ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

при секретарі - Глонті М.Г.

за участю прокурора - Свірідова Д.М.

захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 1-кп/201/190/2013 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища, не одруженого, раніше не судимого, працюючого завідуючим хірургічного відділу КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної Війни, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3, маючи вищу медичну освіту за спеціальністю хірург із вищою кваліфікаційною категорією, згідно наказу начальника КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної Війни» № 25/1 від 03 липня 1998 року з 29 червня 1998 року прийнятий на посаду лікаря-хірурга у хірургічному відділенні, в подальшому на підставі наказу № 32 від 14 серпня 1998 року переведений на основну постійну посаду завідуючого хірургічного відділення даного комунального закладу.

Відповідно до посадової інструкції завідуючого хірургічним відділенням «Обласного госпіталю для інвалідів ВВВ», затвердженої начальником госпіталю 28 січня 2013 року за погодженням із Головою ПК госпіталю, з якою ОСОБА_3 був ознайомлений під власноручний підпис, до функціональних обов'язків останнього входило: згідно п. 1,2 розділу 3 Інструкції - забезпечувати належний рівень обстеження та лікування хворих відділення згідно сучасних досягнень медичної науки та технічки, забезпечувати необхідній нагляд за хворими на основі принципів лікувально-охоронного режиму; згідно п. 10,13 розділу 4 Інструкції - забезпечувати необхідній нагляд за хворими на основі принципів лікувально-охоронного режиму; щоденно контролювати правильність діагностики та кількості лікувально-діагностичних заходів; вживати заходів до своєчасного та правильного оформлення всієї медичної документації.

Крім того, згідно розділу 7 вищезазначеної Інструкції ОСОБА_3, як завідуючий відділення несе відповідальність за чітке та своєчасне виконання обов'язків передбачених посадовою інструкцією та правилами внутрішнього розпорядку лікарні; за бездіяльність та не прийняття рішення, які входять у сферу його компетенції.

Однак обвинувачений ОСОБА_3, неналежним чином виконуючи покладені на нього професійні обов'язки, проявляючи щодо останніх несумлінне та недбале виношення, вчинив кримінальне правопорушення, що потягло спричинення тяжких наслідків за наступних обставин.

26 серпня 2011 року о 08.15 години до КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної Війни» у плановому порядку через деформуючий остеоартроз колінних суглобів була госпіталізована ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка при госпіталізації скаржилась на біль у лівому колінному суглобі, порушенні функції ходьби, присутності грижової опуклості на передій порожнині. Після обстеження ОСОБА_4 лікарем-хірургом цього закладу ОСОБА_3, останній був поставлений діагноз: «післяопераційна вентральна грижа, деформуючих остеоартроз лівого колінного суглобу, дифузіонний кардіосклероз» з супутньою патологією.

01 вересня 2011 року обвинувачений ОСОБА_3, проявляючи несумлінне ставлення до своїх професійних обов'язків, на підставі вищезазначеного діагнозу призначив потерпілій ОСОБА_4 проведення оперативного втручання - герніолапаротомія, інтестіноліз, алопластикою за Сапежко сітчастим протезом, не обґрунтовуючи при цьому життєву необхідність проводити оперативного вручання за відсутністю обґрунтованих показань до проведення оперативного втручання у пацієнта похилого віку.

Далі, продовжуючи неналежним чином виконувати свої професійні обов'язки, проявляючи до них несумлінне відношення, обвинувачений ОСОБА_3 06 вересня 2011 року, перебуваючи у КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 14, в період часу з 11.10 години до 14.15 години провів оперативне втручання хворій похилого віку, яка відноситься до геріатричної групи хворих, з супутньою патологією, у плановому порядку в лікарняному закладі, в якому відсутня цілодобова реанімація.

Крім того, в ході проведення вищевказаного оперативного втручання, обвинувачений ОСОБА_3, неналежно виконуючи свої обов'язки, застосував не вірний метод оперативного втручання потерпілій ОСОБА_4, а саме: аутопластику по Сапежко (натяжний метод герніопластики), замість запланованого методу алопластики з використанням сітчастого пролоневого протезу, що потягло здавлювання органів черевної порожнини та порушення серцево-судинної системи потерплої ОСОБА_4

Після оперативного втручання, потерпіла ОСОБА_4 була направлена у післяопераційну палату, де обвинувачений ОСОБА_3 продовжуючи несумлінно ставитися до своїх обов'язків, порушуючи основи принципу лікувально-охоронного режиму, призначив потерпілій лікувальну профілактику, а саме: з метою післяопераційної аналгезії використовувався НПЗЗ без захисту слизової оболонки шлунку, також при виникненні багаторазового блювання у хворої в першу добу післяопераційного періоду (600 мл) є явно неадекватними витратами при багаторазовому блюванні та фізіологічним потребам організму потерпілої ОСОБА_4

Після чого, 07 вересня 2011 року о 17.30 години, при погіршенні стану потерпілої ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_3, неналежним чином виконуючи свої обов'язки внаслідок несумлінного ставлення до них ставлення, не прийняв заходи для госпіталізації хворої у відділення реанімації та інтенсивної терапії ОКЗ ім. Мечникова, оскільки лікувальний заклад знаходиться на одній території.

