ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19.12.2013 Справа № 901/3942/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «Агросвіт»
до відповідача Приватного підприємства «Таврика»
про стягнення 14 000,00 грн..
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - Балицький В.М., довіреність № 1339 від 16.12.2013, представник;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «Агросвіт» позивач звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Таврика» - відповідач, в якій просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 20 000,00 грн. основної заборгованості за договором.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 525, 526, 530, 551, 599, 610, 611 Цивільного кодексу України ст. ст. 193, 202, 230 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що 17.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «Агросвіт» (Продавець) та Приватним підприємством «Таврика» (Покупець) було укладено Договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції №ТН21-17/04-1, за умовами якого продавець зобов'язується здійснювати постачання товарів безпосередньо пов'язаних х технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити отриманий товар.
Як зазначено в позові, позивач належним чином виконував зобов'язання за Договором поставки щодо здійснення ним поставки товару, а відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором поставки не оплатив отриманий товар, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 20 000,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку з відповідача.
У судовому засіданні 19.12.2013 суд розпочав розгляд даної справи по суті.
10.12.2013 до суду від позивача надійшов супровідний лист разом з документами для приєднання до матеріалів справи.
У судовому засіданні 19.12.2013 позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 000,00 грн., у зв'язку з часткової сплатою відповідача заборгованості у розмірі 6 000,00 грн. від 29.11.2013.
Суд приймає до свого розгляду заяву про зменшення позовних вимог
Відповідач двічі явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією; відзив на позов не надав.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які передбачені статтею 69 ГПК України, а також те, що явка у судове засідання є правом учасників процесу, а не їх обов'язком, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В:
17.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «Агросвіт» (Продавець) та Приватним підприємством «Таврика» (Покупець) було укладено Договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції №ТН21-17/04-1 (а. с. 14-16),на підставі п. 1.1 якого Продавець зобов'язується здійснити постачання Товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, Покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засоби захисту рослин, добрива (далі Товар), який Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до п. 1.2. цього Договору на умовах, що вказується сторонами в Доповненнях.
Згідно з п.1.2 Договору загальна кількість Товару, «Еквівалент ціни Товару», «Погоджений курс», асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати Товару, що постачається за даним Договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у Доповненнях до нього.
Відповідно до пункту 2.1 Договору базові умови поставки: Продавець постачає товар Покупцю на умовах «Франко-склад» (EXW), Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, смт. Приютівка, вул. Свердлова, 2/1.
Пункт 2.4 Договору передбачає, що датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск Товару.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна Товару, що постачається Продавцем вказується сторонами в Доповненнях до даного Договору і визначається сторонами як «тверда ціна» та «попередня ціна».
Відповідно до п. 3.6 Договору загальна Ціна Договору визначається як сума вартості Доповнень до нього.
Пункт 4.1 Договору передбачає, що Покупець зобов'язується оплатити прийнятий ним Товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, в строки встановлені в Доповненнях до цього Договору. Сторони за окремим Доповненням до цього договору можуть вибрати іншу форму оплати за переданий товар.
В пункті 4.2 Договору сторони передбачили, що у разі прийняття Покупцем Товару, що не вказаний в Доповненнях до цього Договору, Покупець тим самим надає свою згоду. Щодо ціни, кількості та асортименту прийнятого ним Товару зазначеної в видатковій накладній.
Згідно з п. 4.3 Договору Покупець оплачує Товар, що був прийнятий ним, згідно з п. 2.5. даного Договору, в строк, що указано в останньому Доповненні до цього Договору.
Пункт 13.1 Договору передбачає, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
17.04.2012 між сторонами були підписані та скріплені печатками Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №1/тк до Договору №ТК ТН 21-17/04-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 17 квітня 2012 року (а. с. 17), в яких останні узгодили асортимент товару, що постачається продавцем, його кількість і ціну, а також строки оплати.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі продавцем та прийняття покупцем товару на загальну суму 47 167,92 грн. підтверджується оформленою видатковою накладною №21/04-065 від 19 квітня 2012 року (а. с. 18).
Відповідач при отриманні товарно-матеріальних цінностей пред'явив документи, які були надані позивачу на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме довіреність №22 від 17.04.2012 (а. с. 18 зі зворотного боку).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо належного виконання Договору в частині розрахунків виконав частково лише на суму 27 167,92 грн. (до подачі позову) та 6 000,00 грн. (після подачі позовної заяви до суду).
Отже, неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань спричинило виникнення заборгованості за Договором №ТН21-17/04-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 104.2012 в розмірі 14 000,00 грн.
Таким чином станом на 29.11.2013 борг відповідача склав 14 000,00 грн. з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості відповідача у розмірі 14 000,00 грн., отже дана сума повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обов'язком.
Судові витрати на підставі ст. 44,49 ГПК України суд відносить на відповідача - Приватне підприємство «Таврика».
При цьому суд враховує приписи п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», в якому зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 19.12.2013.
Повне рішення складено 24.12.2013.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Таврика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «Агросвіт» заборгованість 14 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Суддя І.К. Осоченко