ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 р. Справа №917/2235/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Градосфера", вул. Генерала Жадова, 4, м. Кременчук, 39600

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 1 068,16 грн.

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Єфремова Т.М., довіреність № 1102/01-23 від 11.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за Договором найму (оренди) стаціонарної малої архітектурної форми № 26/2012 від 28.04.2012 р. у розмірі 1068,16 грн., з яких: 980,00 грн - сума основного боргу; 73,50 грн - пеня ; 14,66 грн - 3% річних.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р., гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

28 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градосфера" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір найму (оренди) стаціонарної малої архітектурної форми № 26/2012 від 28.04.2012 р. (а. с. 9 - 13).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ТОВ "Градосфера" (Орендодавець) передало, а ФО-П ОСОБА_1 (Орендар) прийняла у строкове платне користування торгівельний кіоск АДРЕСА_2, внутрішньою площею 6,5 кв. м. (Об'єкт оренди).

Згідно з п. 3.1 договір укладено строком до 30 червня 2012 року включно.

У випадку відсутності від однієї зі сторін заяви про припинення договору протягом останнього місяця строку дії договору, договір вважається поновленим на строк 3 місяці і на умовах, що встановлені в ньому, але граничний строк, до якого може бути поновлено договір, є 31.12.2012 р. (п. 9.3.)

Як вбачається з матеріалів справи вказане приміщення перейшло в користування Орендаря за актом приймання-передачі від 01.05.2012 р. (а. с. 19 - 20).

Відповідно до Угоди про розірвання до договору найму від 30.11.2012 р., договір було достроково розірвано з 30 листопада 2012 року.

Таким чином, договір діяв з 01.05.2012 р. по 30.11.2012 р.

Відповідно до п. 4.1. договору, розмір щомісячної орендної плати складав 980,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 163, 33 грн.

Пунктом 4.2. договору, встановлено, що орендна плата здійснюється шляхом передоплати її суми на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, попереднього розрахунковому.

Проте, Орендар своїх зобов'язань по сплаті орендної плати не виконував належним чином.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованості відповідача за листопад 2012 р. складає 980,00 грн (а. с. 21).

Вказану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо сплати орендних платежів, і позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 980,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказів у спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України відповідач суду не надав.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечить чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.7. договору, за несвоєчасне перерахування орендної плати, а також платежів з відшкодування вартості спожитих Послуг, зазначених у п. 4.4. даного договору, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу, та відшкодовує завдані простроченням збитки (зокрема, суму витрат, понесених внаслідок примусового відключення та наступного підключення постачальною організацією).

Згідно із розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 73,50 грн. пені за період з 21.10.2012 р. по 20.04.2013 р. Крім того, стаття 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 14,66 грн. - 3% річних за період з 21.10.2012 р. по 20.04.2013 р.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Градосфера", вул. Генерала Жадова, 4, м. Кременчук, 39600, код ЄДРПОУ 25154997, п/р 26005310901 в ПАТ "ПФБ", МФО 331768 - 980,00 грн основного боргу, 73,50 грн пені, 14,66 грн - 3% річних, 1720,50 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Сірош Д.М.

Повне рішення складено: 17.12.2013р.