ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/23070/13-к

Провадження по справі 1-кп/122/544/13

11 грудня 2013 року

Залізничний районний суд Сімферополя АР Крим в складі:

Головуючого, судді - Афендікова С.М.,

при секретарі - Антоновій І.Л.,

за участю прокурора - Бігвава А.К.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження №12013130410004524 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сімферополя, громадянки України, ІПН НОМЕР_1, із вищою освітою, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.2-ст.185 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 07 жовтня 2013 року, близько 11 години, знаходячись у приміщенні магазину «Фоззі» ТОВ «Експансія», за адресою: м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, 8, в результаті раптово виниклого злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, користуючись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала майно, що належало ТОВ «Експансія»: пляшку коньяку «Коктебель», ємкістю 0,3 л, вартістю 31, 92 грн, пляшку коньяку «Коктебель», ємкістю 0,5 л, вартістю 59, 34 грн, крем-гель для вмивання марки «Джонсонс 150 мл», вартістю 29, 40 грн, розчинну каву «Якобс Монарх 75 г», вартістю 28, 24 грн, сосиски «Енгерські з сиром Алан», вагою 0,492 г та вартістю 42, 60 грн, на загальну вартість 191, 50 грн.

Після чого, ОСОБА_1 помістила викрадене майно у свою сумку та намагалася вийти з ним із приміщення магазину, однак, не змогла розпорядитися викраденим, з причин що не залежали від її волі, оскільки була зупинена охоронцями магазину.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винність у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, у скоєному розкаялася та пояснила згідно викладеного вище.

Враховуючи пояснення обвинуваченої, те що вона не оспорює фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду відсутні сумніви в добровільності та правдивості її позиції, тому відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченої та дослідженням даних, які характеризують її особу, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.

Заслухавши пояснення обвинуваченої та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про доведеність факту скоєння обвинуваченою ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - ст. 185 ч. 1 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Згідно ст. 65 - 68 КК України, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, ступінь реалізації злочинного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

Також суд враховує ставлення обвинуваченої до скоєного кримінального правопорушення, особу винної, яка має постійне місце проживання у м. Сімферополі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судима (к.п.т.1 а.с. 65 - 69).

Так, обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до кримінальних правопорушень середнього ступеню тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої є її каяття у скоєні кримінального правопорушення, відсутність судимостей у минулому та знаходження на утриманні неповнолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_4.

З урахуванням усіх обставин по справі, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, даних, що характеризують особу обвинуваченої, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 можливо без ізоляції її від суспільства з призначенням покарання у вигляді штрафу, що сплачується у дохід держави, у межах санкції за якою ОСОБА_1 засуджується.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся, оскільки фактично збиток завданий не був, судові витрати - відсутні.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України (к.п.т.1 а.с.27 - 28, 32 - 33).

В зв'язку з призначенням покарання у вигляді штрафу, міру запобіжного заходу щодо обвинуваченої у вигляді особистого зобов'язання слід скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2 - ст. 185 ч.1 КК України та призначити їй покарання за даною статтею у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1, особисте зобов'язання - скасувати.

Речові докази по справі: викрадену продукцію - залишити за належністю у представника потерпілого; оптичний диск з відеозаписом разом з матеріалами кримінального провадження - зберігати при справі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 30-ти днів: для засудженої з моменту вручення їй копії вироку, для решти учасників процесу, з моменту його оголошення, через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим.

Копію вироку негайно після його проголошення слід вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: