ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 61200/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представника відповідача Шульги М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виноградівської районної виконавчої дирекції Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 травня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виноградівської районної виконавчої дирекції Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

31 березня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Виноградівської районної виконавчої дирекції Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - ФССзТВП) щодо неприйняття рішення про здійснення йому виплати у розмірі 19007,00 грн. на виплату допомоги по вагітності та пологах працівниці ОСОБА_4 та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату допомоги по вагітності та пологах у розмірі 19007,00 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь витрати сплачені на правову допомогу в розмірі 4000 грн. та державне мито в розмірі 3,40 грн.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 травня 2011 року у справі № 2а-997/11 позов було задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність ФССзТВП щодо неприйняття рішення про здійснення виплати позивачу у розмірі 19007,00 грн. на виплату допомоги по вагітності та пологах працівниці ОСОБА_4 та вирішено стягнути з відповідача зазначену заборгованість. Крім того, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати на сплату державного мита у розмірі 3,40 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ФССзТВП просить скасувати вказане судове рішення та прийняте нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач умисно завищує показник заробітної плати з метою отримання матеріальної допомоги ОСОБА_4,яка є його дружиною, оскільки у трудовому договорі від 01.12.2009 року вказана заробітна плата 2000 грн., а підприємець у своєму звіті форми Ф-4 ФСС з ТВП за 2009 рік відобразив, що виплатив ОСОБА_4 заробітну плату в сумі 5100,00 грн. Крім того, додаткові угоди до трудового договору укладені з грубим порушенням норм законодавства та виключно з метою фальсифікації даних щодо завищеної заробітної плати, з якої потрібно вираховувати матеріальне забезпечення ОСОБА_4

Окрім того, апелянт наголошує на відсутності у позивача доказів виплати ОСОБА_4 коштів у сумі 19007 грн., які він просить відшкодувати у своєму листі від 12.02.2010 року, а також на численних неузгодженостях у наданих до перевірки документах.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі.

Позивач на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Частково задовольняючи позов ФОП, суд першої інстанції виходив із того, що працівник ОСОБА_4 перебувала з ним у трудових відносинах. Страховий випадок настав 29.01.2009 на підставі первинного листка непрацездатності №652882.

Беручи до уваги невиплату позивачем матеріального забезпечення та відображення зазначеної виплати у звітах Ф4-ФСС з ТВП, як дебіторської заборгованості за Фондом, а також не відшкодування Фондом позивачу, виплаченого матеріального забезпечення у відповідності по ч. 1 ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язковою державного соціального страхування» та абз. 5 п. 6.7 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №16 від 26.06.2001р. позивач набув права на вимогу щодо здійснення йому фінансування виплати допомоги по вагітності та пологах найманому працівнику.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як слідує з матеріалів справи, ФОП подано до Виноградівського районного суду Закарпатської області адміністративний позов до Виноградівської районної виконавчої дирекції Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

На переконання апеляційного суду наведений спір розглянутий та вирішений неповноважним судом, виходячи з такого.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 КАС України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відтак, оскільки дана справа розглянута із порушенням правил предметної підсудності, то оскаржуване рішення місцевого загального суду як адміністративного суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Вирішуючи даний спір по суті, апеляційний суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 01 грудня 2009 року між ФОП та ОСОБА_4 укладено трудовий договір (а.с. 6). Згідно з умовами цього договору ОСОБА_4 зобов'язується виконувати роботу - ведення бухгалтерського обліку, а ФОП - виплачувати їй заробітну плату у розмірі 2000,00 грн.

Даний договір зареєстрований Виноградівським районним центром зайнятості 01 грудня 2009 року за № 503.

Додатковою угодою від 01 грудня 2009 року внесено зміни до трудового договору від 01 грудня 2009 року згідно з якими ФОП зобов'язується оплачувати працю працівника у розмірі 5100,00 грн. (а.с. 7).

Згадана додаткова угода зареєстрована Виноградівським районним центром зайнятості 21 січня 2010 року.

Разом із тим, відповідно до припису № 07-08-008/0067-0077 від 19.01.2011 року територіальної державної інспекції праці у Закарпатській області у ході перевірки ФОП було встановлено, що заробітна плата ОСОБА_4 у грудні 2009 року становила 5100 грн., з яких 3100 грн. одноразова допомога (а.с. 20).

29 січня 2010 року у найманого працівника ОСОБА_4 настав страховий випадок, пов'язаний з тимчасовою втратою працездатності у зв'язку з вагітністю та пологами, що підтверджується листом непрацездатності серії АБР № 652882 на період з 29 січня 2010 року по 03 червня 2010 року.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою до відповідача щодо відшкодування коштів, витрачених на оплату листка непрацездатності в зв'язку з вагітністю і пологами в лютому 2010 року в розмірі 19007,00 грн. (а.с. 11), однак докази про фактичну виплату ФОП зазначених коштів застрахованій особі у матеріалах справи відсутні.

01 березня 2011 року відповідач надіслав лист № 05-07-196, що фінансування витрат буде проведено після остаточного висновку контролюючих органів (а.с. 12).

Стаття 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з похованням» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлює, що допомога по вагітності та пологам надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної платні (доходу) і не залежить від трудового стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 цього Закону матеріальне забезпечення загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам призначається та надається за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Згідно з частиною 4 статті 50 Закону якщо через відсутність коштів на своїх банківських рахунках або через їх арешт страхувальник має заборгованість із виплати матеріального забезпечення, передбаченого цим Законом, більше ніж за один календарний місяць понад строки, встановлені статтею 52 цього Закону, за заявою застрахованої особи чи осіб, які мають право на одержання матеріального забезпечення, фінансування такого забезпечення здійснюється виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації страхувальника з наступним відшкодуванням страхувальником виплачених Фондом коштів.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страх внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами.

Стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з похованням» визначає: страховик зобов'язаний здійснювати контроль за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей про документи, необхідні для призначення матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

ФССзТВП була проведена перевірка достовірності документів, наданих позивачем для підтвердження витрат по соціальному страхуванню, у результаті якої складено акт за № 27 (а.с. 40-42). У ході перевірки встановлено, що згідно із книгою нарахування заробітної плати у грудні 2009 року ОСОБА_4 нараховано та виплачено 2000 грн. заробітної плати та 3100 грн. матеріальної допомоги. При цьому заява про нарахування матеріальної допомоги датована 28.12.2009 року, а резолюція на ній ФОП - 28.11.2009 року.

Трудовий договір між ФОП та ОСОБА_4 укладений 01 грудня 2009 року, а ФОП взятий на облік, як страхувальник у Виноградівській районній виконавчій дирекції Закарпатського обласного відділення ФССзТВП лише з 07 грудня 2009 року (а.с. 40).

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до трудового договору від 01 грудня 2009 року (а.с. 6) оплата праці працівника ОСОБА_4 встановлено у розмірі 2000,00 грн. на місяць. Цей договір зареєстровано у Виноградівському районному центрі зайнятості у той же день 01 грудня 2009 року.

Разом із тим, додатковою угодою до трудового договору між працівником і фізичною особою від 01 грудня 2009 року (а.с. 7) внесено зміни щодо оплати праці і встановлено її розмір у 5100 грн. на місяць. Згадана додаткова угода від 01 грудня 2009 року зареєстрована у Виноградівському районному центрі зайнятості лише 21 січня 2010 року, хоча виходячи із дати підписання вона повинна була бути у наявності у позивача на час реєстрації трудового договору від 01 грудня 2009 року.

Відповідно до звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік ФОП було задекларовано 3800,00 грн. заробітної плати, з якої утримуються страхові внески, проте аналогічного звіту за 2009 рік позивачем не надано.

Матеріалами справи не підтверджено, яку господарську діяльність проводив позивач і чи мав він фінансовий дохід, оскільки відповідно до довідок, виданих керуючою Виноградівським відділенням Західного ГРУ Приватбанку на поточному рахунку позивача станом на 25.02.2010 року знаходились кошти в сумі 843,31 грн., станом на 25.03.2010 року - 273,74 грн., станом на 25.02.2011 року - 91,86 грн. (а.с. 15,16).

Враховуючи вищевикладене, на думку апеляційного суду, наведені обставини дають підстави для висновку про безпідставність позовних вимог ФОП щодо відшкодування йому коштів у сумі 19007 грн. за рахунок ФССзТВП, оскільки доказів виплати таких працівнику ОСОБА_4 у позивача немає. При цьому встановлені у ході апеляційного розгляду обставини дають підстави для висновку про наявність у ФОП наміру безпідставно завищити та отримати від держави фінансування витрат, пов'язаних із тимчасовою втратою працездатності по вагітності та пологам ОСОБА_4

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну Виноградівської районної виконавчої дирекції Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 травня 2011 року у справі № 2а-997/11 скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба

Постанова у повному обсязі складена 18 грудня 2013 року.