УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1461/13Головуючий суду першої інстанції:Бриндя М.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"26" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівПриходченко А.П., Авраміді Т.С.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - приватний нотаріус Нижньогірського районного нотаріального округу АР Крим про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2. без реєстрації шлюбу.

Вимоги мотивовані тим, що заявниця з 24.04.2003 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2., проте проживати однією сім'єю вони стали не з часу реєстрації шлюбу, а раніше - з січня 2002 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2. помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді автомобілю ВАЗ 21063 держ. номер НОМЕР_1 та квартири АДРЕСА_1 Посилаючись на неможливість подачі заяви про виділ долі подружжя, що входить до спадкової маси, за відсутністю рішення суду про встановлення заявленого юридичного факту, заявниця просила суд встановити факт того, що вона та ОСОБА_2. проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2002 року по 24.04.2003 року.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 вересня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так апелянт зазначає, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно були проігноровані докази, якими підтверджується факт сумісного проживання без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_2

Апелянт також не погоджується із висновками суду стосовно можливості вирішення питання, щодо наявності або відсутності права на майно, що є спільним майном подружжя, та про можливу наявність в ньому подружньої частки в порядку позовного провадження, при цьому таких вимог заявницею заявлено не було.

Крім того, апелянт зазначає, що суд, відмовляючи в задоволенні заяви, посилаючись на п.5 ст. 273 ЦПК України ( в редакції 1963 року) та на постанову Пленуму ВС України від 31.03.1995 року № 5, зазначив, що встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п.5 ст.256 ЦПК може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі без вісті на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадського стану, таким чином, заяви про встановлення факту перебування у шлюбних відносинах у інших випадках, крім вище вказаних, розгляду в судовому порядку не підлягають. Проте, на думку апелянта, такий висновок суду є необґрунтованим, оскільки за життя ОСОБА_2 вони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Також апелянт зазначає, що посилання суду на те, що встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2. не породжує для заявника ніяких юридичних наслідків є безпідставними, оскільки відповідно до Постанови Пленуму ВС України від 25.05.1998 року № 15, наведений у ст. 273 ЦПК України перелік фактів, що встановлюються судом не є вичерпним, а за наявності підстав суд може встановлювати і інші факти які мають юридичне значення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявниці, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу однією сім'єю з 01.01.2002 року по 24.04.2003 року, безпосередньо не породжує юридичні наслідки, оскільки встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п.5 ст.273 ЦПК (в ред.1963 року) може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі без вісті на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадянського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умові здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень п.5 ч.2 цієї статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 за № 3328 та № 3329 від 02.09.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2. з 01.01.2002 року по 15.08.2002 року проживали за адресою: АДРЕСА_2 а з серпня 2002 року - по АДРЕСА_1 однією сім'єю та вели сумісне господарство ( а.с.11,12).

Договором купівлі-продажу від 29.08.2002 року підтверджується придбання ОСОБА_2. квартирі АДРЕСА_1 Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі - продажу квартири укладено 29.08.2002 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_2. і посвідчений приватним нотаріусом Ніжньогірської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 реєстр № 2-82 (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24.04.2003 року уклали шлюб ( а.с.6).

Згідно свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.7).

Частина 1 ст.58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно приписів ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до п.1 розділу УП «Прикінцеві положення» СК України зазначений кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Отже, положення ст.74 СК України щодо права на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, застосовуються лише до відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до п.5 ст.273 ЦПК України в редакції від 18 липня 1963 року, чинної на час виникнення правовідносин, суд розглядає справи про встановлення перебування у фактичних шлюбних відносинах у встановлених законом випадках, якщо шлюб в органах запису актів громадянського стану не може бути зареєстрований внаслідок смерті одного з подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п.5 ст.273 ЦПК може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі без вісті на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

Встановлення таких фактів стало можливим лише із набранням чинності Сімейним кодексом та ЦПК України, тобто з 01 січня 2004 року.

Відповідно до приписів Глави 6 ЦПК України в судовому порядку підлягають встановленню факти, що мають юридичне значення, тобто факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Проте КпШС України (1969 року), який діяв до 01 січня 2004 року, не містив норм, які б встановлювали правові наслідки набуття майна особами, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, аналогічні тим, які встановлені ст. 74 СК України.

Враховуючи конституційний принцип дії законів у часі (ст. 58 Конституції України), норми СК України поширюються лише на відносини, які виникли після 01 січня 2004 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ч.3 ст.5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, що виникли між сторонами з 2002 року до укладення шлюбу у 2003 році, застосовуються положення норм Цивільного кодексу УРСР (1963 року) та Закону України "Про власність", а після набрання чинності ЦК України 01.01.2004 року - норми Сімейного Кодексу України та норми Цивільного Кодексу України (2003 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.01.2002 року по 24.04.2003 року.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеними нормами права та матеріалами справи.

Посилання апелянта на те, що законодавець надає можливість вирішення питання щодо розподілу майна, належного чоловіку та жінці, які проживали без реєстрації шлюбу до 2004 року шляхом застосування ст. 17 ЗУ «Про власність», в зв'язку з чим правові наслідки встановлення факту сумісного проживання чоловіка та жінки без шлюбу до набрання чинності ЦК України 2003 року, існують, колегією суддів не приймаються, оскільки вимоги щодо розподілу сумісного майна чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу не були предметом розгляду даної справи. Крім того, такі вимоги вирішуються в позовному провадженні з урахуванням положень статей 10, 11 ЦПК України. Заявниця не позбавлена можливості звернутися з відповідними позовними вимогами до суду для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Також, виникнення права сумісної власності громадян, передбачене ст. 17 ЗУ «Про власність», не пов'язується із встановленням юридичного факту сумісного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а залежить від того, чи придбано воно в результаті сумісної праці членів сім'ї.

В судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції представник заявниці не заперечував проти того, що юридичний факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не породжує відповідні правові наслідки для заявниці.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини, характер спірних правовідносин, правильно застосував норми права та ухвалив рішення з дотриманням вимог статті 213 ЦПК України, підстав для скасування якого в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 вересня 2013 року - відхилити.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко