та про відмову в задоволенні первісного позову. Посилаються на ті обставини, що суд невірно застосував норми матеріального права , висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Дійно вони не знали, що ОСОБА_6продала будинок ОСОБА_4 і вважали, що є членами сім"ї саме ОСОБА_6. Вони періодично проживали і бували в будинку, але в грудні 2004 року позивачка винесла всі речі до сараю, замінила замок на вхідних дверях і вони позбавлені можливості потрапити до будинку. Вони до міліції не звертались, оскільки не хотіли портити відносин. Вважають, що суд неврно застосував ст. 405 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення с торін, перевіривши та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

По справі встановлено, що відповідно до договору дарування частини будинку від 12.12.2000 року, посвідченого державним нотаріусом, ОСОБА_6пордарувала ОСОБА_4 2/3 частини будинку по АДРЕСА_1. В зазначеному будинку залишаються зареєстрованими ОСОБА_1,ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що з часу їх реєстрації та по теперішній час останні в будинку не проживали, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Крім того згідно акту / а.с.8/ від 19.12.2005 року, який був складений головою вуличного комітету, зазначено, що ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в спірному будинку не проживають. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 також: підтвердив той факт, що в будинку він ніколи не проживав.

Таким чином враховуючи всі обставини та зібрані по справі докази, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачі втратили право користування АДРЕСА_1на підставі положень ч.2 ст. 405 ЦК України.

Також: суд вірно відмовив ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у позові про їх вселення в спірний будинок, оскільки останні не набули права на житло а тому відсутні підстави для задоволення їх зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм

матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 303, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5- відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.