Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/7430/13-а
09.12.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Кобаля М.І. ,
Кондрак Н.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 21.08.2013 року у справі №801/7430/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (бульвар Леніна, 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)
про стягнення середнього заробітку за час затримання виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні з 16.11.2012 року по 18.06.2013 року,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі про стягнення середнього заробітку за час затримання виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні з 16.11.2012 року по 18.06.2013 року відмовлено.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2013 року по справі №801/7430/13-а та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання 09.12.2013 року позивач та його представник не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили, в апеляційній скарзі просили розгляд апеляційної скарги проводити за їх відсутності.
Представник відповідача у судове засідання 09.12.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримання виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні з 16.11.2012 року по 18.06.2013 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що у період з 04.11.2011 року по 16.11.2012 року позивач проходив службу в Сімферопольському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі. При звільненні ОСОБА_2 не була нарахована та сплачена належна до виплати сума компенсації за невикористану відпустку. На думку позивача, невиплата належних йому сум сталась з вини відповідача оскільки спір про розмір виплат при звільненні відсутній, Сімферопольський слідчий ізолятор Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі неодноразово мав можливість видати, надіслати поштою або зарахувати на зарплатну картку позивачу суму компенсації за невикористану відпустку при звільненні. З наведених підстав, посилаючись на вимоги статті 117 Кодексу Законів про працю України, позивач просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримання виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні з 16.11.2012 року по 18.06.2013 року.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з наступних підстав.
Частиною 1 статі 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у період з 04.11.2011 року по 16.11.2012 року проходив службу в органах Кримінально-виконавчої служби України молодшим інспектором 2 категорії відділу режиму і охорони Сімферопольського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя та 16.11.2012 року наказом начальника Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі №59 о/с був звільнений в запас Збройних сил України на підставі пункту «ж» статті 63 Положення про проходження служби рядовим та начальницькім складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням) (а.с.53), що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с.4) та послужним списком позивача (а.с.48-51).
28.12.2012 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про направлення на його адресу наказу про звільнення, військового квітка, довідки про доходи, характеристики з останнього місця роботи та проведення повного розрахунку на дату звільнення (а.с.8).
Листом Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі №М-56 від 11.01.2013 року позивач був повідомлений про направлення на його адресу копії наказу про звільнення, а також характеристики. Крім того, ОСОБА_2 повідомлено про неможливість, у зв'язку з відсутністю фінансування для направлення документів рекомендованою кореспонденцією, направлення військового квитка НОМЕР_1, запропоновано позивачу з'явитися до відділу кадрів Сімферопольського слідчого ізолятору для отримання зазначеного документу, а також для проведення повного розрахунку на день звільнення (а.с.58).
29.01.2013 року позивач звернувся до Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі із заявою, згідно якої повідомив про прибуття до Сімферопольського слідчого ізолятору для отримання особисто військового квітка, довідки про доходи та проведення повного розрахунку (а.с.12).
Листом Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі №М-75 від 05.02.2013 року позивач був повідомлений про необхідність з'явитися до відділу кадрів Сімферопольського слідчого ізолятору для особистого отримання документів, а також для проведення повного розрахунку на день звільнення (а.с.59).
Крім того, згідно листа відповідача №М-75(2) від 25.02.2013 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що 29.01.2013 року він прибув до канцелярії установи для реєстрації заяви, проте не прибув до відділу кадрів Сімферопольського слідчого ізолятора для отримання необхідних документів, а також проведення повного розрахунку на день звільнення. Також, позивач був повідомлений про необхідність з'явитися до відділу кадрів Сімферопольського слідчого ізолятору для особистого отримання документів, у зв'язку з відсутністю можливості надіслати їх поштою рекомендованою кореспонденцією внаслідок відсутності фінансування (а.с.60).
Заявою від 11.02.2013 року ОСОБА_2 повідомив відповідача про неможливість з'явитися до відділу кадрів Сімферопольського слідчого ізолятору для отримання документів та проведення повного розрахунку на день звільнення у зв'язку з важким матеріальним положенням, у зв'язку з чим просив направити на його адресу рекомендованим листом з повідомленням військовий квиток НОМЕР_1 від 20.10.2009 року, довідку про доходи, засвідчений розрахунок сум, належних йому до виплати на день звільнення, та провести повний розрахунок на дату звільнення шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або поштою на ім'я позивача (а.с.14).
22.03.2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про направлення на його адресу завірених належним чином: довідки про роботу, довідки про заробітну плату за останні 6 місяців роботи, довідки про кількість днів невикористаної відпустки за весь час роботи, довідки про суму заборгованості грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки (а.с.17).
22.04.2013 року Сімферопольським слідчим ізолятором Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі позивачу видана довідка №36, відповідно до якої грошове утримання останнього за період з лютого 2012 року по липень 2012 року складає 9980,72 грн. Також, повідомлено ОСОБА_2 про те, що розрахунок не був проведений, оскільки позивач не надав обхідний лист до бухгалтерії установи з відміткою відділу кадрів про кількість днів невикористаної відпустки. Розрахунок був проведений на підставі довідки відділу кадрів від 22.04.2013 року, компенсація за 22 дні невикористаної відпустки склала 573,91 грн., для отримання яких необхідно було з'явитись 20.05.2013 року до каси Сімферопольського слідчого ізолятору (а.с.19).
Виплата позивачу компенсації за 22 дні невикористаної відпустки у сумі 573,91 грн. була здійснена відповідачем 18.06.2013 року (а.с.38).
Зазначені обставини підтверджуються й поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних судом першої інстанції, показання яких відповідають вимогам доказової бази в контексті частини 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія зазначає та погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів того, що Сімферопольський слідчий ізолятор Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі ухиляється від проведення розрахунку з ОСОБА_2
Згідно з частиною 1 статі 117 Кодексу законів про працю України, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Проте, судова колегія зауважує, що в день звільнення позивачем не було отримано остаточний розрахунок не з вини відповідача, який в подальшому на письмові звернення позивача щодо отримання компенсації за невикористану відпустку неодноразово повідомляв останнього про можливість її отримання.
Також, судова колегія зазначає, що у абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Так, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженою Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №222 від 07.10.2009 року, якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, не передбачено можливість нарахування та виплати особам рядового та начальницького складу компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні.
Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2013 року у справі №801/7430/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2013 року у справі №801/7430/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис М.І. Кобаль
підпис Н.Й. Кондрак
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Воробйова