ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2006 року Справа № 20/314
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання : Стуковенковій Н.В.
За участю представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, що відбулося 01.06.2006 року:
від позивача: Кір”ян Є.В. інженер – претензіоніст юридичного відділу, довіреність № 01-026/1021 від 14.12.20005 року
від відповідача: Піонтковська О.О. довіреність № б/н від 19.05.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Миг", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005року у справі № 20/314
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ, Луганська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Миг", м. Дніпропетровськ
про стягнення 379 109 грн. 90 коп. збитків, згідно договору на виконання транспортно-експедиторських операцій
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 року у справі № 20/314 ( суддя Н.В.Пархоменко) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Миг", м. Дніпропетровськ про стягнення 379 109,90 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго –Миг”, м. Дніпропетровськ на користь Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат” - 379 109 грн. 90 коп. основного боргу, 3791 грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно –технічного забезпечення судового процесу.
Оскаржуючи рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго - Миг", м. Дніпропетровськ в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду, в позові відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, та на неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Скаржник посилається на те, що на час укладення договору сторони керуючись ст. 179 Господарського кодексу України, п.3 ст.3, ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, як одну з суттєвих умов договору включили п.8.2, яким передбачили, що „ в разі, якщо жодна з сторін за 30 днів до спливу строку дії договору не повідомить другу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії пролонгується на наступний рік”. В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору. Судом не взято до уваги те, що згідно акту
звірки, підписаного відповідачем та позивачем, послуги по наданню транспортних послуг за договором надавались відповідачем та приймались позивачем 01.01.2005 року та 03.01.2005 року, що свідчить про продовження дії договору , на підставі п.8.2 договору, тобто до 31.12.2005 року.
Господарським судом не надано належної оцінки пункту 4.4 договору, який передбачає, що саме позивач несе відповідальність за неправильність та несвоєчасність надання заявок та доручень відповідачу на перевезення вантажів. Безпідставним являється покладення на відповідача відповідальності за порушення умов договору, оскільки відповідач в односторонньому порядку не відмовлявся від виконання зобов”язань, передбачених договором . Послуги з організації перевезень не надані відповідачем з вини позивача, який не надав відповідачу заявок на перевезення на всю суму перерахованої ним передплати. Згідно із ст. 613 Цивільного кодексу України зобов”язання не могло бути виконано в зв”язку з простроченням позивача . Відповідач не порушив господарські зобов”язання, передбачені умовами договору, та не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов”язання, і крім того на відповідача не може покладатися відповідальність за заподіянні збитки за відсутністю вини в його діях.
Відкрите акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, посилаючись на те, що п.8.2 договору сторони підтвердили додатковою угодою № 3 від 02.02.2004 року, після закінчення зазначеного терміну додаткова угода про продовження терміну дії договору сторонами не підписувалася, з 2005 року договір № 181-1-062/1173 від 17.07.2002 року не діє. При виконані договору позивач робив відповідачу попередню оплату, а залізничні послуги відповідач зробив не на всю суму. На день закінчення терміну дії договору у відповідача залишилися невідпрацьованою сума 379109,9 грн., на яку послуги не були зроблені.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Енерго –Миг” подано клопотання про зупинення провадження у справі в зв”язку з незакінченням реорганізації підприємства .
Згідно із ст.32 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” державна реєстрація юридичної особи, що створюється шляхом виділу, проводиться не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення про прийняття засновниками рішення про виділ у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
З часу внесення запису до Єдиного державного реєстру про рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго –Миг” щодо виділу приватного підприємства пройшло п’ять місяців .
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2006 року провадження у справі за клопотанням відповідача зупинялося строком на три місяці в зв’язку з реорганізацією відповідача.
За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що незакінчення процесу реорганізації товариства має місце з вини відповідача, що зволікає з закінченням процесу.
З огляду на викладене Дніпропетровський апеляційний господарський не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні, що відбулося 01.06.2006 року оголошувалась перерва до 08.06.2006 року.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:
17.07.2002 року сторонами був укладений договір № 181-1-062/1173 на виконання транспортно –експедиційних операцій при організації залізничних перевезень, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Енерго –Миг” – виконавець зобов”язався організувати в інтересах замовника –Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат" перевезення, після отримання і погодження з замовником заявки на перевезення, здійснювати розрахунок їх вартості, надавати замовнику рахунок на оплату
даного перевезення ( п.2.1.1. договору).
Замовник зобов”язувався надавати в письмовому вигляді заявки на перевезення вантажів ( п.2.2.1. договору).
Пунктом 3.3 договору встановлено, що в разі оплати залізничного тарифу з лицьового рахунку виконавця або експедиторів виконавця, замовник надає виконавцю засоби виконання договору шляхом перерахування 100% передоплати на підставі рахунків, пред”явлених виконавцем.
Розділом 8 договору встановлено, що договір набуває чинності з часу підписання та діє по 31 грудня 2003 року ( п.8.1).
Якщо одна з сторін за 30 днів до строку закінчення договору не сповістить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії продовжується на наступний рік ( п.8.2).
Додатковою угодою № 3 від 02.02.2004 року до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2004 року.
В період листопад –грудень 2004 року позивач в рахунок надання залізних послуг попередньо перерахував позивачу 3150842,57 грн.
Відповідачем надано послуг у зазначений період на суму 2785725,78 грн.
Різниця між сумою попередньої оплати та сумою наданих відповідачем послуг складає 379109,90 грн., що не заперечується відповідачем.
Посилаючись на те, що строк дії договору сплинув 01.01.2005 року, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму на підставі ст.ст.139,224 Господарського кодексу України та ст.ст. 16,1212 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з вищенаведених умов договору, обов”язок відповідача по наданню послуг виникав на підставі заявок, які замовник –позивач повинен був надавати виконавцю – відповідачу.
Позивач доказів надання відповідних заявок та невиконання їх відповідачем не надав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Доказів відмови від виконання зобов”язань, встановлених договором № 181-1-062/1173 в порядку, встановленому законом, позивач не надав.
З урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства зобов”язання сторін за спірним договором не припинялися, при цьому закінчення визначеного договором строку його дії значення для припинення зобов”язання не має.
Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який
порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Позивач не посилався на невиконання відповідачем зобов”язання за договором та не надавав доказів порушення відповідачем господарського зобов”язання.
Умови договору № 181-1-062/1173 від 17.07.2002 року не містять обов”язку виконавця після кожного відправлення вантажу здійснювати перерахунок вартості наданих послуг та повертати замовнику надміру сплачені грошові кошти, а відтак –і строків такого повернення.
З урахуванням викладеного висновок місцевого суду про те, що сума 379109,90 грн., пред”явлена до стягнення, є збитками позивача помилковий.
Приймаючи рішення про стягнення збитків, суд не дослідив наявність всіх умов, необхідних для настання господарсько –правової відповідальності у вигляді збитків.
Висновок суду про те, що відповідач прострочив виконання зобов”язання, внаслідок чого виконання втратило інтерес для кредитора, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки умовами договору строк виконання заявки на перевезення не встановлено, а листи позивача від 01.03.2005 року, 23.06.2005 року та претензія від 11.03.2005 року не містять відмови від прийняття виконання.
З огляду на вищевикладене у господарського суду були відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми позову у вигляді збитків.
Що стосується обґрунтування позивачем позовних вимог статтею 1212 Цивільного кодексу України, то оскільки позивачем на виконання умов договору перерахована спірна сума не є набутою без достатньої правової підстави.
Підстава, на якій набуто майно, тобто договір № 181-1/062/1173 від 17.07.2002 року, в подальшому не відпала, зобов”язання, що виникли за договором, не припинилися.
За таких обставин сума 379109,90 грн. не підлягала стягненню ні у вигляді збитків, ні у вигляді безпідставно набутого майна.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 року ( із змінами) „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення прийнято господарським судом з порушенням норм матеріального права, викладені в рішенні висновки не підтверджуються доказами, в зв’язку з чим рішення господарського суду підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Миг", м. Дніпропетровськ задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 року у справі № 20/314 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Миг", м. Дніпропетровськ 1895,55 грн. держмита за розгляд справи апеляційною інстанцією.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
Судді О.С.Євстигнеєв