Справа № 22ц-781/2006 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Зарічна Л.А.
Доповідач - Позігун М.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі: головуючого-судді Позігуна М.І.
суддів: Скрипки А.А., Шевченка В.М. при секретарі Приймачок Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонною суду Чернігівської області від 30 березня 2006 року про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії Державної виконавчої служби у м. Прилуках та Прилуцькому районі по виконанню рішення суду, -
встановив:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії органів Державної виконавчої служби, в якій просив скасувати постанови державного виконавця Шевченко Л.ІІ. від 25.01.2006 року про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, від 13.01.2006 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь ОСОБА_2 згідно виконавчого листа та про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь держави державного мита. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що вказані постанови він отримав 28 січня 2006 року, вони винесені з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" та не відповідають виконавчому листу. Зокрема, у постанові про відкриття виконавчою провадження від 13.01.2006 року про стягнення на користь ОСОБА_2 згідно виконавчого листа вказана незрозуміла для виконання сума грошового зобов'язання 27 грн., а в постанові від 13.01.2006 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь держави державною мита вказана сума зобов'язання перед державою - 567 грн. 76 коп., яка судом не присуджувалася. Постанову від 25.01.2006 року вважає передчасною, оскільки державний виконавець наклав арешт на майно боржника, який був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, із запізненням отримав копії постанов, що унеможливлює добровільне виконання боржником вимог в строк запропонований державним виконавцем. Крім того, неможливість добровільного виконання боржником вимог із-за таких дій відповідача призвела до неправомірного винесення постанови від 6.02.2006 року стягнення виконавчого збору, що негативно позначається на його фінансово-господарській діяльності як підприємця та призведе до додаткових витрат, яку також просив скасувати. З врахуванням несвоєчасного отримання постанов з вини відповідача, а також з врахуванням інших неправомірних дій останнього просив поновити строк на оскарженн.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 березня 2006 року скаргу ОСОБА_1 на дії Державної виконавчої служби у м. Прилуках та Прилуцькому районі по виконанню рішення суду залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку на звернення до суду із відповідною скаргою та відсутності підстав для його поновлення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду і ухвалити нове рішення по суті скарги та поновити строк на оскарження неправомірних дій державного виконавця, постанов державного виконавця, посилаючись на невідповідність висновків суду в частині пропуску ним строку на оскарження дій державного виконавця фактичним обставинам справи та вимогам закону, оскільки суд не взяв до уваги, що строк пропущений з поважних причин, які він наводив, і суд з цього приводу не прийняв відповідного процесуального рішення. Крімтого, він звернувся до суду після звернення з усною скаргою на дії держвиконавця Шевченко Л.П. до начальника державної виконавчої служби, а тому строк на оскарження дій державного виконавця вважає не пропущеним. Апелянт зазначає, що суд залишив без розгляду скаргу, чим порушив вимоги ст. 387 ЦПК України, в силу якої за результатами розгляду скарги на дії ДВС суд постановляє ухвалу про задоволення вимог заявника або ж ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Всупереч положенням ст. ст. 58-60 ЦПК України, суд без належного обґрунтування відхилив докази представлені скаржником та його представником та відмовив в допиті його представника як свідка. Суд в своєму рішенні не зазначив результати оцінки доказів, представлених ним та не відобразив в ухвалі та не навів мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Статтею 384 ЦПК України визначено право учасника виконавчого провадження на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця безпосередньо до суду або після оскарження до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Згідно ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав чи свобод, а пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як вбачається з матеріалів справи, копії оскаржуваних постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2006 року та копію постанови про арешт майна боржника та оголошення його відчуження від 25.01.2006 року ОСОБА_1 отримав особисто 27 січня 2006 року, а копію постанови про стягнення виконавчого збору від 06.02.2006 року - 09 лютого 2006 року (а.с.33 зворот), а до суду звернувся, подавши скаргу через поштове відділення лише 27 лютого 2006 року, яка зареєстрована канцелярією суду 01 березня 2006 року (а.с.7). Таким чином, ОСОБА_1 стало відомо про оскаржувані ним постанови від 13 та 25 січня 2006 року ще 27 січня 2006 року, а не 28 січня 2006 року, як зазначає заявник, а копію постанови від 6 лютого 2006 року ним отримано 9 лютого 2006 року і в цей же день він звернувся з заявою до ДВС відповідно до ст..48 ч8 Закону України „Про виконавче провадження" з проханням не стягувати з нього виконавчий збір, а не зі скаргою на постанову державного виконавця від 6 лютого 2006 року. За таких обставин, з врахуванням наявності представника, позивач мав реальну можливість оскаржити постанови державного виконавця у встановлений законом десятиденний строк і підстави для поновлення процесуального строку відсутні.
В зв'язку з викладеним не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про звернення ОСОБА_1 у визначений законом строк до начальника відділу ДВС з усною заявою, оскільки вони нічим не підтверджені.
За таких обставин, суд обгрунтовано прийшов до висновку про пропуск скаржником строку на звернення до суду за захистом порушеного права та відсутність підстав для його поновлення.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про неправильне формулювання судом суті процесуальної дії, залишивши скаргу ОСОБА_1 без розгляду, то згідно ч.2 ст. 72 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків за відсутності підстав для їх поновлення підлягають залишенню без розгляду.
За викладених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали місцевого суду, яка прийнята з дотриманням норм процесуального права в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 березня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.