Справа № 1527/19308/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р.

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

          головуючого - одноособово судді Зудіхіна О.В.

          при секретарі - Шелковій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГК "Діамант", треті особи - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", Відкрите акціонерне товариство "ОСОБА_9 Аваль" про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", звернувся до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, МФО 351005, код за ЄДРПОУ 09807750; рахунок №29090000000113) заборгованість за кредитним договором №11048302000 від 29.09.2006 року в сумі 1 028 387 грн. 70 коп. (один мільйон двадцять вісім тисяч триста вісімдесят сім грн. сімдесят коп.), що складається з: заборгованість за кредитом - 831 269 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 161 717 грн. 01 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 25 285 грн. 79 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 10 115 грн. 70 коп., а також понесені судові витрати.

          Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідачі не виконали прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у них перед позивачем виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

          Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наголошуючи на необхідності задоволення таких вимог.

          Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, вважаючи його необґрунтованим.

          Третя особа - ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечував.

          Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив здійснити поділ сумісного майна подружжя, виділивши йому наступне майно: 1/2 частину усіх ювелірних виробів, загальна маса яких складає 9000 грамів, вартістю 2000000 грн., що знаходяться в торгівельних павільйонах; 1/2 частину нежитлового приміщення площею 62,8 метрів квадратних, розташованого по вулиці Кінній, 2/4 в місті Одесі; 1/2 частину квартири №129 жилого будинку №36, розташованого по вулиці Академіка Сахарова в місті Одесі; одне машино-місце для автомобіля, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 36; 1/2 частину вартості машино-місця для автомобіля, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 36; 1/2 частину квартири №40 жилого будинку №20, розташованого по вулиці Леніна в місті Южний Одеської області;1/2 частину житлового будинку №5, розташованого по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області; 1/2 частину житлового будинку №4, розташованого по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області; 1/2 частину житлового будинку №52, розташованого по вулиці Октябрьська в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області; 1/2 частину будівлі №1, розташованої по вулиці Лиманській в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області; 1/4 частину житлового будинку №15, розташованого по вулиці 23 Серпня в смт. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області; 1/2 частину вартості автомобіля марки "Toyota Corolla" 2003 року випуску, д/н НОМЕР_1. Просив виділити відповідачеві ОСОБА_2 1/2 частину зазначеного вище майна, яке, за твердженням позивача ОСОБА_3, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Позовні вимоги містять також прохання стягнути з ОСОБА_2 375000 доларів США в рахунок погашення боргу за розпискою, а також визнати недійсними правочини щодо відчуження ОСОБА_2 наступних об'єктів спільного майна подружжя: автомобіля марки "Toyota Corolla" 2003 року випуску, д/н НОМЕР_1; три машиномісця для автомобілів №№90, 91, 92, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 36-А; квартири №129 жилого будинку №36 по вул. Академіка Сахарова в м. Одесі.

          Не погодившись з пред'явленими позовними вимогами ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою та урахуванням уточнених позовних вимог просила поділити майно між нею та ОСОБА_3, виділивши їй наступне майно: автомобіль марки "Lexus IS 250", 2007 року випуску, р/н НОМЕР_2; нежитлове приміщення салону-магазину, розташованого по вулиці Кінній, 2/4 в місті Одесі; житловий будинок №4, розташований по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області; грошові кошти в розмірі 375000 доларів США, які надійшли на рахунок ОСОБА_3 в АТ "Укрсиббанк". Просила виділити ОСОБА_3 наступне майно: автомобіль марки "Lexus ЕS 350", 2007 року випуску, р/н НОМЕР_3; автомобіль марки "Тоуота", 2006 року випуску, р/н НОМЕР_4; квартиру №40 жилого будинку №20, розташованого по вулиці Леніна в місті Южний Одеської області; 1/2 частину житлового будинку №15, розташованого по вулиці 23 Серпня в смт. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області; будівлю №1, розташованої по вулиці Лиманській в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області; житловий будинок №5, розташований по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області; житловий будинок №52, розташований по вулиці Октябрьська в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області; житловий будинок №54, розташований по вулиці Октябрьська в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області; нежитлове приміщення, магазин №57, розташований по вул. К. Маркса в смт. Сарата Саратського району Одеської області; нежитлове приміщення магазину №123, розташованого по вул. Одеській в м. Первомайськ Миколаївської області; грошві кошти в розмірі 375 000 доларів США, які надійшли на рахунок ОСОБА_3 в АТ "Укрсиббанк".

          Позовні вимоги містять також прохання провести поділ зобов'язання за договором іпотеки від 29.09.2006 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, за твердженням останньої, в інтересах сім'ї.

