Головуючий: ФЕДОТОВ І.B.
Доповідач: ДИМАРЕЦЬКИЙ В.М.
№ 11а-90-2007
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2007 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі: Головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С. Суддів: полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М.
полковника юстиції ПАЛЕНИКА І.Г. при секретарі СОКОЛОВІЙ А. М.
з участю військового прокурора Кіровоградського гарнізону підполковника юстиції ЧЕРНОВА О.В., розглянув в судовому засіданні апеляцію на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 10 жовтня 2007 року стосовно
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, раніше не судимий,
засуджений на підставі ст. 424 ч. 3 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж КК до 5 років обмеження волі.
Цивільні позови військового прокурора Кіровоградського гарнізону до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 задоволені повністю. Судом постановлено стягнути з засуджено ОСОБА_1 на користь Кіровоградської міської лікарні швидкої медичної допомоги 788 грн. 81 коп.; на користь 411 Центрального військового клінічного госпіталю -1610 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_1 задоволено частково. Судом постановлено стягнути з засуджено ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 20 000 грн.
ВСТАНОВИВ:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за злочин, який ним вчинений при таких обставинах.
26 червня 2007 року біля 17 години, під час виконання господарських робіт на полігоні біля села Спасівка Кіровоградської області, ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою, невдоволений сперечанням з боку підлеглого солдата ОСОБА_2, з метою безперечного виконання його розпоряджень, наніс останньому два удари рукою в ліву частину живота. Вказаними діями ОСОБА_1 застосував до підлеглого нестатутні заходи впливу та насильство, чим спричинив ОСОБА_2 з необережності закриту травму живота, розрив селезінки та внутрішньочеревну кровотечу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх спричинення, тобто спричинило тяжкі наслідки.
В апеляції військовий прокурор Кіровоградського гарнізону ЧЕРНОВ О.В. вважає, що виключивши з обвинувачення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 121 КК України,
2
суд не в повній мірі врахував обставини застосування до підлеглого ОСОБА_2 насильства у вигляді умисного нанесення потерпілому 2-х ударів у життєво важливий орган - живіт, з метою примусити останнього до беззаперечного виконання його, ОСОБА_1, розпоряджень. Тому саме умисне, на думку автора апеляції, застосування насильства та умисне заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми живота, розриву селезінки та внутрішньочеревної кровотечі, поряд з ч. 3 ст. 424 КК України, за сукупністю злочинів повинно бути кваліфіковано і за ч. 1 ст. 121 КК України. Виключивши з обвинувачення ч. 1 ст. 121 КК України, суд гарнізону призначив ОСОБА_1 покарання, яке не в повній мірі відповідає тяжкості вчинених злочинів.
В завершенні апеляції її автор просить вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону стосовно ОСОБА_1 скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 424 та ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України - 5 років позбавлення волі, а враховуючи ст. 69 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 424 КК України - 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у вигляді 5 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора в підтримку апеляції, перевірив матеріали справи та обсудив доводи апеляції, військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку, що наведені в останній підстави не вбачаються достатніми для її задоволення та скасування вироку суду 1-ї інстанції.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується дослідженими та наведеними у вироку доказами, а саме: показами потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, протоколами відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного та потерпілого, висновком судово-медичної експертизи, а також поясненнями самого засудженого ОСОБА_1.
Всебічно дослідивши всі зібрані по справі докази, суд гарнізону, на думку суду регіону, прийшов до вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєному і дав правильну юридичну оцінку його діям, пов'язаним із спричиненням ним тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 через необережність, кваліфікувавши їх тільки за ст. 424 ч. 3 КК України. Такий висновок суду 1-ї інстанції достатньо аргументовано мотивований у вироку суду та відповідає фактичним обставинам справи, встановленим в судовому засіданні, а також п. 11 Постанови Пленуму ВС України № 15 від 26.12.2003 року „ Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень". А тому відповідні доводи в апеляції прокурора щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 424 та ч. 1 ст. 121 КК України є не переконливими. До того ж вони були предметом дослідження в судовому засіданні, знайшли своє відображення у вироку суду гарнізону, де їм дана відповідна оцінка, з якою апеляційний суд регіону вважає необхідним погодитись.
Що ж до призначеного засудженому покарання, яке на думку апелянта, не в повній мірі відповідає тяжкості вчиненого, то воно (покарання), як вбачається із вироку суду призначено ОСОБА_1 з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом'якшують покарання та особи винного. Тобто покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України і на думку суду регіону воно є справедливим.
3
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362 , 366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 10 жовтня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію військового прокурора Кіровоградського гарнізону підполковника юстиції ЧЕРНОВА О.В. - без задоволення.