Справа № 159/3982/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Окостень І.В.

Провадження № 22-ц/773/1926/13 Категорія: 45 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л.М.

суддів - Овсієнко А.А., Лівандовської-Кочури Т. В.

при секретарі Черняк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

04 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом, вказуючи, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1. З 26 квітня 2008 року по 25 квітня 2013 року на підставі письмового договору вказану земельну ділянку у неї орендував відповідач ОСОБА_2 Після закінчення договору відповідач продовжує використовувати земельну ділянку, відмовляється демонтувати самовільно збудовані складські приміщення, на її письмові попередження про необхідність звільнення земельної ділянки не реагує. У зв'язку з цим просила зобов'язати відповідача знести самочинно побудовані на ній складські приміщення та привести земельну ділянку у попередній стан за власний рахунок. .

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2013 року позов задоволено.

Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно побудованих на ній складських приміщень та приведення земельної ділянки у попередній стан, придатний для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Стягнуто з ОСОБА_2 114 гривень 70 копійок судового збору та 1500 гривень понесених витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Зазначивши, що ухвалене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки розгляд справи проводився за відсутності відповідача без повідомлення його про день та дату судового засідання. .

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, тому відповідно до ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом першої інстанції встановлено, і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, яким суд дав правильну правову оцінку, що відповідно до державного акту серії ЯЗ№321503 позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,0542га, що знаходиться на АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.4).

Згідно угоди від 26 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачка передала відповідачу вказану земельну ділянку в оренду строком на п'ять років. Дія угоди закінчилась 26 квітня 2013 року. (а.с.6)

Встановлено, що ОСОБА_2 за час оренди земельної ділянки збудовано на ній складські приміщення, які знаходяться на земельній ділянці і використовуються ним на день звернення позивача до суду.

За змістом положень ст. 78 ЗК України, ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися належною йому земельною ділянкою на свій розсуд, відповідно до її цільового призначення, а також використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 34 вказаного Закону передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Статтею 391 Цивільного Кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

З огляду на викладене, колегія судів приходить до висновку, що доводи апелянта не спростовують встановленого місцевим судом і постановленого в рішенні висновку.

Твердження апелянта про проведення судового розгляду справи без повідомлення його про час і місце судового засідання не заслуговує на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що повістка про виклик до суду направлена на адресу за якою сторона отримувала судову кореспонденцію. Тому примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначкою «кінець терміну зберігання» з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання місцевим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, дана обставина не є підставою для скасування рішення передбаченою ст. 309 ЦПК України. Інші доводів, які б вказували на неправильність оскаржуваного рішення в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст. 309 ЦПК України колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі рішення відсутні

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 11 листопада 2013 року у даній справі залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Судді