Судове рішення #34411448

Справа №340/693/13-ц

Провадження №22ц/779/3093/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Данилюк М.П.

Суддя-доповідач Шишко А.І.






РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ


Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитно-заставного договору за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Верховинського районного суду від 01 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Верховинського районного суду від 01 листопада 2013 року задоволено частково позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №IFH0AD40303283 від 16.07.2010 року в сумі 33072 грн. 80 коп. та судовий збір в розмірі 419 грн. 27 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ПАТ КБ "ПриватБанк", а зустрічний позов про визнання недійсним кредитно-заставного договору задовольнити.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що розмір заборгованості не доведений та не підтверджений належними доказами. Зокрема, наданий позивачем розрахунок не оформлений належним чином, не має прізвища посадової особи, якій дозволено складати такий розрахунок, назви організації, що не відповідає нормативним вимогам стосовно оформлення документів. Сам розрахунок заборгованості базується на власних припущеннях представника банку та не підтверджений первинними документами. Так, дані, зазначені в розрахунку, не співпадають з даними виписки про погашення кредиту від 18.09.2013 року. У розрахунку зазначено, що загальна сума заборгованості по кредиту складає 32818 грн. 62 коп., тоді як з виписки вбачається, що ця сума значно менша - 25608 грн. 97 коп.

Також, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які стосуються вилучення предмету застави, його оцінки та реалізації. Розділ 13 спірного кредитно-заставного договору регулює порядок звернення на предмет застави. У 2012 році предмет застави (автомобіль) у боржника було вилучено. Апелянт звертався до банку з проханням надати інформацію про результати вилучення предмету застави та розміру списаної заборгованості, але банк відмовився надати таку інформацію з посиланням на банківську таємницю. У зв'язку з цим, він заявляв клопотання про витребування доказів, однак, суд взагалі не розглянув вказане клопотання.

Крім того, суд не дослідив обставини справи, що стосуються обману банку при укладенні кредитно-заставного договору. А саме, поза увагою суду залишилось два свідоцтва про реєстрацію автомобіля, які містять дані про один і той же предмет, але з різними роками випуску, що свідчить про надання банком неправдивої інформації та намагання навмисно обманути клієнта.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліка А.В. також подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник апелянта посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права в частині відмови у стягненні заборгованості по пені та штрафу. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції в цій частині змінити: стягнути з ОСОБА_2 пеню в розмірі 6869 грн. 28 коп., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 1984 грн. 60 коп., а також судовий збір.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку стосовно можливості зменшення розміру пені шляхом приведення її до суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом, так як при погашенні тіла кредиту банком стягувались тільки відсотки та не погашалось тіло кредиту. Однак, суд не врахував, що стягнення в такому порядку проводилось згідно ст.534 ЦК України та п.4.7. кредитно-заставного договору. ОСОБА_2 не заявляв клопотання про зменшення розміру неустойки, як це передбачено ст.551 ЦК України, і при цьому не визнавав позовні вимоги, оскільки вважав укладений договір недійсним.

Крім того заборгованість боржника за кредитом та відсоткам не можна вважати співмірною із сумою пені, яку стягнув суд першої інстанції, що позбавляло суд можливості для застосування ч.3 ст.551 ЦК України. Згідно даної статті розмір неустойки може бути зменшений, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки А.В. підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає цим вимогам процесуального права.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.07.2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір № IFH0AD40303283, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 39065 грн. 58 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 15.07.2015 року.

Як вбачається із кредитно-заставного договору, ОСОБА_2 отримав в тимчасове користування кредитні кошти на умовах строковості, забезпеченості, платності та зворотності та зобов'язався сплачувати платежі у розмірі, порядку та строки, встановлені договором та графіком платежів щодо погашення суми кредиту, відсотків за користування ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв'язку з укладенням цього договору. За порушення умов договору у розділах 13,14 кредитно-заставного договору передбачена відповідальність позичальника.

Із змісту кредитно-заставного договору вбачається, що сторони погодили всі істотні його умови як це передбачено ст.207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із положень ст.ст.526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитно-заставним договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед кредитором.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині зменшення розміру неустойки, а саме пені та штрафу (процентна складова), шляхом приведення її до суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4 грн. 20 коп., так як при погашенні кредиту банком стягувались тільки відсотки за користування кредитом та не погашалось тіло кредиту.

Згідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонам домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснено у п.27 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача. При цьому істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не подавав відповідну заяву про зменшення розміру неустойки, а натомість звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання кредитно-заставного договору недійсним, тобто відповідач за первісним позовом взагалі не визнав позовні вимоги банку.

При цьому, не відповідає вимогам ЦК України та положенням кредитно-заставного договору №IFH0AD40303283 від 16.07.2010 року, висновок суду про можливість зменшення розміру неустойки через те, що при погашенні кредиту банком стягувались тільки відсотки за користування кредитом та не погашалось тіло кредиту.

Згідно ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до п.4.7. кредитно-заставного договору №IFH0AD40303283 від 16.07.2010 року, кошти, отримані банком від позичальника для погашення заборгованості, направляються для її погашення в такій черговості: для відшкодування витрат/збитків, яких зазнав банк за договором; для оплати неустойки, згідно із ст.14 договору; для оплати простроченої заборгованості за винагородами; для оплати простроченої заборгованості за процентами; для оплати простроченої заборгованості за наданим кредитом.

З такими умовами кредитно-заставного договору ОСОБА_2 був ознайомлений та з ними погодився, що підтвердив своїм підписом.

Таким чином, ПАТ КБ "ПриватБанк", при погашенні кредиту ОСОБА_2, не порушувало вимог законодавства та кредитно-заставного договору. А стягнення грошових коштів саме в таких розмірах без зменшення тіла кредиту було зумовлено неналежним виконанням умов договору позичальником, що призвело до утворення пені та інших штрафних санкцій, які при надходженні коштів від боржника погашались у першу чергу.

При цьому, загальний розмір заборгованості за кредитним договором є значно більшим за розмір неустойки, яка нараховувалась ОСОБА_2

З огляду на те, що ОСОБА_2 не подавалась відповідна заява, а також судом не встановлено обставин, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України, тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, є необґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, з ОСОБА_2 за кредитно-заставним договором №IFH0AD40303283 від 16.07.2010 року підлягає стягненню заборгованість в сумі 41926 грн. 70 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 32818 грн. 62 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 4 грн. 20 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 6869 грн. 28 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) - 1984 грн. 60 коп.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта ОСОБА_2 стосовно того, що розмір заборгованості не доведений та не підтверджений належними доказами і при цьому дані, зазначені в розрахунку, не співпадають з даними виписки про погашення кредиту від 18.09.2013 року.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" надав детальний розрахунок заборгованості за договором №IFH0AD40303283 від 16.07.2010 року (а.с.5-9), а суми наведені у даному розрахунку відповідають тим сумам, які нараховувались боржнику за результатами невиконання умов договору. В той же час, у розрахунку ПАТ КБ "ПриватБанк" вказана заборгованість за кредитом в розмірі 32818 грн. 62 коп., що співпадає з даними, зазначеними у виписці про погашення боргу, яку надав ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог (а.с.51).

Так само, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта з приводу того, що банком було вилучено та реалізовано предмет застави, однак ці кошти не пішли на погашення заборгованості перед банком.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується ОСОБА_2, у вересні 2012 року він передав заставне майно - автомобіль BMW 525і, д.н.з. НОМЕР_1, представнику ПАТ КБ "ПриватБанк" для реалізації. Даний автомобіль знаходився у неналежному стані, оскільки був повністю розібраний (залишилась тільки рама) і її придбав батько боржника ОСОБА_4 Ці кошти були направлені на погашення заборгованості боржника перед банком, що підтверджується розрахунком заборгованості, а саме даними за місяць вересень 2012 року (а.с.8).

Що стосується тверджень апелянта про те, що банк при укладенні кредитно-заставного договору ввів його в оману, а саме продав автомобіль не 1994 року, а 1989 року випуску і не повідомив про це клієнта, то вони також є голослівними.

Як вбачається з розділу 17 кредитно-заставного договору № IFH0AD40303283 від 16.07.2010 року, предметом застави є автомобіль BMW 525і, 1989 року випуску, з об'ємом двигуна 2,5, державний номер НОМЕР_1. Таким чином, отримуючи кредитні кошти на купівлю автомобіля та передаючи його в заставу, ОСОБА_2 володів детальною інформацією щодо його характеристик (а.с.19).

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитно-заставним договором в сумі 33072 грн. 80 коп. з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 41926 грн. 70 коп. Рішення суду в частині стягнення з боржника судових витрат відповідає вимогам закону та зміні не підлягає.

Керуючись ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду від 01 листопада 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитно-заставним договором в сумі 33072 гривень 80 копійок скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором № IFH0AD40303283 від 16.07.2010 року задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитно-заставним договором №IFH0AD40303283 від 16.07.2010 року в сумі 41926 (сорок одна тисяча дев'ятсот двадцять шість) гривень 70 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 32818 гривень 62 копійки; заборгованість по процентам за користування кредитом - 4 гривні 20 копійок; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 6869 гривень 28 копійок; штраф (фіксована частина) - 250 гривень; штраф (процентна складова) - 1984 гривень 60 копійок.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 209 гривень 64 копійки.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.



Головуючий А.І. Шишко

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація