ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.12.2013Справа №901/3522/13
За позовом Іллічівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (вул. Паркова, 20-а, місто Іллічевськ, Одеська область, 68000) в інтересах держави в особі
Міністерства інфраструктури України (пр. Перемоги, 14, м. Київ-135, 01135),
державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (вул. Праці, 6, м. Іллічівськ, 68001)
до відповідача - публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)
про стягнення 415 122,80 грн.
Суддя І.І.Дворний.
Представники від сторін:
прокурор - Кузнецов К.В., службове посвідчення №016083, від 10.04.2013, старший прокурор відділу прокуратури АР Крим
від державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" - Прейма Д.О, довіреність №97 від 05.08.2013, представник;
від Міністерства інфраструктури України - Прейма Д.О, довіреність №6699/15/14-13 від 08.11.2013, представник;
від публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - не з'явився.
Суть спору: 15 жовтня 2013 року Іллічівський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 903775,17 грн. основного боргу, 34909,97 грн. пені, 10727,06 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 529, 610, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням з боку відповідача умов укладеного між ним та державним підприємством "Іллічівський морський торгівельний порт" 05 жовтня 2011 року договору №1108/684-0-1 від 27.09.2011 про закупівлю послуг з виконання краново-монтажних робіт СПК «Богатир» по об'єкту «Облаштування Архангельського ГР, Голицинського ГКР, Одеського ГР» в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 903775,17 грн., несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку. Також, позивач скористався своїм правом та нарахував на суму заборгованості пеню і 3% річних
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
12 листопада 2013 року від державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" надійшли письмові пояснення, у яких останній повідомив суд, що в повному обсязі підтримує вимоги прокурора та наполягає на їх задоволенні.
До пояснень державним підприємством "Іллічівський морський торгівельний порт" надано акт звірки взаєморозрахунків укладений з відповідачем станом на 31 серпня 2013 року зі змісту якого вбачається, що відповідачем основна сума заборгованості визнана у повному обсязі.
Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 12 листопада 2013 року виніс відповідну ухвалу.
03 грудня 2013 року Іллічівський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері надав суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог у якому вказав, що 07 жовтня 2013 року до порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу 534289,40 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором, що підтверджується випискою Банку по рахунку позивача, у зв'язку з чим, несплаченими відповідачем залишились 415122,80 грн.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне прийняти клопотання прокурора як заяву про зменшення розміру позовних вимог і в подальшому розглядати справу з урахуванням цієї заяви.
Державне підприємство "Іллічівський морський торгівельний порт" 03 грудня 2013 року надало суду письмові пояснення у яких схвалило заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 415122,80 грн. Вказані пояснення прийняті судом до розгляду
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2013 року розгляд справи відкладався.
У судове засідання, що відбулось 17 грудня 2013 року, з'явився прокурор, який наполягав на задоволенні позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Представники державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" та Міністерства інфраструктури України вимоги прокурора підтримали. Представник публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
05 жовтня 2011 року публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (за договором замовник) та державне підприємство "Іллічівський морський торгівельний порт" (за договором виконавець) уклали договір №1108/684-0-1, відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець на свій ризик, за завданням замовника зобов'язується у другій половині 2011 - 2012 року надати послуги зазначені у технічному завданні до цього договору (додаток 1, додаток 2) для виконання робіт по об'єкту «Облаштування Архангельського ГР, Голіцинського ГКР, Одеського ГР», а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Зі змісту пункту 1.2 договору вбачається, що під послугами розуміється виконання краново-монтажних робіт самохідним плавучим краном «Богатир» по об'єкту «Облаштування Архангельського ГР, Голіцинського ГКР, Одеського ГР» у економічних водах України у басейні Чорного моря.
У пункту 1.2.1 сторони узгодили, що термін надання послуг з виконання краново-монтажних робіт СПК «Богатир» становить 30 діб з можливістю подовження на +1 +1 місяць за письмовою заявою замовника, та до повного завершення запланованих графіком робіт СПК «Богатир» по об'єкту «Облаштування Архангельського ГР, Голіцинського ГКР, Одеського ГР».
Розділом IV договору сторони визначили порядок здійснення оплати. Так, протягом 7 банківських діб з дня підписання даного договору замовник проводить авансовий платіж вартості послуг виконавцю, на підставі відповідним чином оформлених рахунків виконавця у розмірі 1345789,20 грн. (вартість роботи СПК "Богатир" за 30 днів).
У разі продовження терміну надання послуг суднами вартість таких послуг розраховується та вказується у рахунках відповідно до запланованого терміну надання послуг, та здійснюється авансовим платежем вартості таких послуг протягом 7 банківських днів з дня отримання відповідним чином оформлених рахунків державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт».
Сторони домовились, що розрахунки за наступні терміни надання послуг здійснюється авансовим платежем вартості таких послуг протягом 14 банківських днів з дня отримання відповідним чином оформлених рахунків ДП «Іллічівський морський торговельний порт» при погодженні таких авансових платежів замовником або решту плати за надані виконавцем послуги за договором, рахунків за бункер та дісбурсментські витрати, буде сплачено замовником на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі наданих послуг (Додаток №3) шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 14 банківських днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, та надходження відповідних підтверджуючих та фінансових документів.
Матеріали справи свідчать про те, що державне підприємство "Іллічівський морський торгівельний порт" відповідно до умов договору належним чином та у повному обсязі надало відповідачу послуги, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі надання послуг підписаними сторонами без зауважень та заперечень (а.с. 26, 28, 30, 32, 34, 35, 37, 39, 40).
Для оплати наданих портом послуг відповідачу виставлені рахунки №8436 від 18 березня 2013 року на суму 14265,00 грн., №8437 від 20 березня 2013 року на суму 282337,27 грн., №9584 від 28 березня 2013 року на суму 693754,33 грн., №9586 від 28 березня 2013 року на суму 63570,20 грн., №11954 від 28 березня 2013 року на суму 2274,64 грн., №8435Р від 30 квітня 2013 року на суму 4821,00 грн., №11956Р від 30 квітня 2013 року на суму 2217,66 грн.
Втім, публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" умови договору в частині повної та своєчасної оплати порушило та допустило виникнення заборгованості за спожиті послуги у розмірі 369485,77 грн. Несплата вказаних коштів у добровільному порядку послугувала підставою для звернення прокурора з позовними вимогами до суду про їх примусове стягнення з нарахованими на суму заборгованості 3% річних та пенею.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших та інших юридичних осіб. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №З-рп/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям і тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Окрім того, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
З огляду на викладене, Іллічівський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт".
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вже зазначалось судом, умови договору державним підприємством "Іллічівський морський торгівельний порт" виконані у повному обсязі, заперечення з боку відповідача щодо якості наданих позивачем послуг та докази невиконання робіт відсутні, докази зворотного на момент розгляду спору відповідачем представлені не були. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги складає 369485,77 грн.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 369485,77 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №1108/684-0-1 про закупівлю послуг з виконання краново-монтажних робіт СПК «Богатир» по об'єкту «Облаштування Архангельського ГР, Голицинського ГКР, Одеського ГР» від 05 жовтня 2011 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиті послуги. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, вимоги прокурора про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 369485,77 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім основної суми заборгованості за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 34909,97 грн. пені.
Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги, з огляду на що, заборгованість відповідача склала 369485,77 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені.
Разом з тим, пунктом 7.3 укладеного між сторонами договору передбачено, що замовник несе відповідальність за прострочення проведення платежів за договором. У разі несвоєчасної оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прострочених до сплати послуг за кожен банківський день прострочення.
Оплата штрафних санкцій згідно пункту 7.4 договору не звільняє сторони від подальшого виконання договірних зобов'язань.
Розглянувши розрахунок пені позивача суд самостійно здійснив його перевірку та встановив правомірність такого розрахунку, з огляду на що, загальна сума боргу пені, яка підлягає стягненню з відповідача, станом на 06 вересня 2013 року складає 34909,97 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.
Така позиція щодо правової природи нарахувань на суму боргу 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.
Судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних у сумі 10727,06 грн. обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Господарські витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 грудня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 23 грудня 2013 року.
Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, код 00153117) на користь державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (вул. Праці, 6, м. Іллічівськ, 68001, код 01125672) 369485,77 грн. заборгованості, 34909,97 грн. пені, 10727,06 грн. та 3% річних.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, код 00153117) на користь Державного бюджету (УДКСУ у м. Сімферополі АРК, код ЄДРПОУ 38040558, рахунок №31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір в сумі 8302,46 грн.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.І. Дворний