№ справи:118/8337/12 Головуючий суду першої інстанції:Томащак А.С.

№ провадження:22-ц/190/7307/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Куриленко О.С.

суддів:Хмарук Н.С.,Даніла Н.М.,

при секретарі:Рижих М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Чистенської сільської ради Сімферопольського району, неповнолітнього ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_8, треті особи ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсним державного акту про право власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 19 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 19 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для його задоволення.

Ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Відповідно до ст. 140 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 24.07.2000 року виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0836 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, на підставі рішення №30 б/4 12 сесії 23 скликання Чистенської сільської ради АР Крим від 30.06.2000 року.

26.03.2002 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до рішення 12 сесії 23 скликання Чистенської сільської ради АР Крим від 30.06.2000 року визначено кінцевий розмір земельної ділянки, переданої безоплатно у приватну власність ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами, при цьому в матеріалах справи в наявності зазначене рішення за №12, №5 та без номера, а в державному акті номер зазначеного рішення вказано як №30 б/4.

Проте, виходячи з переліку підстав, встановленому ст. 140 ЗК України, помилка в нумерації рішення не може бути підставою припинення права власності на земельну ділянку.

Зазначене рішення є чинним та в установленому законом порядку не скасовано.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, який видається на підставі рішення повноважного органу про передачу земельної ділянки у власність, а тому визнання його недійсним без визнання незаконним рішення, на підставі якого видано державний акт, суперечить закону.

12.08.2000 року ОСОБА_14, діюча від імені ОСОБА_9, уклала нотаріально посвідчений договір міни, відповідно до якого ОСОБА_9 обміняв належну йому 1/2 частку будинку АДРЕСА_2, на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_15 та ОСОБА_6

Зазначений договір міни стосувався лише частки будинку, предметом цього договору спірна земельна ділянка не була, при цьому на час укладання договору міни ОСОБА_9 вже був власником цієї земельної ділянки.

Виходячи з встановленого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26.03.2002 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_13, оскільки останній був нотаріально посвідчений, укладений належним власником земельної ділянки, на підставі дійсного держаного акту.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не надають підстав для скасування судового рішення.

Виходячи з встановленого, правова позиція суду першої інстанції по справі є правильною, а рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: