Справа № 22 -ц-858/2006р.                       Головуючий у 1 інст. - Білий М.М.

Доповідач - Шевченко В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 червня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у складі: Головуючого - судді Позігуна М.Х. Суддів -Смаглюк Р.І., Шевченка В.М.

При секретарі - Котляр І.І.

З участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2 Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваний аліментів, -

встановив:

У лютому 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що з нього на утримання двох дітей стягується 50% від його заробітку, а оскільки його заробіток становить 460 грн. 97 коп., йому на своє утримання залишається 230 грн., що менше ніж встановлений розмір прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати.

Рішенням Куликівського районного суду від 5 квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування апелянт вказує на те, що відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивач проживає з ОСОБА_2, з якою він перебуває в зареєстрованому шлюбі, хоча фактично він лише приїздить до неї з метою спілкування з сином. Крім того, суд не врахував його матеріальний стан і той факт, що згідно діючого законодавства на двох дітей він повинен сплачувати не більше 1/3 частини із всіх видів заробітку.

Вислухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дослідивши   матеріали   справи   та   обговоривши   доводи   апеляційної   скарги,

апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшений за рішенням суду у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я, як платника аліментів, так і одержувача аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, за постановою суду та за рішенням Куликівського районного суду ОСОБА_1 сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та в розмірі 1/4 частини заробітку(доходу) на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Позивач, який є платником аліментів є працездатним, працює, отримує заробітну плату, а діти, на утримання яких з позивача стягуються аліменти є малолітніми, не мають коштів на своє утримання. Як зазначав у суді позивач та встановлено рішенням Куликівського районного суду від 27.01.06 року(а.с.б), він спільно не проживає з ОСОБА_2 і не надає ніякої матеріальної допомоги останній на утримання сина. Позивач також не надає ніякої матеріальної допомоги, окрім сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4.

Тому виходячи із величини тих витрат, які позивач несе на утримання себе, які він здатний нести після сплати аліментів на дітей та, що позивач не надав ніяких фактичних даних, що істотно погіршився його матеріальний стан, сімейний стан чи стан здоров"я або покращилось матеріальне становище, сімейне становище одержувача аліментів, тому суд правильно відмовив позивачу у зміні розміру аліментів. Крім того, в разі зменшення розміру аліментів, їх розмір на утримання синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не буде відповідати положенню ч.2 ст. 182 СК України, щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Наведені у скарзі ОСОБА_1 доводи, що згідно діючого законодавства на 2-х дітей він повинен сплачувати не більше 1/3 частки із всіх видів заробітку, бо це ставить його в тяжке матеріальне становище не можуть прийматися апеляційним судом до уваги, оскільки такі твердження апелянта суперечать чинному законодавству, зокрема, ст. 183, ст. 192 СК України, відповідно до яких не встановлено фіксованого розміру аліментів залежно від кількості дітей, а розмір аліментів може бути зміненим за рішенням суду, залежно від матеріального і сімейного стану особи, зобов"язаної надавати дитині утримання та особи, яка одержує аліменти.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що судове рішення відповідає обставинам справи та постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись  ст.ст.303,  307,  308,  313-315,  317,  319     ЦПК  України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 5 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.