ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17.11.06р. | Справа № А17/415-06 |
За позовом Управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
до Державної виконавчої служби Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 15.08.2006р.
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Стефлюк Ю.В., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 12-16/78 від 08.11.06р.;
від відповідача: Галкіна К.В., державний виконавець, довіреність № 310 від 07.02.06р
Суть спору:
Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області звернулося до господарського суду з вимогою визнати неправомірними дії підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Дніпропетровської області, пов’язані з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору з управління Державного казначейства у Дніпропетровській області в розмірі 70118 грн. 10 коп. та скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Дніпропетровської області від 15.08.2006р. про стягнення з управління Державного казначейства у Дніпропетровській області виконавчого збору у розмірі 70118 грн. 10 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2005р. по справі № 17/283 проценти на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 701181 грн. 00 коп., мають бути стягнуті з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, тобто управління Державного казначейства у Дніпропетровській області не є боржником у розумінні ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, крім того відповідно до службового розпорядження Державного казначейства України № 15 від 04.05.2006р., яке встановлює порядок передачі судових рішень щодо відшкодування податку на додану вартість з територіальних органів Державного казначейства до Державного казначейства України (центральний орган), вищевказане рішення суду повинно виконуватися Державним казначейством України через органи Державного казначейства України без участі органів державної виконавчої служби, тобто стягував –ЗАТ “Дніпропетровський олійноекстракційний завод”, має звернутися безпосередньо до управління Державного казначейства у Дніпропетровській області з заявою про виконання рішення суду та оригіналом виконавчого документа, після чого оригінал наказу з відповідними документами буде направлений управлінням Державного казначейства у Дніпропетровській області до Державного казначейства України для виконання.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, в позові просить відмовити, одночасно з цим просить роз’яснити чи є УДКУ у Дніпропетровській області боржником за рішенням господарського суду по справі № 17/283, так як відповідно з тим, що УДКУ у Дніпропетровській області не є боржником за вказаним виконавчим документом, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.08.2006р. підлягає скасуванню.
У судовому засіданні 17.11.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2005р. по справі № 17/283 стягнуто з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДОРПОУ 23928791) на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Дніпропетровський олійноекстракційний завод” (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 46, розрахунковий рахунок № 26007001300210 в АКБ “Райфайзенбанк Україна”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 00374385) проценти на бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень 2003 року в сумі 701181 грн. 00 коп.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. по справі № 17/283 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2005р. у справі № 17/283 залишено без змін.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Дніпропетровської області б/н від 18.07.2006р. відкрито виконавче провадження “з виконання наказу № 17/283, виданого 06.06.006р. господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Дніпропетровський олійноекстракційний завод” проценти на бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень 2003 року в сумі 701181 грн. 00 коп.”
15.08.2006р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Дніпропетровської області винесено постанову б/н про стягнення з управління Державного казначейства у Дніпропетровській області виконавчого збору у розмірі 70118 грн. 10 коп.
Суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача з наступних підстав.
Позивач звернувся до господарського суду відповідно до вимог ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства, кою передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. 3. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 6 Конституції України визначено, органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених дійсною Конституцією межах та відповідно до Законів України.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах , у спосіб та в межах повноважень, визначених, в тому числі, рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов’язаний вжити заходів примусового виконання рішень встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”), а також зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб ( ст. 7 цього Закону .
Згідно ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу служби, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, та інші органи, установи, організації і посадові особи, які здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом.
Зазначена норма закону кореспондується з частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України, яка визначає порядок безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органам, що відповідно до закону має право на його застосування.
Виконання рішень, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про виконавче провадження”).
Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби і органів Державного казначейства при виконанні рішень судів про стягнення коштів з рахунків бюджетних установ і організацій встановлений у Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001р. № 175, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2001року за № 1001/6192 (надалі Порядок).
Згідно з п.1.1 Порядку він встановлює загальні правила, форми та розрахунки органів Державного казначейства та розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів при примусовому списанні (стягнення) коштів з їх реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів.
Відповідно до Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах, Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 02.12.2002р. бюджетні-рахунки –рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства для зарахування надходжень, здійснення операцій клієнтів з бюджетними коштами та здійснення операцій, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх і внутрішніх боргових зобов’язань, загальнодержавних видатків, а також рахунки для обліку операцій із фінансування бюджетів.
Інші бюджетні рахунки –рахунки, які відкриваються за відповідними кодами бюджетної класифікації для здійснення операцій з обслуговування внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань держави та, в окремих випадках, здійснення загальнодержавних видатків, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік (п. 2.23 Порядку.).
Згідно п. 13 ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування, здійснює Державне казначейство України, а порядок відшкодування органами Державного казначейства України податку на додану вартість визначений в Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72 (у редакції наказу від 21.05.2001р. № 200/86) за зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.1997р. за № 263/2067. Згідно з п.4.1 вказаного Порядку відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податків органів або за рішенням суду.
З цією нормою кореспондуються норми Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004р. № 82/245, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України в24.05.2003р. за № 645/9244.
В розділі 3 цього Порядку зазначено, що у разі надходження до органів Державного казначейства України оригіналу виконавчого документа (наказу суду), який свідчить про набрання рішенням законної сили, його копія не пізніше наступного робочого дня після його одержання передається до податкового органу для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування та формування довідки. Податковий орган протягом п’яти робочих днів після одержання копії виконавчого документа (наказу суду) направляє органу Державного казначейства України довідку щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період.
Державним казначейством України на виконання вищезазначених нормативних актів прийняте службове розпорядження від 04.05.2006р. № 15, яке встановлює порядок передачі судових рішень щодо відшкодування податку на додану вартість з територіальних органів Державного казначейства до Державного казначейства України (центральний орган).
Таким чином, рішення суду про відшкодування податку на додану вартість на підставі оригіналу виконавчого документа (наказу суду) виконує Державне казначейство України.
Отже відповідно до викладеного рішення господарського суду по справі № 17/283 повинно виконуватися Державним казначейством України через органи Державного казначейства України без участі органів державної виконавчої служби.
Здійснення заходів з примусового виконання наказів господарського суду щодо відшкодування податку на додану вартість не входить до підвідомчості підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Дніпропетровської області, яка визначається статтею 20-1 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає що 28.09.2006р. державний виконавець відділу звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою в порядку ст. 5, 28 Закону України “Про виконавче провадження” про надання роз’яснення чи є УДКУ у Дніпропетровській області боржником за вказаним рішенням суду. Крім того, 28.09.2006р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 1 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження”.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У порушення наведеної норми, відповідачем не надано належних і допустимих доказів правильності дій стосовно винесення постанови про стягання з позивача виконавчого збору в сумі 70118 грн. 19 коп.
Згідно зі ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
У відповідності з ч. 1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд звертає увагу, що даний позов розглядається відповідно до вимог ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто окремим провадженням, тоді як відділ примусового виконання рішень звернувся до господарського суду щодо роз’яснення стосовно боржника в межах справи № 17/283, яка на даний час знаходиться у Вищому адміністративному суді України.
Тому заяву відділу примусового виконання рішень від 28.09.2006р. про роз’яснення чи є УДКУ у Дніпропетровській області боржником за рішенням суду по справі №17/283 буде розглянуто в межах справи № 17/283, після повернення останньої з Вищого адміністративного суду до господарського суду Дніпропетровської області.
За вказаних обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167, п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
п о с т а н о в и в :
Задовольнити адміністративний позов Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області повністю.
Визнати неправомірними дії підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Дніпропетровської області, пов’язані з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору з управління Державного казначейства у Дніпропетровській області в розмірі 70118 грн. 10 коп.
Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Дніпропетровської області від 15.08.2006р. про стягнення з управління Державного казначейства у Дніпропетровській області виконавчого збору у розмірі 70118 грн. 10 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
28.12.2006р.