Справа № 22ц-860/ 2006 Головуючий у першій інстанції
Філатова Л.Б.
Категорія - цивільна Доповідач Бойко О.В.
РІШЕННЯ
іменем України
01 червня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської
області
у складі:
головуючого судді Редьки А.Г.
суддів Горобець Т.В. , Бойко О.В.
при секретарі Мехед Т.О.
за участі прокурора, відповідачки
ОСОБА_1, представника позивача Злобіної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 5 квітня 2006 року по справі за позовом комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівська міська лікарня № 2" до ОСОБА_1, благодійної організації „Чернігівське українське земляцтво" про спростування неправдивих відомостей, стягнення моральної шкоди,
встановив:
06.01.2006 року Комунальний лікувально-профілактичний заклад „Чернігівська міська лікарня № 2" звернувся з позовом до ОСОБА_1 про спростування неправдивих відомостей, які порочать його честь, гідність і ділову репутацію та відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням цих відомостей з боку відповідачки, у сумі 1699 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивували тим, що відповідачка, яка представилась виконавчим директором благодійної оргшанізації „Чернігівське українське земляцтво" 01.11.2005 року написала скаргу до Міністерства охорони здоров я
України на неправомірні дії працівників лікарні по відношенню до члена цієї організації ОСОБА_2. В заяві вона звинувачує лікуючих лікарів ОСОБА_2 у призначенні великої кількості медикаментів заради змови цих лікарів з зав.аптеками, які орендують приміщення на території ЧМЛ № 2, і з головним лікарем ОСОБА_3. МОЗ України дану заяву направив до облдержадміністрації, потім її направили до міського управління охорони здоров я Чернігівської міської ради, а потім до МЛ № 2 для розгляду по суті. В результаті перевірки факти, що викладені в заяві, не знайшли свого підтвердження. Таким чином неправдиві відомості, що містяться в заяві були розповсюджені серед значного кола осіб, чим підірвано ділову репутацію лікарні, спричинено моральну шкоду. Просили зобовязати ОСОБА_1 спростувати поширені нею неправдиві відомості, викладені в її скарзі до міністра охорони здоров я України, які порочать честь, гідність і ділову репутацію лікувального закладу, у той самий спосіб, як вони були поширені, відшкодувати завдану її неправомірними діями моральну шкоду у сумі 1699 грн. 00 коп. та судові витрати, повязані з розглядом справи.
Потім позивач уточнив позовні вимоги та просив спростувати такі неправдиві відомості:
· те, що ОСОБА_2 залишилась без засобів існування і без волосся на голові завдяки „інтенсивному" лікуванню в умовах 2 міської лікарні, тобто те, що ОСОБА_2 отримала в ЧМЛ № 2 лікування, невідповідне до порядку застосування зазначених методів діагностики, лікування і лікарських засобів, встановлених МОЗ України;
· те, що лікарі ЧМЛ № 2 призначали ОСОБА_2 невиправдану перебігом її хвороби кількість медикаментозних препаратів;
· те, що лікуючі лікарі ОСОБА_2 змушували її родичів купувати медикаменти тільки в аптечних пунктах і кіосках, орендуючих приміщення в ЧМЛ № 2;
· те, що 50% виторгу аптечних пунктів і кіосків, розташованих у приміщенні ЧМЛ № 2, надходить від власників цих пунктів і кіосків в кишеню головного лікаря;
· те, що головний лікар ЧМЛ № 2 ОСОБА_3 отримав з лікування ОСОБА_2 4 000 грн.;
· те, що зав.відділенням серцево-судинної хірургії ОСОБА_4 виконує у своєму відділенні наказні вироки;
· те, що у відділенні серцево-судинної хірургії заборонені зав.віділенням ОСОБА_4 і не проводяться консультації лікарів інших відділень лікарні.
До участі в справі в якості співвідповідача притягнуто благодійну організацію „Чернігівське українське земляцтво".
Для захисту інтересів ОСОБА_1 до участі у розгляді справи був допущений представник прокуратури Чернігівської області.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2006 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправдивими і такими, що порочать ділову репутацію комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівська міська лікарня № 2" відомості, які викладені в заяві виконавчого директора благодійної організації „Чернігівське українське земляцтво" ОСОБА_1, а саме:
· „ОСОБА_2 осталась без средств к существованию с вылезшими на голове волосами в результате интенсивного лечения в условиях 2 городской больницы г.Чернигова";
· „50% выручки вечером поступает от владельцев частных аптечных киосков главному врачу 2 городской больницы ОСОБА_3;
· ОСОБА_3 от лечения ОСОБА_2 получил 4000 грн,;
· в отдедении сосудистой хирургии, возглавляемом другом главврача ОСОБА_4, запрещены консультации колег врачей других отделений, а зав.отделения зачастую является исполнителем заказных приговоров".
Зобов'язано виконавчого директора благодійної організації „Чернігівське українське земляцтво" ОСОБА_1 спростувати неправдиві відомості, які викладені в заяві виконавчого директора благодійної організації „Чернігівське українське земляцтво" ОСОБА_1 шляхом написання заяви на адресу Міністерства охорони здоров я України.
Стягнуто з благодійної організації „Чернігівське українське земляцтво" на користь КЛПЗ „Чернігівська міська лікарня № 2 600 гри. моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановляючи судове рішення, суд І інстанції прийшов до висновку, що дійсно мав факт- звернення виконавчого директора благодійної організації „Чернігівське українське земляцтво" ОСОБА_1 до МОЗ України з заявою, і що інформація, яка міститься в ній є недостовірною, такою, що поширена значному колу осіб, та такою, що принижує честь, гідність, підриває ділову репутацію позивача.
В апеляційній скарзі прокурор Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, що суд розглянув справу між двома юридичними особами, в той час коли такий спір підвідомчий господарському суду; що відповідачка ОСОБА_1 правомірно відповідно до ст. 20 Закону України „Про об'єднання громадян" скерувала заяву до МОЗ України як до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров я; що саме МОЗ замість того, щоб провести відповідну перевірку направили заяву певному колу осіб; що звернення відповідачки до державного органу влади про недодержання законів посадовими чи службовими особами, було не з метою розповсюдження, а з метою перевірки тих фактів, що були вказані в заяві, а тому таке звернення не можна вважати поширенням відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача; що написання листа до МОЗ ніяк не могло вплинути на ділову репутацію позивача.
В судовому засіданні прокурор та відповідачка ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, рішення суду 1 інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду 1 інстанції скасуванню з постановленням нового рішення, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 як виконавчий директор благодійної організації „Чернігівське українське земляцтво" звернулась до Міністерства охорони здоров'я України з заявою, в якій виклала факти порушень законодавства, що мають місце в Чернігівській міській лікарні №. 2, а саме: що в лікарні лікувалась ОСОБА_2 - член благодійної організації, яка в результаті „інтенсивного лікування" залишилась інвалідом, без оформленої групи інвалідності, без засобів до існування, з вилізлим волоссям на голові; що головний лікар цієї лікарні ОСОБА_3 спеціально дозволив торгувати приватним аптечним кіоскам на території 2 -ої міської лікарні з умовою, що 50% виручки вечером надходить до нього; що за час лікування ОСОБА_2 витратила 8000 грн. на лікування, а значить ОСОБА_3 отримав 4000 грн,; що в відділенні серцево-судинної хірургії заборонені консультації лікарів інших відділень, а зав.відіденнями часте є виконавцями замовних вироків. Просила провести службове розлідування.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звергатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України „Про звернення громадян" забезпечує можливість громадянам брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювані свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій, заяв та скарг.
У даному випадку ОСОБА_1 звернулась до вищестоящого органу яким є Міністерство охорони здоров'я по відношенню до міської лікарні № 2, з заявою, в якій повідомила про певні недоліки в роботі позивача та його посадових осіб.
Позивач вважає, що відомості, викладені в заяві, є недостовірними, розповсюджені певному колу осіб, чим принижена його честь, гідність та ділова репутація, а відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.
Як вбачається з пояснень відповідачки, вона зверталась з заявою не з метою розповсюдження цих відомостей певному колу осіб, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами.
Немає у даному випадку вини ОСОБА_1 в тому, що Міністерство охорони здоров'я України, посадові особи облдержадміністрації, міської ради надсилали цю заяву по різних інстанціях, в зв'язку з чим зміст заяви став відомий багатьом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 зверталась до Міністерства охорони здоров' я як до вищестоящого органу, гак само як до правоохоронних органів про допущені, на її думку порушення закону та прав посадовими особами лікарні не з метою доведення цих відомостей до громадськості або окремих громадян, а до міністра як до посадової особи з метою перевірки цих відомостей уповноваженими на це законом іншими посадовими особами.
Виходячи з наведеного, фактичних обставин справи, оцінки всіх доказів в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст..ст.. 303, 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 23, 94 ЦК України, апеляційний суд,
Вирішив: Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівська міська лікарня № 2" до ОСОБА_1, благодійної організації „Чернігівське українське земляцтво" про спростування неправдивих відомостей і стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий