20.12.2013

336/9494/13-ц

2/336/3809/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Лупінос Є.А., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2013 р.Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування позову зазначає,що 08.04.2008 р.між ВАТ «Державний ощадний банк України»,реорганізованим у ПАТ «Державний ощадний банк України»,та ОСОБА_1був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 1061-Ф,за яким відповідач отримав на споживчі цілі кредит в сумі 200000 гр.строком до 06.04.2018 р.зі сплатою відсотків 15,5%річних.

Додатковим договором № 1 від 28.05.2009 р.сторони кредитного договору погодили,що заборгованість за кредитом погашається позичальником щомісячно,починаючи з жовтня 2009 р.

Додатковим договором № 2 від 31.05.2010 р.сторони кредитного договору погодили,що заборгованість за кредитом погашається позичальником щомісячно,починаючи з листопада 2010 р.

Для забезпечення виконання зобов*язань позичальника,08.04.2008 р.між банком та відповідачем був укладений договір іпотеки,за яким в іпотеку банк передано квартиру АДРЕСА_1,що є власністю ОСОБА_1

Прийняті на себе зобов*язання щодо погашення основного боргу та нарахованих відсотків відповідно до встановленого графіку позичальник не виконав,станом на 23.10.2013 р.загальна сума заборгованості за кредитом становить 242 740 гр.56 коп.

З посиланням на ці обставини позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки- квартиру 2 в буд.85 по вул.Іванова в м.Запоріжжі,що є власністю ОСОБА_1,шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації,визначеною на підставі оцінки майна,проведеної суб*єктом оціночної діяльності,на рівні,не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна,та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2просив суд задовольнити заявлені вимоги,посилаючись на умови кредитного договору та приписи Закону України «Про іпотеку». Зазначив,що на час звернення до суду з позовом,відповідач прострочив заборгованість по кредиту 43754 гр.,по відсоткам 14179 гр.,по пені 28408 гр.та 2117 гр.В іншій частині заборгованість за умовами кредитного договору мала б сплачуватись відповідачем до квітня 2018 р.,однак банк вимагає її дострокового повернення з огляду за невиконання відповідачем своїх зобов*язань.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1та його представник за довіреністю ОСОБА_3заперечували проти позову в повному обсязі. Вважають,що на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача по кредитному договору від 08.04.2008 р.відсутня,оскільки була стягнута рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2011 р.,позивач не пред*явив його у встановлений законом строк на примусове виконання,тому кредитні правовідносини сторін припинені. Відповідно до графіку погашення кредиту та відсотків,який є додатком до кредитного договору,відповідач має право сплачувати кредит до квітня 2018 р.,тому сума по кредиту,що становить близько 190000 гр.,строк сплати якої ще не настав,заявлена до стягнення позивачем безпідставно,а розмір простроченої заборгованості явно не співмірний з вартістю предмета іпотеки. Просили відмовити в позові як заявленому безпідставно.

Всебічно вивчивши обставин справи,заслухавши пояснення учасників процесу,оцінивши в сукупності письмові докази,надані при розгляді справи,суд встановив,що позов не підлягає задоволенню,виходячи з наступного.

Зі змісту обставин,викладених в позовній заяві,та наданих на їх підтвердження матеріалів справи вбачається,що 08.04.2008 р.між ВАТ «Державний ощадний банк України»,реорганізованим у ПАТ «Державний ощадний банк України»,та ОСОБА_1був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 1061-Ф з додатковими договорами № 1 від 28.05.2009 р.та 2 від 31.05.2010 р.,за яким відповідач отримав на споживчі цілі готівковий кредит в сумі 200000 гр.строком до 06.04.2018 р.зі сплатою відсотків 15,5%річних та погашенням заборгованості щомісячно,починаючи з листопада 2010 р.

Відповідно до графіку погашення кредиту та відсотків,сторони домовились про щомісячну оплату по кредиту ануїтетними платежами в сумі 3700 гр.,до квітня 2018 р.включно.

Відповідач був повідомлений про умови кредитування,що підтверджено його підписом про ознайомлення з усіма наявними у ВАТ «Ощадбанк» умовами кредитування.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено копією меморіального ордеру і відповідачем не оспорювалось.

Для забезпечення виконання зобов*язань позичальника,08.04.2008 р.між банком та відповідачем був укладений договір іпотеки,за яким в іпотеку банк передано квартиру АДРЕСА_1,що є власністю ОСОБА_1,про що надана копія іпотечного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості,відповідач не виконує обов*язків по щомісячному поверненню кредиту ,з травня 2011 р.припинив платежі по погашенню кредита,станом на 23.10.2013 р.має заборгованість в загальній сумі 242 740 гр.56 коп.,яка складається з заборгованості по кредиту 190 236 гр.83 коп.,в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 43754 гр.65 коп., пеня за прострочення кредиту 28408 гр.,прострочена заборгованість по відсоткам 14179 гр.,пеня по простроченим відсоткам 2117 гр.,3% річних від простроченої суми кредиту 6756 гр.87 коп.,3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту 1042 гр.07 коп.

Письмова вимога банку від 28.05.2012 р.про необхідність погашення заборгованості та наслідки її невиконання у виді звернення стягнення на предмет іпотеки отримана відповідачем 21.06.2012 р.,про що його підпис,залишена без задоволення.

За положеннями ст.1054 ЦК України,за кредитним договором банк зобов*язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як передбачено ст.1050 ЦК України,якщо договором встановлено обов*язок позичальника повернути позику частинами,то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,що залишилась.

Невиконання відповідачем передбачених кредитним договором обо*язків по поверненню кредиту порушує права банку,які підлягають захисту.

Позивач скористався своїм правом та пред*явив позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом,в тому числі тієї частини,строк оплати якої не настав.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2011 р.був задоволений позов ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1,стягнута сума заборгованості за кредитним договором від 08.04.2008 р.станом на 30.11.2011 р.в сумі 208 670 гр.63 коп.

На виконання вказаного рішення суду позивачем був отриманий виконавчий лист від 27.01.2012 р.про примусове стягнення з відповідача вказаної заборгованості,строк пред*явлення якого сплинув 14.12.2012 р.

Сума заборгованості за вказаним рішенням суду з відповідача не стягнута через те,що строк пред*явлення на примусове виконавчого документа за вказаним судовим рішенням сплинув.

Як передбачили сторони кредитного договору в п.1.4.1, позичальником забезпечується виконання його умов шляхом укладання між банком та відповідачем договору іпотеки від 08.04.2008 р.,предметом якого є нерухоме майно-квартира 2 в буд.85 по вул.Іванова в м.Запоріжжі.

Звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач реалізував право вимагати виконання боржником вимог по основному зобов*язанню шляхом реалізації предмету іпотеки,що не протирічить законодавству,яке регулює правовідносини сторін,оскільки воно не містить обмежень щодо можливості захисту прав кредитора шляхом реалізації предмету застави або іпотеки.

В даному випадку порушень прав боржника не вбачається,оскільки він має право до дня продажу предмета іпотеки виконати вимогу за основним зобов*язанням ,що відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про іпотеку» є підставою для припинення реалізації предмету іпотеки.

Таким чином,доводи відповідача та його представника про відсутність у позивача підстав для звернення до суду із даним позовом на законі не ґрунтуються.

Разом з тим,суд не вбачає законних підстав для задоволення позову,виходячи з наступного.

Свої вимоги позивач обґрунтував з посиланням на ст..33 Закону України «Про іпотеку»,відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов*язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов*язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За роз*ясненями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.41 Постанови від 30.03.2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»,при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Як вбачається з розрахунку заборгованості та пояснень представника позивача в судовому засіданні,фактично відповідачем прострочена заборгованість по кредиту 43754 гр.65 коп., пеня за прострочення кредиту 28408 гр.,прострочена заборгованість по відсоткам 14179 гр.,пеня по простроченим відсоткам 2117 гр.,що разом становить суму 88458 гр.65 коп.

Вартість предмета іпотеки погоджена сторонами в сумі 357925 коп.,як це зазначено в п.1.4 іпотечного договору.

При співставленні суми фактичних збитків банку,які він зазнав порушення основного зобов'язання позичальником,із вартістю предмета іпотеки,суд встановив їх явну не співмірність,оскільки предмет іпотеки має вартість,що практично в чотири разі перевищує реальний борг позичальника на час звернення позивача до суду.

За таких обставин реалізація предмета іпотеки невиправдана,не сприятиме поновленню прав банку,які в такому розмірі не порушені,а призведене до несправедливого позбавлення відповідача його власності за відсутності для того реальної необхідності.

Посилання представника позивача на те,що банк має право вимагати наперед сплати всієї суми боргу по кредиту ,оскільки відповідач порушив свої зобов*язання,не може бути в даному випадку єдиною підставою для задоволеення позову,оскільки така позиція не враховує співмірності суми заборгованості за кредитом,яка навіть з урахуванням суми,строк оплати якої не настав,є меншою від вартості іпотечного майна,крім того,банк реалізував право на стягнення з відповідача суми боргу в повному обсязі,тому обсяг його прав не зменшився і він не зазнав реальних збитків по зобов*язанням, строк виконання яких за умовами договору для відповідача до квітня 2018 р.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову та стягненні на користь позивача судових витрат.

На підставі ст.ст.3,10,11,57,60,212 -215,218 ЦПК України, ст.1054,1050,610 ЦК України,ст.33 Закону України «Про іпотеку»,суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки-відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                 Ю.А.Галущенко