          На думку ОСОБА_2 саме такий порядок поділу спільного сумісного майна подружжя буде відповідати інтересам сторін з урахуванням наявних зобов'язань перед іншими особами.

          Представник відповідача ОСОБА_7 за первісним позовом заперечувала проти визнання недійсним договору відчуження квартири №129 жилого будинку №36 по вул. Академіка Сахарова в м. Одесі, стверджуючи, що зазначена квартира набута її довірителем правомірно.

          Представник ПАТ "Укрсиббанк" вважав, що в задоволенні позовних вимог в частині поділу майна, яке забезпечено іпотекою і заставою в АТ "Укрсиббанк", необхідно відмовити.

Представник ПАТ "ОСОБА_9 Аваль", в судове засіданні не з'явився, матеріали справи містять письмові пояснення з проханням розглянути справу за відсутності представника кредитної установи.

          Вивчивши матеріали справи, вислухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, представників осіб, які приймають участь у справі, дослідивши докази, суд приходить до наступного.

          В судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору за №11048302000 від 29.09.2006 року, укладеного між Акціонерний комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 177 600 доларів США строком до 29.09.2016 року.

          У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору за №11048302000 від 29.09.2006 року.

          Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитним договорам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання вимоги, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

          Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи назва юридичної особи Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" змінена на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк".

          Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит в повному обсязі в термін, встановлений графіком погашення кредиту.

          Кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов цього договору або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених договором (п. 5.3 абз. 2, п. 12 Договору).

          Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Одностороння відмова від виконання договірного зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          За положеннями ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Статтею 625 ч. 1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          На підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи із встановленого у судовому засіданні неналежного виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитних зобов'язань, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Судом також встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 03.02.1989 року, який було розірвано на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.03.2009 року.

          Відповідно до ст.ст. 60, 61 ч. 1, 2 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

          Право спільної сумісної власності не передбачає визначення часток співвласників у праві спільної власності, а відтак цей режим спільної власності ще більшою мірою "зв'язує" його учасників, ніж право спільної часткової власності, учасник якої наділений правом вимагати виділення йому у натурі частини майна у володіння та користування (ч. 2-4 ст. 358 ЦК), а також самостійно розпоряджатися своєю часткою (ст. 361 ЦК). Навпаки, співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не тільки володіють та користуються, але й розпоряджаються таким майном за спільною згодою.

          Суд звертає увагу на те, що ні ст. 369 ЦК, ні інші норми глави 26 ЦК, що присвячені регулюванню режиму права спільної сумісної власності, не визначають правових наслідків одержання плодів та доходів за рахунок спільного майна, а також зобов'язань, що пов'язані із спільним майном. В даному випадку застосовується аналогія з нормами ст. ст. 359, 360 ЦК, що регулюють відповідні відносини між учасниками спільної часткової власності і побудовані на принципах спільності прав та обов'язків співвласників, якщо їх набуття ґрунтується на спільному майні.

          Так, під час перебування в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було придбано наступне майно.

- нежитлове приміщення площею 62,8 метрів квадратних, розташованого по вулиці Кінній, 2/4 в місті Одесі, оформлене на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 07.02.2006 року, замість нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.08.2004 року р.№2301. Як встановлено судом, зазначене нежитлове приміщення на даний час, згідно нотаріально посвідченого іпотечного договору від 29.09.2006 року р.№392, перебуває в іпотеці в ПАТ "Укрсиббанк", пов'язаного із забезпеченням кредитного зобов'язання по договору №11048302000 від 29.09.2006 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1

- за умовами договору про інвестування будівництва №207/04-05 від 24.10.2005 року ОСОБА_2 придбала у підрядника "ЮГК Діамант" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю майнові права на квартиру №129 в будинку під будівельним №17, ж/м Котовського, мікрорайон забудови ІІІ-4-2 в м. Одесі. Згідно нотаріально посвідченого договору застави від 22.11.2005 року р.№4499 вказані вище майнові права були передані в заставу АППБ "Аваль" (правонаступник ПАТ "ОСОБА_9 Аваль") з метою забезпечення зобов'язання, прийнятого ОСОБА_2 за кредитним договором №14/0074/74/40522 від 15.11.2005 року. Як встановлено в ході розгляду справи, усі майнові права по зазначеній квартирі перейшли до іншої особи - ОСОБА_7

- квартиру №40 жилого будинку №20, розташованого по вулиці Леніна в місті Южний Одеської області. Квартира була оформлена на імя ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07.09.2004 року. На даний час вказаний об'єкт нерухомого майна перебуває в іпотеці в ПАТ "УкрСиббанк" на підставі нотаріально посвідченого іпотечного договору від 09.11.2006 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 з метою забезпечення кредитного зобов'язання за договором №11073264000 від 09.11.2006 року. На даний час існує рішення суду про стягнення з солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за сумою кредиту.

          З огляду на зазначене, суд звертає увагу на наступному.

          За положеннями ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

          Пунктом 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").

          Отже, перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється ст. 23 Закону України "Про іпотеку" та такий поділ не є розпорядженням (відчуженням) предметом іпотеки.

          Судом встановлено, що крім зазначеного вище майна, ОСОБА_3 та ОСОБА_2Є під час перебування у шлюбі придбали наступне майно:

- житловий будинок №5, розташований по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області. Житловий будинок був оформлений на ім'я ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.10.2007 року, р.№4248;

- житловий будинок №4, розташований по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області. На підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2008 року зазначений будинок був оформлений на ім'я ОСОБА_2;

- житловий будинок №52, розташований по вулиці Октябрьська в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області. Житловий будинок на підставі нотаріально посвідченого договору від 30.07.2007 року, р.№2538 був оформлений на ім'я ОСОБА_3;

- будівля №1, розташована по вулиці Лиманській в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області. Об'єкт нерухомості належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.03.2008 року;

- 1/2 частина житлового будинку №15, розташованого по вулиці 23 Серпня в смт. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області. Частина житлового будинку була оформлена на ім'я ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.11.2005 року р.№2677.

          Судом встановлено, що на підставі договорів про інвестування будівництва машино-місця від 09.01.2006 року ОСОБА_2 придбала у підрядника ТОВ "ЮГК Діамант" майнові права на машиномісця №№90, 91, 92, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 36. Згідно отриманої відповіді з ТОВ "ЮГК Діамант" по вказаним машиномісцям 26.11.2007 року ОСОБА_2, під час перебування з ОСОБА_3 в шлюбі, відступила право вимоги інвестора на користь ОСОБА_1, уклавши з ним відповідні договори. З отриманої з КП "ОМБТІ та РОН" відповіді вбачається, що вказані машиномісця зареєстровані за ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 28.05.2010 року р.№489,492,494, за якими дарувальником виступав ОСОБА_1

          Автомобіль марки "Тоуота", 2003 року випуску, р/н 99907ОЕ був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, виданого 12.03.2003 року МРЕВ №1 ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області. Згідно даних управління ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області автомобіль на даний час зареєстрований на ім'я ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2010 року.

          З огляду на зазначене, суд звертає увагу на те, що одними з основних принципів цивільного процесу є принципи змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що викладені у ст.ст. 10, 11 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Враховуючи, що машиномісця, автомобіль марки "Тоуота", р/н 99907ОЕ, а також нежитлове приміщення, магазин №57, розташований по вул. К. Маркса в смт. Сарата Саратського району Одеської області, на даний час є власністю інших осіб, суд вважає, що позов ОСОБА_3 в частині поділу вказаного майна з підстав, визначених в позові, задоволенню не підлягає.

          Таким чином, не можна вважати обґрунтованим прийняття до уваги певних обставин, які у свою чергу доказами не підтверджені.

          Суд також вважає, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 375000 доларів США в рахунок погашення боргу за розпискою від 01.12.2007 року, а також вимоги про визнання недійсними правочинів щодо відчуження ОСОБА_2 об'єктів спільного майна подружжя, а саме: автомобіля марки "Toyota Corolla" 2003 року випуску, д/н НОМЕР_1; три машиномісця для автомобілів №№90, 91, 92, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 36-А; квартири №129 жилого будинку №36 по вул. Академіка Сахарова в м. Одесі оскільки такі вимоги не є необґрунтованими, є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

          Згідно свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 18.01.2001 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Згідно дозволу на експлуатацію об'єкту торгівлі, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.10.2007 року ОСОБА_10 було надано дозвіл на торгівлю непродовольчими товарами за адресою: місто Одеса, вулиця Кінна, 2/4. Як вбачається з представлених договорів консигнації, укладених між приватними підприємцями та ФОП - ОСОБА_2, остання, як консигнатор приймала на реалізацію ювелірні вироби, що виключає, у свою чергу, можливість вважати таке майно об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Тобто, спільне сумісне майно подружжя належить їм в рівних частках.

          Отже, з урахуванням ч.1 ст.70 СК України, суд вважає, що порядок поділу майна, запропонований ОСОБА_2 не відповідає рівності часток кожного подружжя, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги в частині поділу майна задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ч.2 ст.65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

          З урахуванням положень ч.2 ст.65 СК України, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо поділу грошових коштів, які знаходилися на р/р в АТ "Укрсиббанк", відкритих на ім'я ОСОБА_3, оскільки дані грошові кошти були зняті з розрахункових рахунків під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у шлюбі. В судовому засіданні не встановлено обставин використання даних грошових коштів ОСОБА_3 на свій розсуд проти волі ОСОБА_2 та (або) не в інтересах сім'ї.

          Стосовно нерухомого майна, а саме: житлового будинку №54, розташованого по вулиці Октябрьська в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області, нежитлового приміщення магазину №123-б/1, розташованого по вул. Одеській в м. Первомайськ Миколаївської області, то зазначене майно не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки за положеннями до ст. 57 СК України є особистою власністю ОСОБА_3 з тих підстав, що було ним отримано у власність за нотаріально посвідченими договорами дарування.

          Крім цього, необхідно враховувати, що предметом поділу у даній справі є не лише майно, а й борги подружжя.

          Відповідно до ст. 65 ч. 4 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

          Судом, з огляду на зазначене, встановлено наявність на даний час зобов'язань ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за договорами, пов'язаними з отриманням кредитних коштів.

          Так, за кредитним договором від 09.11.2006 року №11073264000, за яким іпотекодателем виступає ОСОБА_3 (предмет іпотеки - квартира №40 жилого будинку №20, розташованого по вулиці Леніна в місті Южне Одеської області), а поручителем виступає ОСОБА_2, ухвалено судове рішення, яки суму заборгованості за вказаним кредитним договором стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2

          За кредитним договором від 29.09.2006 року №11048302000, за яким іпотекодателем та поручителем виступає ОСОБА_2 (предмет іпотеки - нежитлове приміщення площею 62,8 метрів квадратних, розташованого по вулиці Кінній, 2/4 в місті Одесі), грошові кошти отримувалися ОСОБА_1 Обставин використання цих грошових коштів в інтересах сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судом не встановлено.

          Отже, приймаючи до уваги наведені обставини, суд приходить до висновку про визнання існуючими на день ухвалення судом рішення зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за укладеними ними договорами в обсязі за об'ємі, визначеними умовами таких договорів, в аспекті положень ст. 65 ч. 4 Сімейного кодексу України.

          Одночасно суд звертає увагу, що за положеннями п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 30, 57, 60, 64, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт КЕ110973, виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11.01.1996 року, місце реєстрації: 65000, АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт КЕ142335, виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 01.03.1996 року, місце реєстрації: 65000, АДРЕСА_2), на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, МФО 351005, код за ЄДРПОУ 09807750; рахунок №29090000000113) заборгованість за кредитним договором №11048302000 від 29.09.2006 року в сумі 1 028 387 грн. 70 коп. (один мільйон двадцять вісім тисяч триста вісімдесят сім грн. сімдесят коп.), що складається з: заборгованість за кредитом - 831 269 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 161 717 грн. 01 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 25 285 грн. 79 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 10 115 грн. 70 коп.

          Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" судовий збір в розмірі 3441 грн.

          Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГК "Діамант", треті особи - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", Відкрите акціонерне товариство "ОСОБА_9 Аваль" про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

          Здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Виділити ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя, визнавши за ним право власності на:

- 1/2 частину нежитлового приміщення площею 62,8 метрів квадратних, розташованого по вулиці Кінній, 2/4 в місті Одесі;

- 1/2 частину квартири №40 жилого будинку №20, розташованого по вулиці Леніна в місті Южне Одеської області;

- 1/2 частину житлового будинку №5, розташованого по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області;

- 1/2 частину житлового будинку №4, розташованого по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області;

- 1/2 частину житлового будинку №52, розташованого по вулиці Октябрьська в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області;

- 1/2 частину будівлі №1, розташованої по вулиці Лиманській в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області;

- 1/4 частину житлового будинку №15, розташованого по вулиці 23 Серпня в смт. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області.

          Виділити ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя, визнавши за нею право власності на:

- 1/2 частину нежитлового приміщення площею 62,8 метрів квадратних, розташованого по вулиці Кінній, 2/4 в місті Одесі;

- 1/2 частину квартири №40 жилого будинку №20, розташованого по вулиці Леніна в місті Южне Одеської області;

- 1/2 частину житлового будинку №5, розташованого по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області;

- 1/2 частину житлового будинку №4, розташованого по провулку Мирний в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області;

- 1/2 частину житлового будинку №52, розташованого по вулиці Октябрьська в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області;

- 1/2 частину будівлі №1, розташованої по вулиці Лиманській в селі Веселе Білгород- Дністровського району Одеської області;

- 1/4 частину житлового будинку №15, розташованого по вулиці 23 Серпня в смт. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області.

          Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на зазначене вище майно.

          У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

          У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Повний текст судового рішення складений 20.12.2013 року.

Суддя: