Справа № 750/10345/13-ц
Провадження № 2/750/3248/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.12.2013 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
головуючого – судді Супруна О.П.,
при секретарі – Носенко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,
третя особа: ОСОБА_2,
в с т а н о в и в :
21 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом, а оскільки померла за життя не встигла оформити право власності на дану квартиру, він не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Ухвалою суду від 03 грудня 2013 року неналежного відповідача – виконавчий комітет Чернігівської міської ради замінено на належного – Чернігівську міську раду, а також залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи.
Сторони та третя особа до суду не з’явилися, про час та місце розгляду справи оповіщені у встановленому законом порядку. Позивач позов підтримав та просив його задовольнити, а третя особа вважає його таким, що підлягає задоволенню, про що подали письмові заяви. Представник відповідача у поданій суду письмовій заяві просила справу розглядати за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 21 лютого 2013 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 26 лютого 2013 року серії І-ЕЛ №204943 (а.с. 12).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії ЕЧ № 059476, який народився 23 березня 1948 року, батьком записано ОСОБА_4, матір’ю – ОСОБА_3. (а.с.10).
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 Заповіт складений 18 жовтня 1996 року, посвідчено державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за №2-8055 (а.с. 11).
Як вбачається з ордеру № 838 від 11 липня 1980 року, виданого на підставі рішення виконкому Міськвиконкому №345 від 07 липня 1980 року, ОСОБА_3 мала право зайняття 3 кімнат квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Чернігівським обласним виробничим об’єднанням технічної інвентаризації від 28 січня 1992 року, кооперативна квартира № 127 у житловому будинку № 28 по вул. Доценка у м. Чернігові зареєстрована в цілому за ОСОБА_3 на праві особистої власності на підставі довідки № 457 від 24 січня 1992 року, виданої ЖЕКом житлово-будівельних кооперативів про повністю виплачену квартиру та записано в реєстрову книгу №143 за реєстровим номером №16210 (а.с. 9).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено факт належності ОСОБА_3, яка померла 21 лютого 2013 року, заповіту від 18 жовтня 1996 року, серії ААА № 742390 (а.с. 6).
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України, встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Суд зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
З наведеного вбачається, що право власності, що набуте на відповідне нерухоме майно до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», набувається в порядку, який існував на час його набуття, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про власність», член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Оскільки після прийняття спадщини у вигляді пайових внесків та сплати пайового внеску у повному обсязі ОСОБА_3 не зареєструвала речове право на нерухомість в органах державної влади, як було встановлено діючим на той час законодавством, позивач, як її спадкоємець позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі та зареєструвати за собою відповідне речове право, що підтверджується відмовою приватного нотаріуса у вчиненні вказаної нотаріальної дії (а.с. 19).
За вказаних обставин та вимог чинного законодавства України суд не вбачає перешкод для визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
позов ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на квартиру № 127 у житловому будинку № 28 по вулиці Доценка у м. Чернігові, що належала ОСОБА_3, яка померла 21 лютого 2013 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.П. Супрун