Судове рішення #34396330

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 5002-28/3338-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євдокімова І.В.,

суддів Котлярової О.Л.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастопоя;

представник позивача, не з'явився, Фонд державного майна України;

представник відповідача, не з'явився, виконавчий комітет Ялтинської міської ради;

представник відповідача, Хорошунова Тетяна Олександрівна, довіреність № 14-06/04 від 14.06.13, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

представник третьої особи, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я".

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 13.10.2011 у справі №5002-28/3338-2011

за позовом заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до виконавчого комітету Ялтинської міської ради,

приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я"

про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 431 (3) від 27.11.2001р. за ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", яким зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості, а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), № 4 (літ. Г), № 5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницу (літ. М), аерофатарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батуріна, 44; а також про зобов'язання ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), № 4 (літ. Г), № 5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницу (літ. М), аерофатарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батуріна, 44, вартістю 36 тис. грн.

22 серпня 2011 року від прокуратури АР Крим надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій прокурор просить: 1) визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 431 (3) від 27.11.2001р., яким за ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме : спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; 2) визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; 3) зобов'язати ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.08.2011 судом прийнята заява прокурора про збільшення позовних вимог, якою фактично змінено предмет позову, а також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 у справі № 5002-28/3338-2011 позов задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 скасувати, у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процессуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду

В судове засідання, яке було призначене на 18.12.2013 позивач відповідач виконавчий комітет Ялтинської міської ради та третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я" не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я" надійшло до суду клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням наявних у справі доказів, визнавши їх достатніми для прийняття рішення у справі, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін, які не з'явилися.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила такі обставини.

27 листопада 2001 року рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 431(3) "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія" (а. с. 18) вирішено, зокрема: 1) оформити право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія" за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та видати свідоцтва про право власності відповідно до додатку; 2) Бюро технічної інвентаризації (Осіпенко) провести правову реєстрацію.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Під час перевірки прокурором було встановлено порушення Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України", Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506.

На виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23.04.1960р. "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я були зобов'язані передати у строк до 01.05.1960 р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Спірне майно лікувально-оздоровчих закладів не могло бути передано у власність окремих громадських організацій, у тому числі Укрпрофради, оскільки за Конституцією колишньої УРСР на той час була єдина соціалістична власність. Тобто власність громадських організацій та об'єднань відносилася саме до соціалістичної власності.

Чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна.

Так, статтею 5 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 було визначено, що соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Аналогічні положення були закріплені у Цивільному кодексі УРСР 1922 року, який затверджено ВЦВК 16.ХІІ 1922р., та який діяв з 01.02.1923р., стаття 53 ЦК УРСР 1922 року, чинного на момент передачі майна у відання Українській республіканській Раді профспілок, передбачала, що розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Крім того, необхідно враховувати, що для забезпечення виконання профспілковими організаціями уставних задач громадянами сплачувалися членські внески, та підприємства, організації, установи, державні органи були зобов'язані відраховувати кошти профспілковим органам на культурно-масову та фізкультурну роботу відповідно до Кодексу УРСР про працю. Такі відрахування в розмірі 0,15 відсотка від фонду заробітної плати робітників і службовців здійснювалися відповідно до вимог постанов РМ СРСР від 15.01.1959 та 27.08.1959.

Також, санаторно-курортні об'єкти були збудовані за рахунок пайової або дольової участі державних підприємств, організацій, установ, міністерств та відомств. Зазначене будівництво здійснювалося на підставі відповідних договорів, які укладалися згідно з вимогами затверджених Секретаріатом ВЦРПС від 09.11.1984 №1-54 "Основних умов укладання договорів на участь міністерств, відомств, підприємств, організацій, установ і колгоспів (рад колгоспів) у будівництві та реконструкції оздоровниць профспілок".

Відповідн до статті 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки (прийнятої позачерговою 7 сесією Верховної Ради Української РСР ІХ скликання 20.04.1978р.) встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Таким чином, санаторно-курортні заклади, які передано у відання профспілкам згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960, є державною (загальнодержавною) власністю.

З проголошенням 24 серпня 1991 року України незалежною демократичною державою весь економічний, науковий і технічний потенціал, розміщений на її території, став власністю народу України.

Згідно з Постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29.11.90 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.91 №1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991р. № 1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України Постановою від 10.04.1992р. № 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

Постановою Верховної Ради України № 3943-XII від 04.02.1994р. постановлено, зокрема: Кабінетові Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

Тому, саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Відповідно до статті 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх статутом. Згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987р., професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої, у тому числі, було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Згідно з розділом другим Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Відповідно до розділу третьому Статуту, Вищим органом професійних спілок був з'їзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних союзів, яка діяла у період між з'їздами.

В розділі сьомому Статуту чітко встановлено, що майно профспілок, яке необхідне їм для здійснення статутних задач, є соціалістичною власністю.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Відповідно до Законів України "Про власність" та "Про господарські товариства" при внесенні учасниками товариства майнових прав у такого товариства не виникає право власності не це майно.

Також, з 1992 року повноваження щодо розпорядження зазначеними об'єктами санаторно-курортних закладів державою делеговано тільки Фонду державного майна України.

Посилання на рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, як на підставу виникнення права власності на спірне майно санаторно-курортного закладу, є безпідставним, оскільки відповідно до п. "а" ч. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.09.98 № 121, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

Тобто, майно передане до статутного фонду ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.

До такого висновку дійшов Верховний суд України, про що зазначав у прийнятих ним постановах у справі № 20-3-30/475-05-11719. Аналогічні положення містяться у постановах Верховного Суду України від 16.09.2008р., постанові Вищого господарського суду України від 01.09.2009 у справі № 38/303-40/223.

Позиція відповідача-2 щодо відсутності підстав відносити майно, передане до статутного капіталу ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" до майна загальносоюзних громадських організацій (громадської організації союзного підпорядкування) спростовується матеріалами справи, а саме постановою Ради Загальної конфедерації профспілок СРСР № 2-1а від 18.11.1990 та договором про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження майном від 18.11.1990, з яких вбачається, що майнові комплекси санаторіїв були одержані Федерацією незалежних профспілок України саме від громадської організації союзного підпорядкування.

Необхідно зазначити, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997р. № 137/7 не підтверджено факту належності ФПУ та ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" спірного майна на праві власності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" відбулося всупереч волі власника - держави Україна, та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Згідно статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Постановою Верховного суду України від 30.06.2009 за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" на постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2009 року у справі № 2-24/4765-2008 за позовом ТОВ "Альянс КС" до ДП "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" та ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", про визнання права власності та стягнення 12500000,00 грн., висловлено правову позицію Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця", згідно якої це майно є державною власністю.

Стаття 326 ЦК України передбачає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, а у даному випадку - безпосередньо інтереси держави.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Так, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що спірне рішення не відповідає наведеним вище положенням законодавства та порушує право власності держави на спірне майно, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Стосовно позовної вимоги прокурора про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44, слід зазначити наступне.

Так, 24 грудня 2001 року між ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 010104-2001/141, який затверджено головою правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". (а. с. 23-26)

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець продає, а покупець купує нежитлове приміщення аерофотарію санаторію "Лівадія" (об'єкт продажу), який розташовано на території санаторію за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батурина, б. 44, літер "Н". Покупець зобов'язується прийняти об'єкт продажу та сплатити за нього ціну у відповідності з умовами, визначеними в даному договорі. Об'єкт продажу включає в себе будову загальною площею 230,9 кв.м, розташовану на закріпленій земельній ділянці, який знаходиться у постійному користуванні санаторія "Лівадія" відповідно Державного акту на право користування землею серії ІІ-КМ № 001974 від 22.11.1996. Об'єкт продажу належить ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на підставі свідоцтва на право власності № 1004, виданого 04.12.2001. Бюро технічної інформації м. Ялти, реєстровий номер 409.

Згідно з розділом 3 договору, передача об'єкту продажу продавцем та прийняття об'єкту продажу покупцем засвідчується в акті приймання-передачі, який підписується сторонами після завершення розрахунків за об'єкт продажу. Право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

27 грудня 2001 року зазначене договором купівлі-продажу майно було передано ТОВ "Лівадійське подвір'я" за актом приймання-передачі нежитлового приміщення аерофатарія санаторію "Лівадія", який погоджено генеральним директором ДП "Ялтакурорт" та затверджено головою Правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

07 лютого 2002 року третя особа звернулась до Ялтинського бюро технічної інвентаризації з проханням зареєструвати договір купівлі-продажу № 010104-2001/141 від 24.12.2001 нежитлового приміщення аерофотарію санаторію "Лівадія", який розташовано на території санаторію за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батурина, б. 44, літер "Н", про що свідчить відповідний лист.

Відповідно до глави 23 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судова колегія вважає, що, враховуючи зазначене та знаходження спірного майна - аерофотарію (літ. Н), що розташований за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44, у користуванні іншої особи - ТОВ "Лівадійське подвір'я", позовні вимоги до якої, у цій справі прокурором не пред'являлися.

Тобто, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія" та зобов'язання ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія" частково, а саме: за виключенням аерофотарію (літ. Н), що розташований за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44, з огляду на відсутність цього майна у відповідача-2.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді справи доводи апеляційних скарг не знайшли своє підтвердження, а тому не має підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд


ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 у справі № 5002-28/3338-2011 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 у справі № 5002-28/3338-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Євдокімов


Судді О.Л. Котлярова


Н.І. Сікорська

Розсилка:


1. Заступнику прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)

2. Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ 133,01133) )

3. Фонд державного майна України (майдан Повсталих, 6, м.Севастополь, 99011)

4. Виконавчий комітет Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1,Ялта,98600)

5. Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39/41,Київ 1,01001)

6. Прокуратура міста Севастополя (99011, м. Севастополя, вул. Павліченко, 1)

7.Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я" (вул. Батуріна, 44, літ. Н, смт. Лівадія, м. Ялта,,98655)

8.Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я" (вул. Весняна, 9, кв.24, Ялта,98612)

9. Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь



  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання
  • Тип справи: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 5002-28/3338-2011
  • Суд: Господарський суд Київської області
  • Суддя: Євдокімов Ігор Вячеславович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.02.2019
  • Дата етапу: 26.03.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація