ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 10/Б-5022/1319/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представників кредиторів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та арбітражного керуючого Брикси А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_9 на ухвалу господарського суду Тернопільської області про визнання кредиторських вимог Споживчого кооперативу «Степана Бандери» від 27 квітня 2012 року по справі №10/Б-5022/1319/2011 про банкрутство приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Тернопільської області (суддя Півторак М.Є.) ухвалою від 27 квітня 2013 року у справі №10/Б-5022/1319/2011 визнав Споживчий кооператив «Степана Бандери» конкурсним кредитором четвертої черги приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» у сумі 27 435 363,00 грн. та відхилив заявлені грошові вимоги в сумі 19 819 538,00 грн.

Названу ухвалу оскаржив представник ОСОБА_9 - кредитора приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник», просить скасувати та відмовити у визнанні кредиторських вимог. Скаржник покликається на положення ст. 1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і вважає, що у названого кредитора не виникло грошових вимог до боржника. Не виникло грошових вимог до боржника й у фізичних осіб - дольовиків, які в рахунок раніше сплачених грошей на підставі рішень судів загальної юрисдикції володіють майновими правами (майном). Крім того, первинні договори на дольову участь у будівництві не розірвано.

Про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення розгляду справи учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином. Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях у зв'язку із зміною складу суду і з огляду на таке.

В силу положень ст.ст. 14, 15 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заявлені кредиторами грошові вимоги до боржника повинні розглянути розпорядник майна боржника разом із керівником боржника.

Ухвалою від 03 лютого 2012 року суд першої інстанції розпорядником майна приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» призначив арбітражного керуючого Монастирського Ф.К. А ухвалою від 20 березня 2012 року суд відсторонив керівника боржника ОСОБА_12 від виконання обов'язків керівника приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» та виконання таких обов'язків поклав на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Монастирського Ф.К.

Матеріали справи №10/Б-5022/1319/2011 про банкрутство приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» складаються із 52 томів. Однак позиції керівника боржника і розпорядника майна боржника щодо заявлених кредиторських вимог з посиланням на документи обліку боржника, у матеріалах справи відсутні, що унеможливлює розгляд справи, перевірку законності і обґрунтованості ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі. Вищевикладене унеможливлювало виконання судом апеляційної інстанції приписів ст. 101 ГПК України щодо перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції установив, що Монастирський Ф.К., який був призначений розпорядником майна боржника та виконував повноваження керівника боржника приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник», помер. Тому суд апеляційної інстанції скерував частину матеріалів справи господарському суду Тернопільської області для вирішення питання про призначення розпорядника майна боржника.

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 26 червня 2013 року розпорядником майна боржника приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» призначив арбітражного керуючого Бриксу А.О., на якого поклав обов'язок виконував повноваження керівника боржника приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник». Ухвала була оскаржена в апеляційному порядку і набрала законної сили на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2013 року.

Арбітражний керуючий Брикса А.О. надав суду письмову позицію щодо заявлених вимог кредитора.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи №10/Б-5022/1319/2011 про банкрутство приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник», заслухав пояснення представників кредиторів, арбітражного керуючого Брикси А.О. та вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно з матеріалами справи провадження у справі №10/Б-5022/1319/2011 про банкрутство приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» порушене ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 квітня 2011 року на загальних підставах, визначених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» опубліковано 20 січня 2012 року в газеті «Голос України».

17 лютого 2012 року Споживчий кооператив «Степана Бандери» звернувся до господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 47 254 901,00 грн. (т. 24, а.с. 95-98) і надав докази заявлених вимог (т.т. 24-29).

Постановляючи оскаржену ухвалу господарський суд Тернопільської області керуючись положеннями ст.ст. 1, 11, 14, 31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) та наданими доказами дійшов висновку про визнання заявлених грошових вимог кредитора до боржника у сумі 27 435 363,00 грн. та включення їх у четверту чергу кредиторів. Грошові вимоги в сумі 19 819 538,00 грн. суд відхилив (т. 24, а.с. 135-137).

Суд першої інстанції констатував той факт, що боржник у 2005-2010 роках уклав договори з фізичними особами про пайову участь у будівництві багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 та отримав пайові внески цих фізичних осіб на загальну суму 45 888 537,76 грн. Факт внесення коштів підтверджено платіжними документами. Боржник повинен був збудувати і здати об'єкт в експлуатацію та видати кожному пайовику документи для оформлення права власності на квартири. Взятих на себе зобов'язань перед пайовиками боржник не виконав.

04 липня 2011 року з метою захисту громадян-пайовиків був створений Споживчий кооператив «Степана Бандери», який зареєстровано 14 липня 2011 року. Членами Споживчого кооперативу «Степана Бандери» є 194 особи. Діяльність кооперативу спрямована на задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, в т.ч. тих, що випливають із зобов'язальних відносин між членами кооперативу та приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник».

20 липня 2011 року приватне підприємство «Тернопільська фірма «Будівельник» (боржник), приватне підприємство «Гео-2004» та споживчий кооператив «Степана Бандери» уклали договір, за умовами якого боржник і приватне підприємство «Гео-2004» безоплатно передають Споживчому кооперативу «Степана Бандери» у власність матеріали та обладнання, які за рахунок внесених громадянами коштів були використані в процесі будівництва і створення об'єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 загальною вартістю 8 230 490 грн. Цього ж дня сторони склали акт прийому-передачі означеного майна на суму 8 230 490 грн.

Рішеннями Тернопільського міськрайонного суду визнано право власності на майнові права тих фізичних осіб, які надали кошти боржнику для будівництва житлових будинків на АДРЕСА_1 Загальна сума цих майнових прав становить 35 665 853 грн.

Крім того, у лютому 2012 року фізичні особи-пайовики уклали з Споживчим кооперативом «Степана Бандери» договори про відступлення права вимоги до приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник» за договорами про пайову участь у будівництві житлових будинків на АДРЕСА_1

Визнана судом першої інстанції сума 27 435 363,00 грн. вимог кредитора до боржника - це різниці між 35 665 853 грн. вартості майнових прав фізичних осіб та 8 230 490 грн. вартості об'єкта незавершеного будівництва на АДРЕСА_1, переданого боржником Споживчому кооперативу «Степана Бандери».

Суд першої інстанції правомірно відхилив грошові вимоги в загальній сумі 19 819 538,00 грн., з яких 8 230 490 грн. - вартість переданого кредитору об'єкта незавершеного будівництва, а 11 589 048 грн. - це кошти, сплачені приватному підприємству «ГЕО 02004».

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як зазначено у статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 5 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 19 січня 2013 року діє нова редакція закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За змістом п. 1-1 Прикінцевих та Перехідних положень, положення цього Закону не застосовуються до справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання чинності цим Законом та здійснюється на стадії судової процедури розпорядження майном боржника.

Отже, в даному випадку необхідно керуватися положеннями закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року (далі - Закон).

За визначенням статті 1 Закону конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Кредитор повинен мати у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 15 ст.11 Закону після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Як установлено ч. 1 ст. 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії заяви та доданих документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна боржника. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

За змістом ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, в силу закону кредитор з майновими вимогами вправі дати їм грошову оцінку відповідно до цивільного законодавства та звернутись до боржника з грошовими вимогами у справу про банкрутство, якщо такі вимоги виникли до моменту порушення провадження у справі (є конкурсними за своєю правовою природою) та випливають з підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, є збитками або шкодою. Законодавець допускає участь у справі про банкрутство кредитора з майновими вимогами та не обмежує коло захисту ним своїх цивільних прав та інтересів виключно вимогами майнового характеру.

За приписами ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність і на таких засадах повинні ґрунтуватися зобов'язання сторін (частина 3 статті 509 цього Кодексу). Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За змістом ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" в контексті рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року N 5-рп/2012 фізичні та юридичні особи вправі за згодою сторін розірвати будь-які договори, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України не здійснюється.

Виходячи із наведених норм права слід зазначити, що договори, укладені приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник» з фізичними особами (які надалі уступили Споживчому кооперативу «Степна Бандери» право вимоги до боржника), містять елементи різних договорів (про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, фінансової допомоги, передачі майнових прав), такі є одним із способів набуття права власності на новостворене майно - квартиру у новозбудованому багатоквартирному житловому будинку. Відтак, ці договори передбачають як грошові, так і майнові права (обов'язки) сторін договору.

Законодавець допускає виникнення права власності особи до завершення будівництва (створення майна) та визначає механізм захисту прав таких власників шляхом набуття прав власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), виключаючи можливість розірвання зазначених договорів із застосуванням наслідків розірвання договору.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи згідно з вимогами статті 9 Конституції України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Зважаючи на вищевикладене та фактичні обставини справи (невиконання приватним підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник» договірних зобов'язань і порушення провадження у справі про його банкрутство, що означає неплатоспроможність боржника) виникла реальна загроза права особи мирно володіти своєю власністю. Фізичні особи, які внесли боржнику кошти (повністю чи частково) на будівництво житлових будинків з метою отримання квартир передали своє право вимоги до боржника Споживчому кооперативу «Степана Бандери», який зобов'язався здійснювати будівництво житлових будинків.

Відтак кредитор вправі був звернутися до суду в справі про банкрутство з грошовими вимогами до боржника про відшкодування збитків, завданих в частині недобудови квартир згідно умов договору. Такі грошові зобов'язання є відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону такими, що випливають "з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України", зокрема, частин 1-3 статті 623 Цивільного кодексу України.

Визнана судом сума грошових вимог кредитора складається із загальної суми сплачених фізичними особами - пайовиками коштів на будівництво житлових будинків на АДРЕСА_1 за мінусом вартості переданого кредиторові об'єкта незавершеного будівництва.

Серед іншого, доказом заявлених вимог є копії документів про сплату грошових коштів на будівництво багатоквартирних житлових будинків з метою отримання квартир. Представник скаржника у судовому засіданні висловив сумніви щодо дійсності платіжних документів, втім не назвав яких саме. Однак розпорядник майна боржника перевірив заявлену суму кредиторських вимог та визнав їх. Крім того, суд враховує й той факт, що кредитор взяв на себе зобов'язання збудувати житлові будинки на АДРЕСА_1

У даному випадку вимоги кредитора за своєю юридичною природою належить до категорії збитків, завданих порушенням зобов'язання щодо будівництва житлового будинку й передачі квартири. Сума збитків - це кошти, сплачені пайовиками саме для цього будівництва. Очевидно, що звернення з такими грошовими вимогами одночасно означає й фактичне розірвання договору про участь у житловому будівництві.

Такими чином, законним і мотивованим є висновок суду першої інстанції про визнання вимог кредитора в сумі 27 435 363,00 грн. та відхилення решти 19 819 538,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд залишає без змін ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27 квітня 2013 року у справі №10/Б-5022/1319/2011.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27 квітня 2012 року по справі №10/Б-5022/1319/2011 щодо кредиторських вимог Споживчого кооперативу «Степана Бандери» залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2013 року.