ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 160873/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О.,

Глушка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в Чортківському районі Тернопільської області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в Чортківському районі Тернопільської області про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити нарахування і виплату доплати як постраждалому четвертої категорії від Чорнобильської катастрофи, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21.03.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та їх виплату згідно із законом.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), а тому відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус в соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Звертає увагу на те, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплата додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, оскільки особам віднесеним до категорії 4 додаткова пенсія призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виплачує її належні суми, а тому просить в уточнюючій позовній заяві зобов'язати останнього провести перерахунок пенсії згідно із ст. 39, 51, Закону України «Про статус в соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.11.2010р.

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2011 року в порядку скороченого провадження позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати як непрацюючому пенсіонеру, що відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії згідно ст. 51 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум, починаючи з 05 листопада 2010 року і до виникнення обставин з якими Закон пов'язує зміну чи припинення наведених правовідносин. В решті позовних вимог відмовлено. Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Суд виходив з того, що дія положення ст. 39 вище згаданого Закону була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» і визнано, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційними, оскільки «не можуть вноситись зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України». Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «законом про Держбюджет не може вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони». Тому внесення змін до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що здійснює свої повноваження по ефективному та цільовому використанню коштів Пенсійного фонду України. Останній виступає як розпорядник коштів державного бюджету і отримавши асигнування з державного бюджету виплачує бюджетні кошти за цільовим призначенням, тобто проводить фінансування пенсій допомоги вище вказаної категорії громадян. Відповідно до ст. 39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу як не працюючому пенсіонеру, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, було призначено підвищення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його розмір встановлено в сумі 5, 20 грн. і дійсне по даний час. Фінансування виплат призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться з Державного бюджету, а Державним бюджетом профінансовано Пенсійний фонд у тих розмірах, які були виплачені, тому Пенсійний фонд немає підстав для виплати сум, які вимагає позивач. З 1 січня 2008 року позивачу виплачувалась доплата за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до змін внесених законом про бюджет на 2008 рік, а з 22 травня по даний час у розмірі 5 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. А до 1 січня 2008 року додаткова пенсія виплачувалась згідно діючого на той час Закону про «чорнобильців», де в ст. 51 передбачено розмір додаткової пенсії в залежності від мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, який використовувався для обрахунку цих доплат передбачено в постанові Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року. В даній постанові вказано, що виходячи з розміру 19,91 грн. проводиться розрахунок додаткових пенсій, передбачених Законом про «чорнобильців».

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територія радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до 4-ї категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З відповіді відповідача вбачається, що позивачу доплата до пенсії виплачувалася в розмірі 5,20 грн. щомісячно згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 27.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи». Тобто така доплата проводилася не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю з моменту призначення пенсії виплачувалась в розмірі 15 відсотків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України розмірі 19, 91 грн., а з 01.01.2008 року у розмірі 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» яким внесені зміни до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме в частині встановлення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлений постановою Кабінету Міністрів України за № 836 у 1996 році розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомога громадянам, які являються пенсіонерами не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік і цей розмір береться до розрахунку на момент виплати доплати.

Дія положення ст. 39 даного Закону була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційними, оскільки «не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України».

Станом на 2007 рік ч. 3 ст. 51 Закону передбачала, що особам віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком. З 1 січня 2008 року внесено зміни до ст. 51 Закону в частині встановлення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 4 категорії в розмірі 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 -рп/2008 «законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони». Тому внесення змін до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, «інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність». Таким чином, зміни внесені до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» припинили свою чинність з 22 травня 2008 року.

Вказаними рішеннями Конституційного Суду України визначено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Слід зазначити, що при вирішенні адміністративного позову щодо проведення перерахунку пенсії, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно із ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч.1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.

Керуючись ст. 183-2, 195, 196, ч.1 ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області - задоволити частково, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2011р. у справі №2а-7135/11/1916 в частині її допущення до негайного виконання змінити.

На підставі п.1 ч.1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

У іншій частині постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2011 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко