ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.
Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.
ПОСТАНОВА
іменем України
"14" листопада 2013 р. Справа № 2а-1767/10/0670
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шидловського В.Б.
суддів: Євпак В.В.
Капустинського М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" березня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Апеляційного суду Вінницькорї області Державної судової адміністрації України Головного управління державного казначейства України при Міністерстві фінансів України Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості ,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2008 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до апеляційного суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України та Міністерства фінансів України (далі - відповідачі), в якому з урахуванням уточнених позивних вимог просив стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання грошових коштів з розрахункового рахунку Державної судової адміністрації України на його користь не нараховану і невиплачену заробітну плату за період з червня 2005 року у зв"язку з неправомірним визначенням розміру посадового окладу.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 за період з червня 2005 року по червень 2008 року 152280,76 грн. як суми недоотриманої заробітної плати.
Зобов"язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".
Відшкодувати ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 80,00 грн. з Державного бюджету України через Державне казначейство України.
В задоволенні позову до Апеляційного суду Вінницької області та Міністерства фінансів України відмовлено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач з 22.06.1987 року працював суддею Погребищенського районного суду, а з 20.03.2003 року - суддею апеляційного суду Вінницької області, і, відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів", мав право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
Відповідно до розрахункових листів за 2005-2008 роки позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 174 329,89 грн.
На думку позивача, розміри посадових окладів повинні встановлюватися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законами України про державний бюджет на відповідний рік, а не з розміру 332,00 грн., у відповідності до якого проводилося нарахування та виплата її заробітної плати за вищевказаний період.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України.
Незалежність та недоторканість суддів гарантується наданням їм відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), спеціальних умов матеріального та соціально-побутового забезпечення.
Згідно ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді.
Вона складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу, посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 514 від 30.06.2005 року «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати.
Законом України «Про статус суддів», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які було розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Постанова Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року повинна була набрати чинності з 01.01.2006 року. Однак, до набрання нею чинності, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати 332,00 грн. та встановлено, що в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 було внесено зміни, зокрема, постанову було доповнено п. 41 наступного змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому, при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».
Зазначені зміни були внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 до моменту набрання нею чинності.
При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01.09.2005 року Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати 332,00 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.
Як вбачається зі Схем посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, кількість розмірів мінімальної заробітної плати при обчисленні посадового окладу суддів складає від 8,5 до 12,5, що значно перевищує розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, а також розмір посадових окладів багатьох працівників установ, які фінансуються з державного бюджету.
Також, оклад голови загального апеляційного суду області становить 11 розмірів мінімальної заробітної плати, або 3 652,00 грн., а посадовий оклад судді цього ж суду 9 розмірів мінімальної заробітної плати, або 2 988,00 грн. Різниця у розмірах вказаних посадових окладів складає менше ніж 20 відсотків, а тому, оклад судді є більшим ніж 80 відсотків від посадового окладу голови суду.
Окрім того, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України вищевказаних постанов було збільшено оклади суддям та головам судів більш як у шість разів. При цьому, проведення відповідачами нарахування та виплати позивачу заробітної плати у відповідності до названих вище постанов уряду, сторонами не заперечується.
У свою чергу, відповідність пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» положенням Закону України «Про статус суддів» підтверджується наступним.
Так, колегією суддів встановлено, що постановою Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007 року позов ОСОБА_7 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про стягнення заробітної плати та моральної шкоди - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 41 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів». В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року постанова Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року була залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року в частині відмови позовних вимог - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.06.2010 року позов ОСОБА_7 в частині визнання бездіяльності Кабінету Міністрів України протиправною, стягнення заробітної плати та про зобов'язання ДКУ списати у безспірному порядку, стягнуті на користь позивача кошти з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України -залишено без розгляду.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.07.2011 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 року, заяву ДСА України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007 року було задоволено. Постанову Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007 року в частині визнання протиправним та скасування п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» - скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 в частині визнання протиправним та скасування п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» - відмовлено.
Також, колегія суддів зазначає, що виплата заробітної плати суддів з 2008 року здійснювалася на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в редакції від 16.01.2008 року, яка також була оскаржена в судовому порядку.
Зокрема, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2008 року (залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року) у справі № 2/174 за адміністративним позовом ОСОБА_8 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Верховний суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконними та скасування актів - пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» визнано незаконним.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року, касаційну скаргу Кабінету Міністрів України було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні позову.
Отже, пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (в редакції від 16.01.2008 року) Вищим адміністративним судом України визнаний таким, що відповідає законам України, а тому немає підстав вважати, що відповідачі діяли неправомірно при обчисленні та виплаті заробітної плати судді Апеляційного суду Вінницької області Колосу Сергію Степановичу.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», якою було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати 332,00 грн., вищевказаними судовими рішеннями не скасовувалася та продовжувала діяти.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до апеляційного суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України та Міністерства фінансів України про визнання протиправної бездіяльності та стягнення недоотриманої заробітної плати слід відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" березня 2010 р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до апеляційного суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України та Міністерства фінансів України про визнання протиправної бездіяльності та стягнення недоотриманої заробітної плати - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський
судді: (підпис) В.В. Євпак
(підпис) М.М. Капустинський
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ В.Б. Шидловський
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Апеляційний суд Вінницькорї області вул. Соборна,м.Вінниця,Вінницька область,21050 Державна судова адміністрація України вул. Липська, 18/5,м. Київ,01601 Головне управління державного казначейства України при Міністерстві фінансів України вул. Бастіонна,6,м.Київ,01014 Міністерство фінансів України вул. М.Грушевського, 12/2,м.Київ,01014