Таким чином, неналежне виконання ОСОБА_3 своїх професійних обов'язків через несумлінне до них ставлення потягло розвиток серцево-судинної та легеневої недостатності у післяопераційний період у ОСОБА_4, від чого 09.09.2011 о 23.55 години настала смерть останньої.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, пояснивши суду, що з 1998 року він займає посаду завідуючого хірургічним відділенням комунального закладу «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної Війни», де також виконую обов'язки лікаря-хірурга зазначеного закладу. Маючи великий стаж та досвід практичної медичної практики хірурга, він провів близько 3000 операцій різного ступеня тяжкості, при цьому, в медичній практиці існували випадки, коли прогресуючі патологічні процеси захворювання призводили до смерті хворих. Що стосується пред'явленого обвинувачення, то дійсно 26 серпня 2011 року по направленню за підписом заступника начальника госпіталю ОСОБА_5 о 08.15 годині згідно записів історії хвороби стаціонарного хворого № 683/2881, до госпіталю у хірургічне відділення для планової госпіталізації поступила хвора ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 з діагнозом деформуючий остеоартроз колінного суглобу 2 ступеню, недостатність функції суглобів 2 ступеню. В ході первинного огляду хворої ОСОБА_4 у день находження, остання висловлювала скарги з приводу болі в лівому колінному суглобі, порушення функції ходьби, наявності грижового випирання передньої черевної стінки. З анамнезу захворювання йому стало відомо, що вона хворіє на протязі декілька років, неодноразово зверталася за медичною допомогою у поліклініку за місцем проживання та інші медичні заклади для надання їй стаціонарної допомоги, при цьому, їй декілька разів робили операції. Оскільки він був лікарем пацієнтки ОСОБА_4, відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», до його безпосередніх обов'язків входило своєчасний та кваліфікований огляд та лікування пацієнтів. Всі медичні дані, отримані ним в ході огляду ОСОБА_4, він об'єктивно відобразив у медичній документації. У зв'язку із тим, що йому не була надана медична документація щодо раніше перенесених ОСОБА_4 захворювань та оперативних втручань, тільки зі слів останньої йому стало відомо, що на протязі тривалого періоду вона страждає післяопераційної вентральною грижею, яка з'явилася через декілька місяців після видалення жовчного міхура у 1986 році. Пацієнтка ОСОБА_4 пояснювала, що неодноразово зверталася за медичною допомогою, пред'являла скарги на болі та здуття животу, функціональні порушення кишечнику. Скарги хворої на наявність грижового випирання передньої черевної стінки, анамнез захворювання у сукупності із симптомами, які впливають на якість життя, бажання та особиста згода ОСОБА_4 на проведення операції щодо усунення грижі, спонукали його для визначення підстав для проведення такої операції, плану огляду хворої та медичних заходів з урахуванням основного та супутніх захворювань. В результаті первинного клінічного огляду, він встановив у хворої ОСОБА_4 декілька клінічних діагнозів, а саме: післяопераційна вентральна грижа, деформуючий остеоартроз лівого колінного суглобу, недостатність функції суглобу 2 ступеню, ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, серцева недостатність та інші. Після проведення попереднього діагностичного клініко-лабораторного та функціонального огляду, діагностики функції зовнішнього дихання, огляду стану серцево-судинної системи, консультації спеціалістів, огляду терапевта та анастезіолога, у відповідності із вимогами наказу МОЗ України, протипоказань до проведення операції у хворої ОСОБА_4 не встановлено, у зв'язку із чим, було запропоновано планове оперативне лікування та призначена передопераційна підготовка. Того ж дня, 26 серпня 2011 року, потерпіла ОСОБА_4 була оглянута анастезіологом з метою підготовки до операції з приводу післяопераційної вентральної грижі. 29 серпня 2011 року в ході спільного обходу пацієнтки ОСОБА_4, він, як завідуючий відділенням, спільно із начальником медичної частини госпіталю та іншими лікарями-хірургами, оглянули ОСОБА_4, провели клінічний розбір та обговорили подальшу тактику лікування хворої. При огляді потерпілої колегією лікарів не було встановлено будь-яких протипоказань для проведення оперативного втручання та заперечень з цього приводу. Крім того, він, як лікар надав ОСОБА_4 та її сину достовірну інформацію про стан здоров'я потерпілої, а також діагноз останньої, пояснивши необхідність та наслідки оперативного втручання, при цьому, він також пояснив, що усунення небезпеки для здоров'я пацієнтки іншими заходами лікування неможливо, однак таке оперативне втручання допускається лише за згодою пацієнта, на що ОСОБА_4 погодилась та надала відповідну інформаційну згоду на проведення операції. Надалі, у відповідності із стандартом медичних технологій лікувально-діагностичного процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в частині лікування вентральних гриж, він призначив ОСОБА_4 дихальну гімнастику, кисневу пінку, фіточай, масаж грудної клітини та медикаментозну терапію. 30 серпня та 01 вересня 2011 року пацієнтка ОСОБА_4 була оглянута лікарями офтальмологом та невропатологом, які виявили у неї супутні діагнози із призначенням відповідного лікування. Далі, 01 вересня 2011 року він склав передопераційний епікриз пацієнтки ОСОБА_4 та згідно стандартам лікування були проведені діагностичний огляд останньої, клінічні аналізи, консультації спеціалістів, а також 02 вересня 2011 року пацієнтці виконана спірографія, що є методом визначення функціонального стану зовнішнього дихання. За день до проведення операції, 05 вересня 2011 року безпосередньо оглянувши пацієнтку ОСОБА_4 та всю її медичну документацію, він впевнився, що за діючими на той час стандартами, виконана уся необхідна підготовка до операції, яка була ним проведення 06 вересня 2011 року приблизно в період часу з 11.00 години до 14.00 години в об'ємі герніолапаротомія, інтестіноліз, алопластикою за Сапежко. При проведенні операції йому асистував лікар-хірург ОСОБА_6, а анастезію проводила лікар-анастезіолог ОСОБА_7 В ході операції ним був використаний саме метод Сапежко, який на його думку, є більш фізіологічний, оскільки оказує позитивний вплив при операції в районі черевної порожнини та попереджує появи інших грижових випирань. Після операції, згідно медичної документації, пацієнтку ОСОБА_4 оглянув черговий лікар та встановив, що загальний стан пацієнтки відповідає об'єму та тяжкості перенесеної операції, а також строку з моменту операції. Після цього, 07 вересня 2011 року після огляду пацієнтки ОСОБА_4 черговим лікарем було встановлено, що у пацієнтки з'явилася блювота жовчю, у зв'язку із чим, їй були зроблені відповідні медичні призначення. Згідно медичної документації стан потерпілої постійно контролювався та відмічалось зменшення вищезазначених наслідків, однак планові призначенні були продовжені. Крім того, після огляду потерпілої ОСОБА_4 лікарем-анастезіологом, пацієнтці була призначена відповідна корегуючи медикаментозна терапія. 08 вересня 2011 року він особисто оглянув пацієнтку та встановив, що у неї відмічається середнього ступеню тяжкості стан, однак інші медичні дані залишалися у нормі та будь-яких ознак, які б свідчили про наявність ускладнень після оперативного втручання не виявлялись. Після того, як свідчать записи чергового лікаря у медичних документах пацієнтки ОСОБА_4 09 вересня 2011 року погіршення стану її здоров'я почалося о 17.00 годині, реанімаційна бригада не викликалась та у телефонному режимі йому не повідомляли про дані обставини, надалі о 23.40 годині її стан став ще різко погіршився, у зв'язку із чим, черговий лікар надав пацієнтці зазначені у медичних документах лікарські засоби, однак стан пацієнтки не покращився та о 23.55 години наступила біологічна смерть ОСОБА_4

Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні показання учасників кримінального провадження, а також надані останніми докази, суд робить висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що він є сином ОСОБА_4, яка померла у госпіталі для інвалідів. У його матері дійсно була виявлена ще до госпіталю грижа, однак хірурги, до яких він її возив, попереджували про недоцільність проведення операції з приводу даної грижі. Потім у серпні 2011 року за направленням вона поступила до обласного госпіталю для інвалідів ВВВ з приводу болі у колінних суглобах. Надалі, коли запропонували зробити операцію на грижі, вони порадившись, погодилися зробити операцію, оскільки ОСОБА_4 наполягала на видаленні грижі. В ході зустрічі із лікарем, останній пообіцяв, що все буде добре, ніхто у госпіталі у них ще не помирав, однак операція закінчилася смертю його матері. Коли ОСОБА_4 проходила огляд та консультувалася з лікарями з приводу свого стану здоров'я, він особисто не був присутнім, а також остання йому нічого не пояснювала.

Із показань допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_9 судом встановлено, що він займає посаду начальника «Обласного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної Війни». Декілька років тому за результатами перевірки даного закладу комісією обласного управління охорони здоров'я були зроблені висновки та зауваження з приводу низького рівня оперативної активності у хірургічному відділенні, а також застосування при проведені операцій застарілих методик, в тому числі щодо оперування гриж, у зв'язку із чим, у 2011 році на спільній нараді вирішувалося питання щодо зміни профілю хірургічного відділення з направленням хворих, які потребували оперативного втручання до лікарні ім. Мечникова. Однак з метою підвищення оперативної активності свого відділення, обвинувачений ОСОБА_3 почав пошук хворих для проведення операції, що призвело до того, що хвора ОСОБА_4, яка надійшла у лікарню з діагнозом хвороби колінних суглобів, була прооперована з приводу грижі, з якою хвора жила тривалий час та не мала скарг чи звернень. За привалами госпіталю, усі протоколи з приводу операцій підписую заступник начальника по медичній роботі, тільки у випадку відсутності останнього він може також поставити свій підпис, однак у даному випадку план операції, який би підписав начмед був відсутній, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 прооперував хвору ОСОБА_4 без згоди госпіталю, внаслідок чого, на його думку, при зміні ОСОБА_3 в ході операції запланованого плану оперативного втручання на натяжний метод, призвело до здавлювання внутрішніх органів та потягло в подальшому порушення у потерпілої функцій нирок, а також серцево-судинної системи, від чого потерпіла померла. Крім того, коли після операції стан здоров'я пацієнтки ОСОБА_4 почав погіршуватися, завідуючим хірургічного відділення ОСОБА_3 не був скликаний консиліум лікарів, а фактично відбувалося приховування дійсного стану хворої, оскільки останню можна було направити у реанімаційне відділення лікарні ім. Мечникова, яке знаходиться на одній території з госпіталем. Також, свідок пояснив суду, що після смерті потерпілої ОСОБА_4, правильність дій хірурга ОСОБА_3 за встановленими правилами оцінювалися в ході засідань клініко-експертних комісій, як на рівні госпіталю, так і обласними, які у своїх висновках встановили факт неналежного виконання ОСОБА_3 своїх професійних обов'язків, що потягло смерть пацієнта.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що у КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ», вона працює з 2000 року лікарем-анастезіологом. З приводу потерпілої ОСОБА_4, вона може пояснити, що остання дійсно надійшло до їх закладу на лікування, в ході якого їй було запропоновано оперативне лікування з приводу післяопераційної вентральної грижі. Перед операцією нею була проведене відповідне обстеження пацієнтки ОСОБА_4, в ході якого будь-яких протипоказань до оперативного лікування не було встановлено. Також після визначення дня операції, потерпілій провели передопераційну підготовку, а 06 вересня 2011 року хвора ОСОБА_4 була прооперована. В ході операції, яка тривала близько трьох годин, стан хворої ОСОБА_4 був стабільний, з її боку, як до операції, так і під час операції, проводилися усі необхідні дії щодо знеболювання та підтримання належного стану пацієнтки. Після завершення операції, хвору ОСОБА_4 перевели до палати під нагляд медичного персоналу. Першу добу стан ОСОБА_4 був тяжкий, згідно проведеним аналізам, останній проводилося переливання крові, призначалися у післяопераційний період анальгетики, антибактеріальна терапія, а також препарати метаболічного характеру, враховуючи, що у пацієнтки існувала ішемічна хвороба серця та гіпертонічна хвороба. Крім того, свідок також підтвердив суду, що в ході проведення операції тактика та метод оперативного втручання, запланований раніше, змінювався з алопластики сітчастим протезом на інший метод.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що хвора ОСОБА_4 поступила у КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ», де в ході огляду у неї були виявлена післяопераційна вентральна грижа, у зв'язку із чим, останній запропонували оперативне лікування та після клінічного розбору даного випадку, на якому ОСОБА_3 зазначав про можливість оперативного втручання, хворій ОСОБА_4 призначили проведення операції із застосуванням пластики по Сапежко з використанням сітчастого протезу. Під час оперативного втручання, саму операцію виконував ОСОБА_3, а він був його асистентом. Оперативне лікування тривало близько трьох годин, в ході якого, він звіряв стан самої грижі, випирання від якої було дуже велике, у зв'язку із чим, виникали технічні труднощі з виділенням самої грижі. Крім того, в ході оперативного лікування, обвинуваченим ОСОБА_3 було запропоновано застосування пластики з використанням сітки, як планувалося, однак сітка не застосовувалася, оскільки при проведенні оперативного лікування ОСОБА_3 був використаний метод пластики за Сапежко. Після закінчення операції, за хворою ОСОБА_4 здійснювався післяопераційним нагляд, в тому числі і ним, як черговим лікарем. За час його чергування, основними ускладненнями, які відмічались у пацієнтки ОСОБА_4, були зниження гемодинаміки у пацієнтки та нестабільний цикл артеріального тиску, що свідчило про стан її здоров'я, як середньої тяжкості, однак даний стан не викликав занепокоєння та оцінювався, як стабільний.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 судом встановлено, що з 1989 року вона працює заступником начальника по медичній частині КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ». У 2011 році, точного місяця свідок не пам'ятає, до неї звернулася внучка хворої ОСОБА_4, про госпіталізацію останньої, як учасника війни. Погодившись прийняти на госпіталізацію ОСОБА_4, вона підписала направлення на госпіталізацію хворої з діагнозом деформуючий артроз колінного суглобу у хірургічне відділення. Особисто вона хвору ОСОБА_4 не обстежувала, однак під час огляду даної хворої обвинуваченим ОСОБА_3, останній крім зазначеного діагнозу, також виявив у ОСОБА_4 післяопераційну вентральну грижу з приводу чого останню було прооперовано у госпіталі. Що стосується операції, то як їй в подальшому стало відомо, хворій ОСОБА_4 планувалося проведення операції із застосуванням проленевої сітки, як це було зазначено у медичній картці хворої, однак в ході оперативного втручання тактика була змінена на аутопластику без використання сітки. План операції щодо пацієнтки ОСОБА_4, який в обов'язковому порядку повинен надаватися їй за посадою для затвердження начальником хірургічного відділення разом з історією хвороби пацієнта, їй ОСОБА_3 не надавався. Після проведеної операції, загальний стан хворої ОСОБА_4 погіршився та на четверту добу остання померла у госпіталі. Крім того, свідок пояснила, що враховуючи вимоги проведення даного виду операції, які викладені у відповідному збірнику для хірурга, при наявності великої маси грижового змісту черевної порожнини з щільним ушиванням дефекту без використання сітки, передбачає небезпеку різкого неадекватного підвищення внутрічеревного тиску, що у свою чергу сприяє порушенню моторики кішок, підняттю діафрагми та зміщенню рівня грудної клітини, внаслідок чого, відбувається порушення серцевої діяльності та дихання, гіпоксія, при цьому, хворий може загинути через декілька днів після операції. На її думку, саме порушення ОСОБА_3 плану проведення оперативного втручання та застосування останнім невірної тактики в ході операції, в подальшому призвели до погіршення стану здоров'я ОСОБА_4, викликаного післяопераційними ускладненнями, при цьому, свідок також зазначила, що у госпіталі відсутнє реанімаційне відділення, однак таке відділення розташовується у приміщенні лікарні ім. Мечникова, а отже ОСОБА_4 можливо було доставити у реанімацію після погіршення стану її здоров'я. Після смерті ОСОБА_4, на засіданні клініко-експертної комісії госпіталю були проаналізовані всі дані щодо даного випадку та дій ОСОБА_3 при проведенні оперативного лікування хворої, результати якої в подальшому направлялися у Головне управління охорони здоров'я для прийняття відповідних рішень.

Як пояснила суду свідок ОСОБА_11, вона працює старшою медсестрою у КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ», до обов'язків якої входило організація роботи молодшого персоналу, складання медсестрам графіків роботи та чергування, які виконують призначення лікарів та доглядають хворих, проходження підвищення кваліфікації, забезпечення відділень медикаментами, оцінка діяльності старших медсестер. З приводу хворої ОСОБА_4, вона пам'ятає, що остання поступила на планове лікування у хірургічне відділення госпіталю. В ході лікування, хворій ОСОБА_4 була зроблена операція, після якої вона померла, при цьому, іншими даними щодо ОСОБА_4 вона не обізнана.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що, як черговий лікар хірургічного відділення у госпіталі для інвалідів, на четверту добу після операції вона займалася наглядом за станом здоров'я пацієнтки ОСОБА_4, як післяопераційної хворої. В ході періодичного огляду ОСОБА_4, стан останньої відмічався, як крайнє важкий, мало місце симптоматичне лікування, у неї виявлялося падіння гемодинаміки, набряк легенів та інші показники, які об'єктивно відображалися у медичній картці хворої ОСОБА_4, яка в подальшому померла під час її чергування.

Згідно протоколу (картки) патологоанатомічного вивчення № 311 від 10 вересня 2011 року (т.1, а.с. 28-29) основним захворюванням ОСОБА_4, 85 років, слід вважати післяопераційну грижу передньої черевної стінки, при наявності супутньої патології - ИБС: дифузійний мілкоочаговий кардіосклероз внаслідок стенозируючого атеросклерозу коронарних артерій. Післяопераційний період проходив на фоні серцево-судинної недостатності, яка морфологічно проявилася нерівномірним кровонаповненням міокарда, набряком легенів та двостороннім гідротораксом, прогресування якої призвело до смерті хворої ОСОБА_4

Крім того, в ході досудового слідства з приміщення КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної Війни» за правилами КПК 1960 року була проведена виїмка медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 № 2881 (т.1, а.с. 119), яка в подальшому долучена органом досудового розслідування до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу (т.1, а.с. 120). Під час судового розгляду суд разом з іншими учасниками кримінального провадження безпосередньо дослідив зміст даної медичної картки, в якій послідовно зазначені всі обставини проведення діагностичних та лікувальних заходів стосовно хворої ОСОБА_4, в тому числі дані, що стосуються оперативного лікування, проведеного безпосереднім лікарем хворої обвинуваченим ОСОБА_3

В подальшому вищезазначена медична картка пацієнтки ОСОБА_4 була об'єктом детального дослідження комісійної судово-медичної експертизи № 171 від 11 червня 2012 року (т.1, а.с. 163-174), згідно якої, з урахуванням даних акту судово-медичного дослідження (гістологічного) №4733 комісійна від 07.06.2012 року (т.1, а.с. 150-152), комісія експертів прийшла до наступних висновків: лікарем ОСОБА_3 медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_4 оформлена з порушенням вимог щодо ведення медичної документації, оскільки загальний стан описаний неповно, не послідовно, не відображені усі патологічні зміни у хворої, а стосовно вентральної грижі є тільки фрази в скаргах; описання місцевого статусу з докладним даними про локалізацію, розміри, консистенцію грижового випинання, розмір грижових воріт і т.і., в медичній карті відсутні, вказано, що хворій проводиться передопераційна підготовка, але невідомо в чому вона полягає, які її результати, в передопераційному епікризі від 06.09.2011 року відсутні скарги хворої, об'єктивне описування грижового випинання, немає обґрунтування показань до операції у пацієнтки похилого віку, планується герніолапаротомія з алопластикою; протокол операції описаний коротко, не вказані локалізація і довжина розтину, локалізація і розміри грижових воріт, кількість грижових камер, об'єм інтраопераційної крововтрати, не обґрунтовано, чому алопластика, яка планувалася у хворої, замінена на утопластику за Сапежко, який в даному випадку є невірний методом оперативного втручання у хворої, оскільки перевага надається не натяжним методам пластики з використанням спеціальних матеріалів. Крім того, в ході оперативного втручання хірургом ОСОБА_3 були допущені наступні порушення: хвора похилого віку, з супутньою патологією не повинна була оперуватися в плановому порядку в лікувальній установі, де відсутня цілодобова реанімаційна допомога, при доопераційному при оперативному втручанні при вентральних грижах необхідно виконувати алопластику, а не аутопластик, лікарські призначення. Комісією експертів також зазначалось, що лікарські призначення в післяопераційному періоді були недостатніми: з метою післяопераційної аналгезії використовувалися НПЗЗ без захисту слизової оболонки шлунку; при виникненні багаторазової блювоти в першу післяопераційну добу не був використаний назагастральний зонд, загальний об'єм інфузії в першу добу післяопераційного періоду (600 мл) є явно неадекватним втратам при багаторазовій блювоті і фізіологічним потребам організму хворої, при погіршенні стану хворої 07.09 о 17.30 години необхідно було вжити невідкладних заходів для госпіталізації хворої у відділення реанімації і інтенсивної терапії обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова, адже лікувальні установи знаходяться на одній території, при цьому, обґрунтувань відсутності такої госпіталізації, у медичній картці не зазначено. За даними патологоанатомічного дослідження смерть хворої ОСОБА_4 настала внаслідок розвитку серцево-судинної та легеневої недостатності в післяопераційному періоді. Також експерти вказали, що в ході оформлення медичної документації та проведення оперативного лікування, обвинуваченим ОСОБА_3, як лікарем та завідуючим хірургічного відділення, були допущені порушення, в тому числі, його посадової інструкції, зокрема: розділу 3 «Функції» порушені пункт 1 - забезпечення належного рівня обстежень і лікування хворих відділення відповідно сучасним досягненням медичної науки і техніки, п. 2 - забезпечення необхідного догляду за хворим на основі принципів лікувально-охоронного режиму; у розділі «Функціональні обов'язки» порушені п. 10 - щоденне контролювання правильності діагностики та обсягу лікувально-діагностичних заходів, п. 13 - прийняття мір до своєчасного та правильного оформлення всієї медичної документації.

Крім того, в рамках досудового слідства також була проведена додаткова комісійна судово-медична експертиза № 52-Д від 11 березня 2013 року (т.2, а.с. 14-24), висновки якої також підтвердили, що план операції, відображений в передопераційному епікризі, не відповідає фактично проведеному оперативному втручанню: планувалася алопластика сітчастим протезом, а виконана аутопластика за методом Сапежко, в протоколі не відображена причини зміну виду пластики. У своїх висновках комісія екскретів також відзначила, що хвора була направлена на консультацію та госпіталізацію з приводу патології колінних суглобів, а існуюча у неї грижа протягом 15 років і операція в неї, зважаючи на вік та супутню патологію, необхідно було виконувати тільки за абсолютними показниками, якщо є загроза для життя та при наявності відділення інтенсивної терапії, при цьому, хоча планування операції ОСОБА_4 було сформовано за сучасними вимогами, однак в ході операції, не мотивуючи зміни, оперуючий хірург виконав інший вид операції. Згідно медичних даних та гістологічного дослідження у випадку хворої ОСОБА_4 мало місце співпадіння клінічного та патологоанатомічного діагнозів, оскільки у останньої була встановлена наявність серозного перитоніту та флегмонозне запалення кишок. Проведені передопераційні діагностичні обстеження не в повній мірі відповідають вимогам наказу МОЗ України № 226 від 27.07.1998 року: не виконані оглядові рентгенограми грудної та черевної порожнин.

Допитані у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту експерти ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які приймали участь у повному складі при проведенні вищезазначених експертних досліджень, повністю підтримали зроблені ними у дослідженнях висновки, чим підтвердили неналежне виконання обвинуваченим ОСОБА_3 своїх обов'язків, що потягло смерть потерпілої ОСОБА_4

Зокрема, допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_15, який у складі комісії експертів безпосередньо проводив аналіз та оцінку виконання обвинуваченим ОСОБА_3 професіональних лікарських обов'язків, як лікаря та завідуючого хірургічним відділенням КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів ВВВ», доповнюючи свій висновок, суду роз'яснив, що

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться. Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання ОСОБА_3 обставин, судом при розгляді даного кримінального провадження не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки, на думку суду, саме таке покарання повністю буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам та ступеню тяжкості наслідків його вчинення, поведінці обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, який вину не визнав, не розкаявся, ніяким чином не відшкодував заподіяну шкоду, крім того, суд також враховує відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин.

Питання щодо речових доказів, суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його затримання після набрання вироком законної сили.

Речові докази - акт експертного контролю, рецензія на історію хвороби, протокол засідання КЕК, виписку з патологоанатомічного вивчення, копію історії хвороби ОСОБА_4, виписки з наказів, довідку про результати перевірки, копія трудової книжки, оригінал історії хвороби ОСОБА_4, посадову інструкцію, акт перевірки стану виконання наказів, накази, акт судово-медичного дослідження - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасникам кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов